Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4294/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4294/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 28 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представників сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницького професійного ліцею на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року (прийнятого в м. Хмельницький, повний текст складено 31.08.2020) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Хмельницького професійного ліцею про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В : До Хмельницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернулося з адміністративним позовом до Хмельницького професійного ліцею, в якому просило: - застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації Хмельницького професійного ліцею, розташованого за адресою: вул. Озерна 8, м. Хмельницький, Хмельницька області (код ЄДРПОУ 03071176), до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 21.12.2019 №556. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подальша експлуатація будівель та приміщень Хмельницького професійного ліцею, розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Озерна, 8 із виявленими порушеннями вимог пожежної та техногенної безпеки створює загрозу виникнення пожежі та швидкого її розповсюдження, перешкоджає гасінню пожежі, проведення робіт з евакуації людей, що створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків фактичним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, посадовими особами Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області (у т.ч. ОСОБА_1 ) було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, - Хмельницьким професійним ліцеєм, розташованим за адресою: м.Хмельницький, вул. Озерна,

8. За результатами проведеного заходу складений акт №556 від 21.12.2019, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI, ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту (далі - ДБН В.2.5-56:2014), ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва" (далі - ДБН В.1.1-7:2016 ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 року №1417 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ), а саме: п.1. Приміщення навчального корпусу, навчальних майстерень, громадсько-побутового корпусу, не обладнано системою пожежної сигналізації (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ, додаток А, таблиця А1, п.7.5 ДБН В.2.5- 56:2014); п.2. Приміщення гуртожитку не обладнано системою пожежної сигналізації (Пункт 1.2 глави І розділу V ППБУ, додаток А, таблиця А1, п.2.1 ДБН В.2.5- 56:2014); п.3. Приміщення навчального корпусу не обладнано системою управління евакуації людей 3-го типу (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ, додаток Б, таблиця Б1, п.5.3 ДБН В.2.5- 56:2014); п.4. Приміщення навчальних майстерень, громадсько-побутового корпусу не обладнано системою управління евакуації людей 2-го типу (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ, додаток Б, таблиця Б1, п.5.3 ДБН В.2.5- 56:2014); п.5. Приміщення гуртожитку не обладнано системою управління евакуації людей 3-го типу (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ, додаток Б, таблиця Б1, п. 15 ДБН В.2.5- 56:2014); п.6. Дерев`яні елементи горищних приміщень навчального корпусу, навчальних майстерень, громадсько-побутового корпусу не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (пункт 2.5 розділу III ППБУ); п.7. Не встановлено сертифіковані протипожежні люки у місцях виходу на горище (навчальний корпус, навчальні майстерні, громадсько-побутовий корпус) (Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу III ППБУ); п.8. Двері в кабінетах хімії та математики навчального корпусу улаштовані таким чином, що перешкоджають вільній евакуації з приміщень (пункти 2.23, 2.37 розділ III ППБУ); п.9. Сходові клітини в навчальному корпусі, навчальних майстернях, громадсько- побутовому корпусі та гуртожитку не обладнано евакуаційним освітленням (Розділ III, п. 2.31 ППБУ). п.10. Пожежний щит біля евакуаційного виходу не забезпечений наступним комплектом засобів пожежогасіння, а саме: вогнегасники - 3 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (п. 3.11 розділ V ППБУ); п.11. Двері (центральний вхід, вихід зі сходів в хол 1-го поверху навчального корпусу) відчиняються не в напрямку виходу з приміщень (п. 2.27, розділ III, ППБУ); п.12. Заблоковано евакуаційний вихід з лівої сторони навчального корпусу (п. 2.23, розділ III, ППБУ); п.13. Внутрішній протипожежний водопровід в гуртожитку знаходиться в несправному стані (п. 2.2, п/п 9 розділ V ППБУ); п.14. Насоси підвищувачі тиску знаходиться у непрацездатному стані (Розділ V п.2.2, п.2.3 ППБУ); п.15. Усі пожежні кран-комплекти на сходовій клітині гуртожитку не укомплектовано пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля (підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ); п.16. У ПКК на 4-му поверсі гуртожитку елемент з`єднання пожежного крана та рукава не однотипні (підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V); п.17. Будівлю гуртожитку не обладнано зовнішньою установкою захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (розділ IV п.1.21 ППБУ); п.18. Пожежна водойма, розташована за будівлею навчальних майстерень, не обладнана для