Постанова 4873 № 910/5446/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" грудня 2020 р. Справа№ 910/5446/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Тарасенко К.В. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №910/5446/20 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» про стягнення 290 558,58 грн

1. Зміст позовних вимог та обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» про стягнення 290 558,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №30/19 від 01.08.2019 в частині повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість 279 375,94 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 9785,76 грн та 3% річних - 1396,88 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» про визнання недійсними Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №82 від 31.01.2020 та №83 від 31.01.2020, підписані на виконання договору № 30/19 від 01.08.2019, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ». Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що вказані акти підписані не уповноваженою особою, а тому не породжують наслідків юридичного, бухгалтерського та фінансового характеру.

2. Зміст оскаржуваної ухвали місцевого суду Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» у прийнятті зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву з доданими до неї додатками повернуто заявнику. Ухвала вмотивована тим, що акт здачі-приймання робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю, не є правочином за своєю правовою природою, а є нічим іншим як встановленням фактів, що мають юридичне значення. У свою чергу, юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Суд першої інстанції зазначив, що Договір №30/19 від 01.08.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ», на виконання якого за оспорюваними Актами здійснювалась здачі-приймання робіт, заявником зустрічного позову не оскаржується. Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підвідомча господарським судам. Такі факти можуть встановлюватись господарським судом під час розгляду справи, яку віднесено до юрисдикції господарського суду чинним законодавством, тобто у разі, коли позивач звертається з позовом за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/5446/20 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що акти, які є предметом зустрічного позову та на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість за первісним позовом оформленні неналежним чином, а саме з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

4. Заперечення на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» не скористалося своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

5. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом 12.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/5446/20. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) справу №910/5446/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020, справу №910/5446/20 призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Роз`яснено позивачу право подати до суду відзив на апеляційну скаргу у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, враховуючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

6. Застосоване законодавство Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно зі ст. 2, ч. 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Цивільний кодекс України Відповідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно зі ч.ч. 1, 2, 3 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно зі вимогами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Господарський кодекс України Приписами ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; 4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов`язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Закон України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Господарський процесуальний кодекс України Відповідно до ч.1 ст. 2, ч.ч. 1, 2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Відповідно до ч.1 ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

7. Позиція апеляційного суду Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» не підлягає задоволенню з наступних підстав. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом положень вказаних вище норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» про визнання недійсними актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 82 від 31.01.2020 та № 83 від 31.01.2020, підписані на виконання договору № 30/19 від 01 серпня 2019 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ». З аналізу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що акт здачі-приймання робіт - це документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю, та не є правочином за своєю правовою природою. Таким чином, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання недійсними актів здачі-приймання робіт, відповідач фактично просить встановити певний юридичний факт, який підтверджує виконання у мов договору, укладеного між сторонами. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права. Як вірно зазначено судом першої інстанції, заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. При цьому, як вбачається з зустрічної позовної заяви Договір №30/19 від 01.08.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ», на виконання якого за оспорюваними актами здійснювалась здачі-приймання робіт, заявником зустрічного позову не оскаржується.

9. Висновки апеляційного суду Враховуючи, що відповідачем не передано на вирішення господарського суду спору про право, а вимоги про встановлення юридичних фактів не підвідомчі господарським судам України, суд першої інстанції мотивовано відмовив у відкритті провадження, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали місцевого суду згідно зі ст.280 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/5446/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/5446/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРДА СПЕЦБУД МОНТАЖ».

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/5446/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік К.В. Тарасенко