Постанова 4822 № 727/2038/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2020 року м. Чернівці справа № 727/2038/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. учасники справи позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року, головуючий у першій інстанції Чебан В.М. встановила: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у березні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Зазначало, що між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг 21 липня 2011 року (без номеру), за умовами якого Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кошти в сумі 9000 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір про надання банківських послуг складається з заяви позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. ОСОБА_2 не виконано зобов`язання з сплати простроченого кредита в сумі 62236 грн. 69 коп., відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно ст.625 ЦК України в сумі 10885 грн. 48 коп., пені в сумі 14451 грн. 39 коп., штрафу Справа №727/2038/20 Головуючий у 1 інстанції Чебан В.М. Провадження №22-ц/822/955/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю. фіксованої частини в сумі 500 грн., процентної складової в сумі 4378 грн. 68 коп. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 21 липня 2011 року (без номеру) грошові кошти в сумі 92452 грн. 24 коп. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 21 липня 2011 року (без номеру) грошові кошти в сумі 62236 грн. 69 коп., а в решті відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно ст.625 ЦК України в сумі 10885 грн. 48 коп., пені в сумі 14451 грн. 39 коп., штрафу фіксованої частини в сумі 500 грн., процентної складової в сумі 4378 грн. 68 коп. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в цій частині задовольнити. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, виникнення правовідносин між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» до ОСОБА_1 з договору приєднання, приєднання ОСОБА_1 до Умов та правил надання банківських послуг, вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виконання договору, визначення довідкою про умови кредитування з використовуванням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить підпис ОСОБА_1 , розміру базової процентної ставки, розміру, порядку та строку погашення кредиту (щомісячні обов`язкові платежі), підстав, розміру та порядку нарахування неустойки пені й штрафів, внесення змін до Умов та правил надання банківських послуг 1 березня 2019 року, визначення обов`язку ОСОБА_1 сплатити банку проценти від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредит в сумі 9000 грн. Зазначає про встановлення кредитного ліміту в сумі 9000 грн., недоведеність збільшення кредитного ліміту до 62236 грн. 69 коп., отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» не надходило. Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило. Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Задовольняючи позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1, 2 ст.207, ч.1 ст.526, ч.1 ст.549, ч.1, 2 ст.551, ч.1 ст.633, ч.1 ст.634, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050, ч.1, 2 ст.1054, ч.1 ст.1056-1 ЦК України та вважав, що підлягає захисту право Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на стягнення з ОСОБА_1 за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 21 липня 2011року (без номеру) простроченого кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. та відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку з сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно ст.625 ЦК України в сумі 10885 грн. 48 коп., пені в сумі 14451 грн. 39 коп., штрафу фіксованої частини в сумі 500 грн., процентної складової в сумі 4378 грн. 68 коп. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на невиконання ОСОБА_1 зобов`язання з сплати кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. Водночас судом першої інстанції зазначено про те, що не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, тарифи, що розміщені на офіційному сайті Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» www.privatbank.ua неодноразово змінювалися банком. Також суд першої інстанції встановив, що заява ОСОБА_1 від 21 липня 2011 року не містить зазначення процентної ставки, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, вважав недоведеним, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, тарифи розумів позичальник та ознайомився з ним, подаючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, вони містили умови щодо сплати процентів, неустойки. При цьому суд першої інстанції вважав, що надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» Правила надання банківських послуг, тарифи, які містяться в матеріалах справи, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 , що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання зобов`язань. На підставі ч.1 ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» простроченого кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. не оскаржується. ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року в частині відмови Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у стягненні з ОСОБА_1 відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно ст.625 ЦК України в сумі 10885 грн. 48 коп., пені в сумі 14451 грн. 39 коп., штрафу фіксованої частини в сумі 500 грн., процентної складової в сумі 4378 грн. 68 коп. не оскаржується. На підставі частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору ж умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинено заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 4 жовтня 2011 року. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( липень 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2020 року). За таких обставин за відсутності підтвердження про запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, яка переглядається, анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 21 липня 2011 року не містить строку повернення кредиту (користування ним). За вимогами частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підлягає захисту право Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на виконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення отриманої суми кредитних коштів. Разом з тим заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на недоведеність отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України від № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях (частина друга статті 9 Закону про бухгалтерський облік). Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (абзац другий частини дев`ятої статті 9 Закону про бухгалтерський облік). Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №

705. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №

254. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення). Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ). Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ). До матеріалів справи приєднано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.111-124). Враховуючи вищезазначене виписка з особового рахунку ОСОБА_1 є належним і достатнім доказом щодо розрахунку вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк». Відповідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 вбачається встановлення кредитного ліміту в сумі 1000 грн. 8 серпня 2011 року та здійснення збільшення кредитного ліміту 2 жовтня 2018 року до 43000 грн. Збільшення кредитного ліміту підтверджується також довідкою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 (а.с.126). Наведене спростовує доводи ОСОБА_1 , на які є послання в апеляційній скарзі, на встановлення кредитного ліміту в сумі 9000 грн. Відповідно розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 від 21 липня 2011 року (без номеру) заборгованість за тілом кредиту складається з поточного кредиту в сумі 49119 грн. 30 коп. та простроченого кредиту в сумі 13117 грн. 39 коп. (а.с.39-40). Крім того, з розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 від 21 липня 2011 року вбачається погашена процентів за рахунок кредиту. За змістом п.1.1.1.88 Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку простроченим кредитом є кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Згідно пункту 2.1.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). В разі, якщо на дату нарахування процентів згідно цих Умов клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів. Згідно статті 212 ЦК України в разі, якщо будь-яка прострочена заборгованість за кредитом є більшою, ніж 90 днів, починаючи з 91-го дня вся (загальна) заборгованість за кредитом є простроченою. Отже, відповідно до розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 від 21 липня 2011 року до заборгованості за простроченим тілом кредиту Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» фактично включена заборгованість за процентами за користування кредитом, яка погашена банком шляхом списання грошей з поточного рахунку позичальника в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). Разом з тим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитом шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). З огляду на отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 43000 грн. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» простроченого кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. Тому рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» простроченого кредиту з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Не заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в апеляційній скарзі про досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди у письмовому вигляді щодо сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг (із змінами, внесеними з 01 квітня 2019 року) в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84, 0% - для картки «Універсальна голд». Із розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг від 21 липня 2011 року (без номера) вбачається, що банком здійснюється нарахування процентів згідно ст. 625 ЦК України з 01 жовтня 2019 року за процентною ставкою 84 % (а.с. 39-40). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 21 липня 2011 року не містить зазначення умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та визначеного розміру, іншого розміру процентів за ч.2 ст.625 ЦК України. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» посилалося на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування та тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» розуміла ОСОБА_1 , був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Не можна погодитися з доводами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо не заперечення ОСОБА_1 ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву від 4 липня 2020 року, за якою ОСОБА_1 позов визнано в частині кредиту в сумі 9000 грн. (а.с.83-89). Тобто у розумінні частини першої статті 82 ЦПК України відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 визнає Умови та правила надання банківських послуг, що додані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» до позовної заяви. Проте, до матеріалів справи приєднано довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду від 8 серпня 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 . За змістом наведеної довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду від 8 серпня 2011 року базова процентна ставка за місяць становить 2,5% (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік); штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, передбаченим договором, більше ніж 30 днів 500 грн. + 5 % суми; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова % ставка за договором)/ 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше; комісія за кредитне обслуговування відсутня; комісія за зняття готівкових коштів в банка і пунктах видачі готівки Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 4% від суми операції, в банкомата інших банків 4%+5 грн., в іноземних банкоматах 4%+15 грн.; комісія за моніторинг неактивної карти в розмірі залишку коштів не карточці але не більше 10 грн. (чи еквівалент в місяць) в місяць; комісія за отримання балансу на чек в банкоматах Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (окрім чека операції зі зняття готівки) 0,10 грн.; комісія за безготівковий платіж в системі internet-banking (Приват24) 2% від суми операції (а.с.171). Відповідно до частини 1та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа. За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання, зокрема у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15. З огляду на те, що штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, передбаченим договором, більше ніж 30 днів та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру. Враховуючи принципи справедливості і розумності, обставини справи підлягає стягненню неустойка у вигляді штрафу фіксованої частини в сумі 500 грн., процентної складової в сумі 4378 грн. 68 коп. Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року підлягає скасуванню в частині відмови у позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Згідно частин 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково в сумі 47878 грн. 68 коп. що становить 51,79 відсотків . Встановлено, що Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 2102 грн. за платіжним дорученням Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» №IHB92B304E від 12 лютого 2020 року. Також Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 3153 грн. за платіжним дорученням Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» №PROM5B43G7 від 15 жовтня 2020 року. ОСОБА_1 сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 3153 грн. за платіжним дорученням Акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» №52516047 від 6 листопада 2020 року Отже, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2721 грн. 56 коп. З Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1520 грн. 06 коп. Відповідно до ч. 11 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1201 грн. 50 коп. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів постановила: Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредиту в сумі 62236 грн. 69 коп. змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредит в сумі 43000 грн. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2020 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 стягнення штрафу скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» штраф фіксована частина в сумі 500 грн., процентна складова в сумі 4378 грн. 68 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1201 грн. 50 коп. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 28 грудня 2020 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О.О. Одинак