безперешкодного забору води пожежним автомобілем (підпункт 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ). п.19. Пожежна водойма, розташована за будівлею навчальних майстерень, не заповнена водою (підпункт 1 пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ). п.20. В приміщенні навчальної майстерні з професії кравець та приміщенні бібліотеки розетки та подовжувачі встановлено на горючій основі (розділ IV п. 1.17 ППБУ). п.21. Допущено зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах. На дверях, встановлених в приміщення електрощитової, розташованої в переході до навчальних майстерень, не нанесено ударним способом (ручним чи машинним) клеймування. Маркування, яке наноситься на двері повинно містити: - товарний знак підприємства-виробника чи його найменування; - рік виготовлення; - клас вогнестійкості (п.2.3 розділ 3 ППБУ п.22 розділ II ППБУ, п. 1.24 розділ 4 ППБУ, п.6.2,-6.29, таблиця 3 ДБН В.1.1-7:2016, п. 5.5.1, 5.5.2 ДСТУ Б В.2.6-77:2009); п.22. Відсутній другий евакуаційний вихід з їдальні для студентів та з бібліотеки (п. 2.19, п. 2.23 розділ III ППБУ); п.23. В навчальному корпусі на другому поверсі комп`ютерного класу встановлено грати, які не розкриваються, розсуваються або знімаються (пункт 2.16, розділу III ППБУ). В подальшому посадовою особою Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області Сікорським О. А. було повторно здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. За результатами проведеного заходу складений акт №444 від 01.06.2020, яким встановлено, що порушення, зазначені у пунктах 1-7, 12, 17-19, 21 акту №556 від 21.12.2019, залишаються неусунутими. В силу зазначеного, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ненадання відповідачем доказів, що свідчать про відсутність порушень вимог пожежної безпеки або доказів, які спростовують викладені в акті перевірки порушення, позовні вимоги Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області підлягають задоволенню. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами статті 20 Кодексу цивільного захисту України на суб`єкта господарювання покладаються обов`язки щодо забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики. Частинами 2-3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Згідно з нормами частини 1 статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. За змістом статей 64 і 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України). У пункті 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України зазначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Приписи, постанови, розпорядження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки можуть бути оскаржені до суду в установлений законом строк. Положеннями статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Таким чином, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених відповідних заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів. Згідно з нормами пунктів 32-33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища; пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. З огляду на зазначене, слідує, що пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або підвищують ризик розвитку пожеж. Так, Верховним Судом у постанові від 31 липня 2019 року по справі № 2040/6351/18 (п.41 постанови) зазначено, що законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №1540/4375/18 (п.31 постанови) вказано, що захід реагування у вигляді повного зупинення роботи навчального закладу до повного усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки є заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Водночас, відповідно до пункту 35-36 постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року по справі №810/2400/18 та постанови Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі №160/1739/19, недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення. У п. 48 постанови Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 809/443/16 та п.45 постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року по справі № 2040/6351/18 зазначено, що посилання позивача на те, що ним усунуто частину виявлених порушень не свідчить про минування загрози життю та здоров`ю людей та, як наслідок, відсутності підстав для застосування відповідних заходів реагування. Згідно з нормами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено з матеріалів справи, після звернення до суду із цим позовом ГУ ДСНС України у Хмельницькій області 01 червня 2020 року провело позапланову перевірку і встановило, що відповідач не усунув всі порушення, які були виявлені попередньою перевіркою, яка проводилась 17-21 грудня 2019 року. Зокрема, приміщення навчального корпусу, навчальних майстерень, громадсько-побутового корпусу, гуртожитку не обладнано системою пожежної сигналізації; приміщення навчального корпусу, навчальних майстерень, громадсько-побутового корпусу, гуртожитку не обладнано системою управління евакуації людей; дерев`яні елементи горищних приміщень навчального корпусу, навчальних майстерень, громадсько-побутового корпусу не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності. Також встановлено, що не усунуто деякі інші порушення. Водночас, наявні порушення стосуються протипожежних норм та становлять реальну небезпеку, створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року