Постанова 4824 № 357/9855/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2020 року м. Київ Справа № 357/9855/19 Провадження: № 22-ц/824/15701/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Недотопи Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Ярмоли О.Я., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом. Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 15.01.2020 року позов ОСОБА_2 було задоволено та виселено ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 , вирішено питання судових витрат. У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій посилався на те, що судом не було належно встановлено особу відповідача, який не був належно повідомлений про розгляд справи, не отримував жодного повідомлення, оскільки мешкає в м. Києві. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику. Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою суду від 21.07.2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15.01.2020 року по справі №357/9855/19 про виселення ОСОБА_1 і стягнення судових витрат по справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження. 27.10.2020 року представник відповідача, адвокат Недотопа М.М., подав до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права користування житловим будинком та земельною ділянкою і відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна, просив її прийняти до спільного розгляду з первісним позовом, та просив визнати за ОСОБА_1 право користування будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій він знаходиться, з квітня 2017 року. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим будинком та земельною ділянкою, відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Недотопа М.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи ОСОБА_1 про те, що перебіг строку на подання зустрічної позовної заяви не розпочався, оскільки ухвали про відкриття провадження у справі він фактично не отримував, оскільки така була направлена іншій особі - ОСОБА_1 . При цьому, матеріали справи не містять ухвали про встановлення строку для подання відзиву саме ОСОБА_1 . Щодо доцільності пред`явлення зустрічного позову вказував, що задоволення такого в частині визнання за ОСОБА_1 права користування будинком та земельною ділянкою виключає задоволення первісного позову в частині усунення перешкод у користуванні таким будинком. Також зазначив, що вимога про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна випливає із правовідносин, які склались на підставі домовленостей між позивачем та ОСОБА_1 , а саме в межах укладеного між ними договору найму-продажу. А тому, на його думку, зустрічний позов та первісний позов є взаємопов`язаними між собою, їх спільний розгляд є доцільним щодо усіх вимог. Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу. Окрім того, спільний розгляд позовної заяви ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права користування житловим будинком та земельною ділянкою і відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна, суд вважав недоцільним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної заяви з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, крім іншого, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно ч. 3 ст. 191 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 279 ЦПК України. розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Оскільки для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження судове засідання не проводиться, у відповідності ч. 3 ст. 279 ЦПК України процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, якщо особа вважає, що процесуальний строк може бути пропущеним має подати до закінчення цього строку заяву про його продовження. Також слід відмітити, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Окрім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено вище, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15.01.2020 року по справі № 357/9855/19 про виселення ОСОБА_1 і стягнення судових витрат по справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження на 21.09.2020 року об 11:00 год. Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та призначаючи справу до нового розгляду, суд першої інстанції встановив строк на вчинення учасниками справи відповідних процесуальних дій, який обмежується періодом з 21.07.2020 року (скасування заочного рішення) по 21.09.2020 року (призначене судове засідання). Копію постановленої ухвали направлено учасникам справи 21.07.2020 року. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд заяви про перегляд заочного рішення, адже його представник отримав повістку 30.06.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 140), проте ні заявник, ні його представник до суду не з`явились. Матеріалами справи також підтверджується, що представники відповідача Гордов М.М. та Недотопа М.М. були повідомлені про розгляд справи, ознайомилися із матеріалами справи 21.09.2020 року, що підтверджується заявою та розпискою представника (а.с. 157). Проте, будучи обізнаними із змістом ухвали суду від 21.07.2020 року, представниками відповідача буд-яких заяв із зазначенням наміру подати зустрічну позовну заяву та про продовження процесуального строку для подання такої заяви, до суду подано не було. Зустрічна позовна заява разом із відзивом на позовну заяву була подана лише 27.10.2020 року, тобто, через три місяці після скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду. Встановивши, що клопотання про прийняття зустрічного позову відповідачем та/або його представником у строк для подання відзиву, тобто, до розгляду справи по суті, заявлено не було, та врахувавши, що право на подання зустрічної позовної заяви своєчасно використано не було, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, а тому підлягає поверненню заявнику, правильними, а доводи апеляційної скарги про те, що строк на подання зустрічної позовної заяви судом не встановлювався - безпідставними та необґрунтованими. Правильними колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції про те, що спільний розгляд позовної заяви ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права користування житловим будинком та земельною ділянкою і відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна, є недоцільним. Вимога за зустрічним позовом про визнання права користування житловим будинком є, фактично, запереченнями відповідача на позов ОСОБА_2 , а позовна вимога про відшкодування витрат на утримання та поліпшення майна, не пов`язана з позовом ОСОБА_2 , оскільки дані вимоги витікають з різних правовідносин. Суд першої інстанції правильно вважав, що їх спільний розгляд є недоцільним, збільшить обсяг доказового матеріалу у справі, істотно розширить предмет доказування, що як наслідок ускладнить вирішення спору та вплине на строки її розгляду. Колегія суддів відмічає, що відповідач не позбавлений права звернутися із такими позовними вимогами до ОСОБА_2 з окремим позовом на загальних засадах. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами справи, та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Недотопи М.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Недотопи Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль