Ухвала Велика Палата ВС № 800/427/17(800/369/16)

У Х В А Л А 16 грудня 2020 року м. Київ Справа № 800/427/17 (800/369/16) Провадження № 11-1231заі18 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П. розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 800/427/17 (800/369/16) за позовом ОСОБА_2 до Президента України та Верховної Ради України (далі - ВРУ), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії та ВСТАНОВИЛА: У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України, ВРУ, у якій з урахуванням уточнень позовних вимог просив: - зобов`язати Президента України подати до ВРУ законопроект про визнання таким, що втратив чинність, Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII); підготувати та внести до ВРУ нові законопроекти про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) та про судоустрій і статус суддів, які не будуть порушувати конституційні права і свободи громадян України та передбачатимуть виборність суддів народом; - визнати нечинним рішення ВРУ від 02 червня 2016 року про прийняття Закону № 1401-VIII та зобов`язати її на найближчому пленарному засіданні ухвалити рішення про визнання таким, що втратив чинність, Закону № 1401-VIII; підготувати та розглянути нові законопроекти про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) та про судоустрій і статус суддів, які не будуть порушувати конституційні права і свободи громадян України та передбачатимуть виборність суддів. На підставі підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; далі - КАС України) справу за позовною заявою ОСОБА_2 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 03 січня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 від 14 грудня 2017 року про прийняття до розгляду заяви про зміну позовних вимог від 22 вересня 2016 року, у якому він просив: - визнати, що бездіяльність Президента України як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина у зв`язку з ненаданням обґрунтованих відповідей на звернення та невиконання вимоги про усунення порушень конституційних прав і свобод людини і громадянина є протиправною; - визнати, що ВРУ прийняттям 02 червня 2016 року Закону №1401-VIII, який був підготовлений Президентом України, порушила права та свободи ОСОБА_2 як людини і громадянина України, передбачені статтями 5, 8, 38, 55, 59, 64, 71, 72 Конституції України, а тому ця дія ВРУ є протиправною; - зобов`язати Президента України подати до ВРУ законопроект про визнання Закону № 1401-VIII таким, що втратив чинність; - зобов`язати Президента України підготувати і внести до ВРУ нові законопроекти про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) та про судоустрій і статус суддів, які не будуть порушувати конституційні права і свободи громадян України та передбачатимуть виборність суддів громадянами України; - зобов`язати ВРУ на найближчому пленарному засіданні ухвалити рішення про визнання Закону № 1401-VIII таким, що втратив чинність; - зобов`язати ВРУ підготувати і розглянути нові законопроекти про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) та про судоустрій і статус суддів, які не будуть порушувати конституційні права і свободи громадян України та передбачатимуть виборність суддів громадянами України. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 вересня 2018 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання від 14 грудня 2017 року про прийняття до розгляду заяви про зміну позовних вимог від 22 вересня 2016 року та повернув зазначене клопотання позивачу. Крім того, ухвалою від 20 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду закрив провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 та зміст спірних правовідносин не мали ознак юридичного спору, а стосувалися вираження громадської позиції, а тому оскаржувані дії Президента України та ВРУ не підлягали оскарженню в судах. Велика Палата Верховного Суду постановою від 02 квітня 2019 року закрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання про зміну позовних вимог, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року про закриття провадження у справі залишила без задоволення, а ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року про закриття провадження у справі - залишила без змін. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року. У своїй заяві ОСОБА_1 просить роз`яснити: - коли і яким судом було винесено рішення про залучення її до участі у справі № 800/427/17 як третьої особи, оскільки їй незрозуміло, який суд, коли та в який спосіб залучив її до участі у цій справі як третю особу; - які документи (із зазначенням томів та аркушів справи, назви документа і його процесуальної характеристики) підтверджують залучення її до участі в цій справі як третьої особи, оскільки їй незрозуміло, яким процесуальним документом це підтверджується; - якими є результати розгляду її клопотання про залучення її до участі в цій справі як третьої особи від 07 травня 2018 року «Про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору» та яким процесуальним рішенням це відображено в матеріалах справи та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року; - чи приймав суд зміни, уточнення до позовних вимог ОСОБА_2 у цій справі з часу, коли отримав заяву ОСОБА_1 про вступ у справу як третьої особи, оскільки позовні вимоги в ухвалі Вищого адміністративного суду України та в постанові Великої Палати Верховного Суду відрізняються, тому заявниця не може зрозуміти, внаслідок чого відбулася така зміна; - чи були судом змінені або уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 після передачі цієї справи на розгляд реформованого Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду; - якщо Верховний Суд України розглядав позовні вимоги ОСОБА_2 в цій справі та постановою від 12 вересня 2017 року визнав ці позовні вимоги (предмет і підстави позову) підсудними суду адміністративної юрисдикції, то яким чином після передачі справи за позовом ОСОБА_2 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду ці ж позовні вимоги стали непідсудними суду адміністративної юрисдикції; - якщо Верховний Суд України у постанові від 12 вересня 2017 року вже визнав підсудність справи № 800/427/17 суду адміністративної юрисдикції, то яким чином на основі тих же позовних вимог і тих же доказів Велика Палата Верховного Суду винесла через два роки протилежне рішення; - чи було скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2016 року, чи було скасовано постанову Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року, якою доведено підсудність цієї справи суду адміністративної юрисдикції; - хто і в який спосіб уточнював позовні вимоги у справі № 800/427/17 та яким рішенням суду (судів) було прийнято уточнення позовних вимог; якими були остаточні позовні вимоги і коли вони були прийняті до розгляду судом; - які нормативно-правові акти чи норми права передбачають оскарження до Конституційного Суду України протиправних дій і бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема Президента України та ВРУ, оскільки заявниці такі невідомі, а в рішеннях суду посилань на відповідні норми права про такі повноваження Конституційного Суду України немає; - до якого суду заявниця може звернутися з позовом про оскарження дій чи бездіяльності Президента України та ВРУ з метою захисту порушених прав, зокрема права на вільний вибір захисника в судових справах, яке зумовлене винесенням на розгляд та прийняття ними Закону № 1401-VIII, невиконанням Президентом України функцій гаранта Конституції України; - положення постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року, відповідно до якого: «За правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні, позивач фактично просить зобов`язати Президента України та ВРУ розробити, внести законопроекти та ухвалити за наслідками їх розгляду рішення. Однак такі вимоги не підлягають розгляду у адміністративному суді, оскільки відповідачі у цьому випадку здійснюють законотворчу діяльність і не виконують владні управлінські функції. Оскаржувані дії та прийняті на їх реалізацію рішення суб`єкта владних повноважень не є (не можуть бути) управлінськими, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач просить зобов`язати Президента України та ВРУ вчинити дії, що за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка би створювала безпосередньо для позивача певні правові наслідки, у зв`язку з чим з таких правовідносин не може виникати публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.»; - якщо підготовка, подання, прийняття законів ВРУ, за твердженням Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02 квітня 2019 року, не підпадає під адміністративну юрисдикцію, то які дії, рішення, бездіяльність ВРУ та Президента України підпадають під цю юрисдикцію, оскільки основним завданням ВРУ є прийняття законодавчих актів, порядок оскарження усіх етапів цього процесу передбачено у розділі II КАС України; - який інший кодекс чи нормативний акт передбачає порядок оскарження дій, бездіяльності, рішень під час розробки, подання та прийняття нормативно-правових актів ВРУ; - яким чином Велика Палата Верховного Суду при розгляді апеляційної скарги перевірила доводи позивача ОСОБА_2 щодо неповноважного складу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема суддів Мороз Л. Л., Гімона М. М. та Стародуба О. П.; якими доказами спростовуються ці твердження апеляційної скарги, а також якими доказами та нормами права підтверджується правова позиція суду, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року такого обґрунтування немає; - хто така «громадськість», що таке «вираження громадської позиції» та яким нормативно-правовим актом обумовлене визначення цього терміну, а також яким чином здійснюється вираження громадської позиції; чи має пряме відношення громадськість і вираження громадської позиції до позову ОСОБА_2 , а якщо має, то у які спосіб та форми; - якщо дії та бездіяльність Президента України та ВРУ відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду не можна оскаржити в порядку адміністративного судочинства, то в порядку якого судочинства можна оскаржити такі дії чи бездіяльність; - у тексті постанови від 02 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду багаторазово посилається на «Раду», а відтак яку саме Раду (районну, профспілкову, обласну, «Чорну раду» ОСОБА_22) Велика Палата Верховного Суду має на увазі і на підставі якого нормативно-правового акта було замінено повне визначення особи на термін «Рада»; - чи були сторони справи повідомлені про дату і час судового засідання, оскільки в постанові від 02 квітня 2019 року зазначено перелік присутніх у судовому засіданні осіб, втім немає жодних зазначень про те, чи інші сторони були належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, чи отримали судові повістки, і якщо вони не з`явилися в судове засідання, які були причини їх неявки; які правові підстави незазначення цієї інформації в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року; - чи було заявницю та інших третіх осіб на стороні позивача належно повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, а також указати документи (докази), які підтверджують належне повідомлення заявниці та інших третіх осіб про дату, час і місце судового розгляду 02 квітня 2019 року; - чи розглядав суд у справі № 800/427/17 заяву ОСОБА_7 про вступ у справу як третьої особи із самостійними вимогами та яке рішення із цього питання було прийнято. Якщо ОСОБА_7 не звертався до суду або йому було відмовлено в залученні до участі в справі, то заявниця просить надати відповідне рішення, а також указати правові підстави невідображення цих процесуальних дій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року; - коли кожна третя особа була залучена до участі в справі та на якій підставі, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року не відображено, хто, коли і на яких підставах був залучений до участі в справі як третя особа, а також указати правові підстави, які дозволяють Великій Палаті Верховного Суду не вказувати в остаточному рішенні суду інформацію про перебіг розгляду справи, зокрема про залучення третіх осіб; - чи має прийняття законів ВРУ правові наслідки для усіх громадян України, зокрема позивача. Чи змінюють обсяг і зміст прав громадян нові закони України. Чи є судом Конституційний Суд України, оскільки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «оскаржувані дії Президента України та ВРУ не підлягають оскарженню в судах», а потім зазначила про конституційний контроль за прийняттям рішень ВРУ, Президентом України. Чи можуть бути оскаржені дії та бездіяльність Президента України, ВРУ до Конституційного Суду України та якою нормою права це регламентується; - чи підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства порушення ВРУ її Регламенту щодо розгляду змін до Конституції України та чи при винесенні постанови від 02 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги факт порушення Регламенту ВРУ, про який заявниця зазначала у клопотанні про вступ у справу як третьої особи на стороні позивача; - чи розглядали Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду та Велика Палата Верховного Суду аргументи заявниці щодо порушення її публічних адміністративних прав, про що вона зазначала у клопотанні про вступ у справу як третьої особи, і де у постанові від 02 квітня 2019 року відображено її правову позицію та підтверджено чи спростовано її; - якими були аргументи учасників справи, зокрема позивача та третіх осіб на його стороні (по кожному учаснику окремо), а також у який спосіб ці аргументи були досліджені судом у судовому засіданні, на підставі яких норм права вони були відхилені; - чи згадували в судовому засіданні 02 квітня 2019 року ім`я ОСОБА_1 як учасника справи, хто згадував і чи помітили судді Великої Палати Верховного Суду в судовому засіданні 02 квітня 2019 року (про яке заявниця не знала) її відсутність, а також яке рішення прийняла Велика Палата Верховного Суду щодо розгляду справи за відсутності вказаної третьої особи та неналежного повідомлення її як учасника справи; - чи було дотримано згадане в постанові від 02 квітня 2019 року рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Гірвісаарі проти Фінляндії» щодо необхідності заслухати сторони справи, зокрема, коли ОСОБА_1 як учасника справи було заслухано при її розгляді; - які доводи апеляційної скарги позивача та третіх осіб на його стороні Велика Палата Верховного Суду визнала неприйнятними та на якій підставі, зокрема, посилаючись у постанові від 02 квітня 2019 року на рішення «Серявін та інші проти України», відповідно до якого ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін; - які змагальні документи, доводи третіх осіб, зокрема ОСОБА_1 , у спорі розглядав суд у порівнянні зі змагальними документами, доводами відповідачів та на основі яких обґрунтувань відхилив позиції третіх осіб, а прийняв позицію відповідачів. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року призначила заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши доводи заяви про роз`яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав. Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно із частинами першою та другою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення та не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. У заяві про роз`яснення судового рішення ОСОБА_1 наводить мотиви, що не пов`язані з вирішенням питання про роз`яснення судового рішення, а по суті є її незгодою з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 02 квітня 2019 року, та окремими процесуальними діями (рішеннями) суду першої інстанції та Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції. Питання, на які заявниця бажає отримати роз`яснення в порядку статті 254 КАС України, поставлені в такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування вже ухваленої постанови, що чинним законодавством не передбачено. При цьому постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року є чіткою та зрозумілою. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постановивід 02 квітня 2019 року. Керуючись статтями 248, 254, 256 КАС України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 800/427/17 (800/369/16). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима В. В. Пророк В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач В. С. Князєв С. П. Штелик Г. Р. Крет