по справі № 814/1272/18 та від 26.03.2020 року по справі №520/6694/19. З огляду на те, що відповідачем не надано доказів щодо повного усунення порушення вимог пожежної безпеки в приміщенні, де перебувають люди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зупинення експлуатації закладу до повного усунення виявлених перевіркою порушень підлягає зупиненню. Так, у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вимоги позивача ДБН В.2.5-56:2014 є безпідставними о огляду на те, що на момент будівництва будівель вони відповідали вимогам будівельних норм та пожежної безпеки, і на той на час не діяв ДБН В.2.5-56:2014, з огляду на зазначене колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями п.1.2 глави 1 розділу 5 ППБУ будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту". Згідно п.1 розд.1 ППБУ ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд. З системного аналізу вищезазначеного слідує, що вимоги п.1.2 глави 1 розд.5 ППБУ, і відповідно ДБН В.2.5-56:2014 розповсюджуються не тільки під час будівництва, реконструкції, переоснащення, капітального ремонту об`єкту, а й під час його експлуатації. Водночас, позивачем не визначено порушення будівельних норм щодо безпосередньо будівлі, а встановлює порушення про відсутність системи протипожежного захисту. Цей висновок суду підтверджує п.2 розділу 1 ППБУ, згідно якого ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Водночас, жодних застережень Кодекс цивільного захисту, Правила пожежної безпеки та норми ДБН стосовно того, що вони не розповсюджуються на будівлі, які побудовані до прийняття цих норм, не містять. У апеляційній скарзі апелянт також посилається на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі № 560/3841/18, з огляду на що колегія суддів зазначає таке. Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №800/448/15 зазначив, що суд може відійти від наданої судами в межах розгляду іншої справи правової оцінки певних юридичних фактів, які мають значення для прийняття рішення. Нормами частини 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, позивач помилково ототожнив обставини, які встановлені судовим рішенням, із правовою оцінкою, наданою судом певному факту при розгляді іншої справи, та не врахував, що приписами ч.7 ст.78 КАС України прямо зазначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Щодо посилань апелянта на те, що системою оповіщення є телефонний зв`язок, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до пунктів 9.1.1 та 9.1.3 ДБН В.2.5- 56:2014 система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей призначена для оповіщення людей, що перебувають в будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасного евакуювання. Оповіщення здійснюється одним із таких способів або їх комбінацією: - передачею звукових, а також, за необхідності, світлових сигналів оповіщення у всі примі щення будинку; - трансляцією мовленнєвих повідомлень про пожежу; - передачею в окремі зони будинку або приміщення повідомлень про місце виникнення пожежі, про шляхи евакуювання та дії, що забезпечують особисту безпеку; - увімкненням світлових покажчиків рекомендованого напрямку евакуювання; - увімкненням освітлення евакуювання. Щодо виявленого порушення зазначеного у п. 8 акту №444 від 01.06.2020 року, а саме - заблоковано евакуаційний вихід з лівої сторони навчального корпусу, колегія суддів зазначає таке. Згідно з положеннями п.2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою. Відповідно до п.2.37 Правил пожежної безпеки в Україні не допускається забивати, заварювати, замикати на замки, болтові з`єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах. З огляду на зазначене слідує, що позивач обґрунтовано встановив наявність такого порушення. Щодо виявленого порушення зазначеного у п. 8 акту №444 від 01.06.2020 року, а саме - будівлю гуртожитку не обладнано зовнішньою установкою захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями п.1.21 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд". Хмельницький окружний адміністративний суд у рішенні від 19.02.2019 у справі № 560/3841/18 встановив, що будівлі Хмельницького професійного ліцею були збудовані у 1985 році. На цей момент був діючий СН 305-77 "Указания по проектированию и устройству молниезащиты зданий и сооружений", згідно п.1.11 якого пристрої блискавкозахисту повинні виконуватись при будівництві або реконструкції будівлі або спорудження згідно проекту і комплексним графіком проведення будівельно-монтажних робіт одночасно з виконанням основних робіт. Так, апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що блискавкозахист існує з моменту введення будівель в експлуатацію та, що замирювання контурів заземлення здійснюється навчальним закладом щорічно, однак доказів на підтвердження таких тверджень не надає. Відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877) та Кодексу цивільного захисту України саме позивач є спеціально уповноваженим органом, який наділений відповідними повноваженнями державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки. Однак таким органом встановлено, що будівлю гуртожитку не обладнано зовнішньою установкою захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів. Зазначене не спростовує експертний висновок протипожежного стану об`єкта від 05.06.2019 №14/06/2019, складений приватним підприємством "Технології захисту", відповідно до якого вході проведення експертизи протипожежного стану приміщень Хмельницького професійного ліцею виявлено лише два порушення чинних протипожежних норм і правил: - приміщення не обладнані установками пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу з подальшим виведенням на централізований пульт пожежного спостереження; - дерев`яні конструкції горищних приміщень будівлі навчально-виробничої майстерні не просочені вогнезахисним розчином. Таким чином, беручи до уваги, те що саме апелянт є уповноваженим органом щодо виявлення та фіксування порушень вимог пожежної безпеки, також безпідставними є доводи відповідача про те, що протипожежні люки у місцях виходу на горище є з дня введення в експлуатацію навчального закладу, їх стан не погіршувався; зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах не допущено. Водночас акт №444 від 01.06.2020 підписаний уповноваженою особою апелянта без зауважень або заперечень. Щодо вимоги пожежна водойма розташована за будівлею навчальних майстерень не обладнана для безперешкодного забору води пожежним автомобілем та вимоги щодо незаповненості водою пожежної водойми, що розташована за будівлею навчальних майстерень колегія суддів зазначає таке. Згідно з номами п.2.1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні зовнішній протипожежний водопровід повинен відповідати таким вимогам: - відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водопроводу населених пунктів, є відповідні служби (організації, установи), які утримують ці мережі водопроводу, а на території підприємств - їх власники або орендарі; - пожежні гідранти та пожежні резервуари повинні бути справними і утримуватися таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями; - пожежні гідранти і водойми повинні мати під`їзди з твердим покриттям. У відповідності до акту перевірки та випробування пожежних гідрантів. пожежних кранів та пожежного водоймища, затвердженого начальником 37 ДПРЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області 28.02.2020, пожежне водоймище наповнено частково 120 куб.м., при повному запасі 600 м.куб., забір води можна здійснити тільки за допомогою пожежної мотопомпи, так як під`їзд для пожежного автомобіля неможливий. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що 37 державна пожежно-рятувальна частина 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, в наявності якої знаходиться лише 1 переносна мотопомпа, не забезпечена повним комплектом обладнання для виконання своїх обов`язків та перекладає цей недолік на навчальний заклад. Колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними, в силу того, що відповідно до зазначеної норми Правил пожежної безпеки в Україні пожежні гідранти і водойми повинні мати під`їзди з твердим покриттям, тому на апелянта покладений обов`язок щодо забезпечення наявності твердого покриття під`їзду до пожежної водойми. Водночас, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що під час проведення попередніх перевірок (в тому числі перевірки, яка була проведена у квітні 2017 року) ряд порушень не був виявлений, на що колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть слугувати спростуванням наявних порушень виявлених на момент проведення перевірок у 2019 та 2020 роках. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Таким чином, твердження відповідача про те, що заборона експлуатації будівель ліцею обмежить право учнів на освіту, колегія суддів зазначає, що це не може слугувати підставою для допущення здійснення діяльності ліцею з порушенням правил пожежної і техногенної безпеки, а навпаки, враховуючи цільове призначення закладу, вказує на пріоритетність їх дотримання. Аналогічна позиція викладена у висновку Верховного Суду, а саме у п. 33 постанови від 31.03.2020 у справі №160/998/19, згідно якого, оскільки порушення пожежної безпеки не були усунуті в повному обсязі, а ті, що залишились, можуть створювати загрозу життю або здоров`ю учнів та персоналу навчального закладу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування. Відповідно до ч.3 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-XII, держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. На Україну, як державу-учасницю вказаної Конвенції ООН, покладається безумовний обов`язок забезпечити відповідність навчальних закладів нормативним вимогам у галузі безпеки й охорони здоров`я. Отже, право дітей та персоналу ліцею на безпеку під час навчального процесу та перебування у закладі є переважаючим, а тому повинне бути забезпечене у першу чергу. Водночас, колегія суддів зазначає, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Такий захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Цей захід не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Тобто, доводи сторони мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року по справі №806/2497/17. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на те, що апелянтом не надано доказів, що свідчать про відсутність чи порушень вимог пожежної безпеки колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Хмельницького професійного ліцею залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 28 грудня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.