Постанова 4824 № 753/23500/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2020 року місто Київ справа № 753/23500/19 провадження №22-ц/824/13952/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - Акціонерне товариство "Правекс Банк" відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Правекс Банк», подану адвокатом Ковалевським Євгеном Володимировичем, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Лужецької О.Р., у справі за позовом Акціонерного товариства "Правекс Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач АТ "Правекс Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 3 червня 2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 726-010/05Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 9400 Євро, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, повернути кредит з врахуванням відсотків за користування кредитом, в строк до 3 червня 2025 року включно. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Згідно з п.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язався погашати заборгованість по кредиту рівними частками в розмірі 40 Євро щомісячно, до 10 числа наступного місяця. Відповідач в порушення умов договору не виконував взятих на себе обов`язків, у зв`язку з чим станом на 8 квітня 2016 року заборгованість позичальника перед банком 9346 Євро 25 євроцентів. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору банк скористався своїм правом і звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. 20 червня 2017 року Дарницьким районним судом м.Києва ухвалено рішення про стягнення заборгованості. Відповідно до умов кредитного договору та норм чинного законодавства України відповідач свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом, яку він не сплатив та не сплачує по теперішній час. Станом на 30 жовтня 2019 року непогашена заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Правекс Банк» згідно кредитного договору № 762-010/05Р від 3 червня 2005 року становить 13449 Євро 12 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 30 жовтня 2019 року складає 374743 грн.15 коп., з яких: пеня за несвоєчасне повернення кредиту 2704,22 Євро; заборгованість за відсотками - 3474,52 Євро; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 7270,38 Євро. На підставі ст.ст.11, 509, 526, 530, 536, 554, 610-612, 624, 626, 629, 651, 1049, 1054 ЦК України позивач просив позов задовольнити. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «Правекс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача АТ «Правекс Банк» - адвокат Ковалевський Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, висновки суду є помилковими та безпідставними. Зокрема, вказує, що помилковим є висновок суду про те, що позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, оскільки зазначені нарахування передбачені умовами договору, які відповідач не виконує, як і не виконує рішення суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року ( справа № 444/9519/12) та у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 1202/4494/16), проте таке посилання є помилковим, оскільки в даному випадку кредитним договором встановлені проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання і які можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Зазначене відповідає висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року ( провадження № 14-10цс18) та від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18). Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим суд вважав можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Представник АТ «Правес Банк» - адвокат Ковалевський Є.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 3 червня 2005 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 726-010/05Р, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9400 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,5% річних з кінцевим терміном повернення до 3 червня 2025 року. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 726-010/05Р від 3 червня 2005 року в сумі 9346 Євро 25 євроцентів, що за курсом НБУ на 8 квітня 2016 року складає 241184 грн.91 коп., з яких заборгованість по кредиту - 5200 Євро, відсотків - 2496,95 Євро, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 1649,30 Євро. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Правекс-Банк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_2 , про що свідчить рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 червня 2017 року. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Після зміни строку виконання основного зобов`язання кредитодавець позбавлений можливості нараховувати проценти та неустойку, у розмірах передбачених умовами договору. Такий висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують та на його правильність не впливають. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання (ст.610 ЦК України). Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16 та зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, а також пені за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Установлено, що між сторонами 3 червня 2005 року був укладений кредитний договір , відповідач отримав від банку грошові кошти, які зобов`язався повернути, сплатити проценти за користування кредитом, а у разі невиконання умов договору сплатити нараховану пеню. За умовами договору позичальник сплачує платежі щомісячно. Відповідно до п.4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту рівними частками в сумі 40 Євро щомісячно, до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами на протязі календарного місяця) в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також в день повернення кредиту, указаний в п.1.2 даного договору ( до 3 червня 2025 року). У 2016 році банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, тим самими змінивши строк виконання основного зобов`язання. Після чого право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, а також пеню припинилося. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання ( правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 208 року у справі № 444/9519/12, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17). Вимог про стягнення сум, нарахуванням яких передбачено ст.625 ч.2 ЦК України, у цій справі позивачем не заявлялось. Посилання апелянта на те, що кредитним договором, укладеним між сторонами, встановлено проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, є безпідставними, оскільки такої умови кредитний договір не містить. Передбачене у п.1.3 кредитного договору збільшення розміру процентної ставки у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань має відбуватися протягом строку дії договору, а не після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Інших доводів апеляційна скарга не містить. При вирішенні цієї справи судом правильно визначено характер спірних правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, вірно враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Правекс Банк», подану адвокатом Ковалевським Євгеном Володимировичем,- залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 вересня 2020 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 28 грудня 2020 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус