Постанова 4824 № 752/14443/20

Справа № 752/14443/20 Головуючий у 1 інстанції Валігура Д.М. Провадження № 33/824/4013/2020 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 05 листопада 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 529034, «21.07.2020 року о 12 год. 05 хв. в м. Києві по вул. Набережно-Корчуватська, 11 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів у міському сполученні за регулярним маршрутом № 193 Дарницька площа-Корчувате без засобів індивідуального захисту, чим порушив п.п. 7 п. 3 Постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та етапів послаблення протиепідемічних заходів». Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року та закрити провадження у справі з підстав, передбачених п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанову суду вважає необґрунтованою та винесеною без повного та об`єктивного вивчення матеріалів справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суддя в порушення норм законодавства, не об`єднав в одне провадження матеріали, складені відносно нього, таким чином за кожне правопорушення на нього було накладено штраф та судові витрати, а судового засідання проведено не було. Разом з тим, вважає, що судом було порушено презумпцію невинуватості, оскільки його вину не було доведено поза розумним сумнівом, а свою вину в судовому засіданні він не визнавав, оскільки судового засідання не було, а єдиний доказ його вини - це протокол, який не є підставою для притягнення його до відповідальності, а інших доказів до матеріалів не додано. Окрім того, зважаючи, що він є лише працівником - водієм, а не перевізником - суб`єктом господарювання, тому вважає, що він не може бути суб`єктом вказаного правопорушення. Зазначає, що п.п. 7 п. 3 Постанови КМУ № 392 від 28.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, втратив чинність із 1 серпня 2020 року, тому вважає, що суддя 01.09.2020 притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину, за нормою п.п. 7 п. 3 Постанови КМУ № 392 від 28.05.2020, який втратив чинність місяць тому. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скаргапідлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався вище зазначених вимог закону та дійшов необґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Так, КУпАП до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, притягуються особи, які здійснили порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до п.п. 7 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 28 травня 2020 року на період дії карантину забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників підприємств, закладів та установ незалежно від форми власності, які забезпечують охорону здоров`я, продовольче забезпечення, урядування та надання найважливіших державних послуг, енергозабезпечення, водозабезпечення, зв`язок та комунікації, фінансові та банківські послуги, функціонування інфраструктури транспортного забезпечення, сфери оборони, правопорядку та цивільного захисту, суб`єктів господарювання, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови інформування органів Національної поліції про здійснення перевезення. Тобто, за цією статтею КУпАП може бути притягнутою до відповідальності службова або посадова особа суб`єкта господарювання, що здійснює пасажирські перевезення в безперервному циклі. Також зазначена норма закону є бланкетною (відсильною), а тому при складані протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов`язковим є посилання на спеціальні норми законодавства, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», інші актами законодавства, а також рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 529034 від 21 липня 2020 року та з оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.п. 7 п. 3 Постанови КМ України від 28 травня 2020 року. Разом з тим, ні інспектором поліції Куштер О.М., ні судом першої інстанції, не вказано яку саме статтю Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» порушив ОСОБА_1 , хоча зазначення конкретних спеціальних норм при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП, є обов`язковим. Крім того, перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять усіх необхідних відомостей, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, які вказані у протоколі, а саме перевезення пасажирів у міському сполученні за регулярним маршрутом, без засобів індивідуального захисту. Так, при оформленні матеріалів даної справи працівниками поліції не встановлено особи пасажирів, яких перевозив ОСОБА_1 , у них не відібрано пояснення і вони не вказані в протоколі як свідки правопорушення, що свідчить про недотримання працівниками поліції вимог п. 15 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376. Відтак, будь-яких даних про перевезення ОСОБА_1 пасажирів у міському сполученні за регулярним маршрутом № 193 без засобів індивідуального захисту, працівники поліції до матеріалів справи не долучили. Інших належних та допустимих доказів, які стверджують вину ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованих дій відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 529034 від 21 липня 2020 року, суду не надано. Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні та допустимі докази, які поза розумну сумнівом підтверджують порушення ОСОБА_1 правил щодо карантину людей, санітарно гігієнічних, санітарно протиепідемічних правил і норм передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ГП 529034 від 21 липня 2020 року складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП і до справи не долучено належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, приходжу до висновку, що постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі - закрити. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов