Ухвала КАС ВС № 0840/3013/18

УХВАЛА 29 грудня 2020 року м. Київ справа № 0840/3013/18 адміністративне провадження № К/9901/34350/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Яковенка М. М., суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 0840/3013/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення, УСТАНОВИВ: У липні 2018 року до суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому позивач просив скаусвати: - податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2018 року № 0017131305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким донараховано військовий збір в сумі 5521,59 грн., в тому числі 4 417,27 грн. основний платіж, 1 104,32 грн. штрафна санкція; - податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2018 року №0017131605 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 57803,75 грн., в тому числі 46243,00 грн. основний платіж, 11560,75 грн. штрафна санкція; - податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2018 року №0017171305 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 66258,86 грн., в тому числі 33007,09 грн. основний платіж, 13251,77 грн. штрафна санкція; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 червня 2018 року №Ф- 0017091305 винесена ГУ ДФС у Запорізькій області, про стягнення з недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 48973,34 грн.; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 червня 2018 року № 0131601312 винесене ГУ ДФС у Запорізькій області, яким до застосовано штрафні санкції в сумі 8012,52 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у вказаній вище справі позовну заяву задоволено. Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року. Копію оскаржуваного рішення скаржник отримав 06 грудня 2018 року. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 2768,56 грн. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у задоволенні клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 0840/3013/18 повернуто особі, яка її подала. Відповідачем повторно поштою 11 листопада 2019 року подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишено без руху у зв`язку з необхідністю подання до Третього апеляційного адміністративного суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку; документа про сплату судового збору у розмірі 2768,55 гривень. 10 грудня 2019 року до суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування заяви зазначається, що скаржник вже подавав апеляційну скаргу на рішення суду в межах строку на апеляційне оскарження, проте вказана апеляційна скарга була залишена без руху судом апеляційної інстанції та згодом повернута скаржникові у зв`язку з несплатою судового збору. У скаржника була відсутня можливість сплатити судовий збір. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, внаслідок чого, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 0840/3013/18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що повернення первинної апеляційної скарги у зв`язку з певними її недоліками, не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції при отриманні повторної апеляційної скарги не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості судового рішення апеляційної інстанції про повернення первинної апеляційної скарги. 14 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 0840/3013/18, яка направлена до суду поштою 10 грудня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений статтею 295 КАС України. Окрім того, скаржник зазначив, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого. Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повернення первинної апеляційної скарги у зв`язку з певними її недоліками, не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції при отриманні повторної апеляційної скарги не уповноважений надавати оцінку законності та обґрунтованості судового рішення апеляційної інстанції про повернення первинної апеляційної скарги. Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі № 0840/3013/18. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов