Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/688/2020

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 р. Справа № 520/688/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року: головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, по справі № 520/688/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (далі за текстом також - позивач, ТОВ Агрофірма «Подолівська») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 за № 00001520501, від 27.12.2019 за № 00001530501, від 27.12.2019 за № 00001540501, від 23.01.2020 за № 00000130501. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00000130501 від 23.01.2020, № 00001530501 від 27.12.2019. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 1829381,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 457345,25 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001520501 від 27.12.2019 в частині основного платежу на суму 987472,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 246868,00 грн відмовлено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001540501 від 27.12.2019 в частині штрафу на суму 1038397,00 грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001540501 від 27.12.2019 в частині штрафу на суму 493736,00 грн відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" у розмірі 15703,81 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року заяву представника позивача про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" у сумі 37429,89 грн. В задоволенні заяви представника позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в іншій частині відмовлено. Не погодившись з прийнятими рішенням та додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційні скарги. Постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 520/688/2020 - без змін. 11.12.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ТОВ Агрофірма "Подолівська" про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на вказану заяву, в обґрунтування яких вказано на неспіврозмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, з часом, витраченим на виконання відповідних робіт, з обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а тому, на думку відповідача, суми витрат на правову допомогу мають бути зменшені. Заява розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи заяви приходить до висновку, що їх вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Приписами ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 12.10.2020 представник ТОВ Агрофірма "Подолівська" подав до суду відповідну заяву. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру. Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). У свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, про що останнім вказується, зокрема, в постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно із п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З огляду на викладене вище, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Натомість, усталена судова практика свідчить, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору. Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2020 між ТОВ Агрофірма «Подолівська» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» було підписано акт до договору про надання правничої допомоги від 10.01.2020 № 20/4, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 10.01.2020 № 20/4 та додатком до нього від 01.10.2020. Вказаним актом сторони передбачили, що проведення всіх перелічених робіт, зокрема: 1) вивчення та правовий аналіз поданих Клієнтом документів (апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції), розробка тактики захисту інтересів Клієнта; 2) підготовка, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в інтересах Клієнта (справа № 520/688/2020); 3) підготовка, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції в інтересах Клієнта (справа № 520/688/2020); 4) підготовка, підписання та подання клопотань про долучення доказів; 5) підготовка та подання заяви про застосування частини сьомої статті 139 КАС України; 6) участь у судових засіданнях, що відбулися 27 жовтня, 23 листопада, 07 грудня 2020 року, в повному обсязі охоплюється передбаченою додатком до договору фіксованою сумою гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, а саме 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, яка була сплачена позивачем на підставі платіжного доручення від 05.10.2020 за № 49879805. Витрати на надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи склали 75 (сімдесят п`ять) гривень 00 копійок. Вказана сума 08.12.2020 сплачена позивачем на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Прецедент» у повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 49881525 від 08.12.2020. Таким чином, загальна сума фактично понесених позивачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, складає 30 075 (тридцять тисяч сімдесят п`ять) гривень 00 копійок. Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Таким чином, колегія суддів зазначає, що представником позивача надано докази того, що позивачем були понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 30 075, 00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою представника позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 2, 5, 6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі № 826/9047/16. Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є дещо завищеним та не є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорара адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04.02.2020 р. (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якого (п. 23), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Так, надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, ціни позову, розумності розміру витрат, колегія суддів вважає за необхідне визнати правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та витрат на надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи лише у сумі 18715,00 грн., як доведених та обґрунтованих. Зазначена сума визначена за вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів (апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції), розробка тактики захисту інтересів клієнта, подання відзивів на апеляційні скарги, участь у судових засіданнях, надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи. Колегія суддів зауважує, що виконання вищевказаних послуг та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. При цьому, колегія суддів ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19, відповідно до яких в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця. Так, ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що за вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів (апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції), розробка тактики захисту інтересів клієнта, подання відзивів на апеляційні скарги слід стягнути 15640,00 грн., оскільки вказані види послуг взаємопов`язані та включають, відповідно, стадію вивчення та правового аналізу поданих клієнтом документів. Щодо участі представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів зауважує на таке. З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2020 судові засідання (на основне та додаткове рішення) загалом тривали 15 хв. (з 11:22-11:37); 23.11.2020 судові засідання загалом тривали 15 хв. (з 11:01 - 11:16); 07.12.2020 судові засідання загалом тривали 20 хв. (з 12:26-12:46). Отже, час, витрачений представниками позивача на участь у судових засіданнях по вказаній справі в суді апеляційної інстанції загалом складає 50 хв., що прирівнюється до 1 години, а тому колегія суддів вважає співмірним стягнення на користь позивача за виконання вказаних послуг адвокатом 3000, 00 грн. Витрати на надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи склали 75 (сімдесят п`ять) гривень 00 копійок. Вказана сума 08.12.2020 сплачена позивачем на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання «Прецедент» у повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 49881525 від 08.12.2020. З огляду на викладене, загальна сума витрат, пов`язаних із розглядом справи, яка підлягає стягненню на користь позивача, підтверджена матеріалами справи та є співмірною зі складністю справи, на думку колегії суддів, складає 18715,00 грн. (15640,00 грн. + 3000, 00 грн. + 75, 00 грн.). Стосовно підготовки, підписання та подання клопотань про долучення доказів та подання заяви про застосування частини сьомої статті 139 КАС України, колегія суддів зауважує, що адвокатом взагалі не наведено часу на здійснення наданих послуг, за відсутності якого у суду відсутня можливість визначити вартість вказаних послуг. Окрім того, вказані види послуг охоплюються складаннням відзивів на апеляційні скарги. Враховуючи вищевикладене та те, що за наслідками перегляду апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020, вказана апеляційна скарга залишена без задоволення, а додаткове рішення про стягнення на користь позивача судових витрат у розмірі 37429,89 грн. залишено без змін, а тому вже на стадії апеляційного перегляду, надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, та враховуючи, що всі необхідні докази, документи, пояснення були надані при розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, з прийняттям додаткової постанови про стягнення на користь ТОВ Агрофірма «Подолівська» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрат, пов`язаних із розглядом справи, в розмірі 18715,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять). Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Керуючись ст. ст. 134, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати, пов`язані із розглядом справи, в розмірі 18 715, 00 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя П`янова Я.В. Судді Присяжнюк О.В. Спаскін О.А. Повний текст додаткової постанови виготовлений 28.12.2020 року