Постанова Київський апеляційний суд № 2-3675/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 2-3675/12 Головуючий у першій інстанції - Колесник О.М. Номер провадження № 22-ц/824/14870/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» Проценка Миколи Миколайовича про заміну сторони виконавчого провадження, - ВСТАНОВИВ: В березні 2020 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» Проценко М.М. звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження й просив суд змінити стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №2-3675-12 від 21 червня 2012 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Зазначені вимоги заявник мотивував тим, що 05 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2149/К, у відповідності до вимог якого права вимоги за кредитним договором № 588/ФКВ-07 від 18 травня 2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 перейшло до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено сторону стягувача у цивільній справі № 2-3675/12 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 884 318,92 грн, з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги №2149/К від 05 лютого 2020 року новий кредитор в день укладення цього договору, але не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4, набуває усі права кредитора за основними договорами. Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 11 262 556,13 грн. Але ані суду, ані боржнику не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують сплату таких коштів, що унеможливлює встановлення факту набуття новим кредитором усіх прав кредитора за основним договором, в тому числі й за договором №588/ФКВ-07 від 18 травня 2007 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 . Також зазначено, що ні боржнику, ні суду першої інстанції не було надано копію протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став заявник, документів про сплату ціни відступлення та додатку № 2 до договору про відступлення прав вимоги, що є невід`ємною його частиною, таким чином на підставі документів, що надані суду неможливо встановити обсяг прав, які повинні були перейти до нового кредитора у зобов`язанні. Апелянт зазначає, що кредитний договір №588/ФКВ-07 від 18 травня 2007 року припинив свою дію після направлення боржнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості або, якщо таке не направлялось, то кредитний договір припинив свою дію після подання позову до суду, змінивши таким чином строки (терміни) повернення кредиту. Однак, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги зазначено невірну дату закінчення кредитного договору - 13 травня 2022 року. Вважає необґрунтованою суму вимоги 5 066 650,33 грн, що зазначена у повідомленні представника заявника від 07 лютого 2020 року № 07/02-20 про заміну кредитора у зобов`язанні та відступлення прав вимоги за договором, оскільки рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року по справі 2-3675/12 було стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором, процентами та пенею в сумі 881 495,92 грн. Крім того, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» не надають розрахунку заборгованості. Посилається апелянт й на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі № 588/Іфсвіп від 18 травня 2007 року, з метою задоволення вимог за кредитним договором № 588/ФКВ-07 від 18 травня 2007 року, звернуло стягнення на предмет іпотеки і намагається повторно стягнути заборгованість за таким кредитним договором на підставі рішення про стягнення заборгованості. Окрім того, апелянт посилається на неналежне повідомлення його про розгляд заяви про заміну стягувача, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні зазначається про неявку належно повідомлених сторін, проте апелянт не отримував таких повідомлень, ухвал чи судових повісток. Враховуючи, що оскаржувана ухвала не містить посилання на заперечення представника боржника та на обставини, що у таких запереченнях були викладені, ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення заяви представника ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» Проценка М.М. про заміну сторони виконавчого провадження. Вирішити питання про розподіл судових витрат. На адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» Проценка М.М., який мотивовано тим, що відповідно до пункту 2 договору про відступлення прав вимоги №2149/К новий кредитор набуває всіх прав кредитора за основними договорами, у повному обсязі та на умовах, що існували на момент відступлення прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Так, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на спростування доводів апеляційної скарги вказує, що 15 січня 2020 року було проведено аукціон з продажу кредитного портфелю до якого входили й права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 , переможцем такого аукціону визнано ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». В межах встановленого законодавством строку було підписано протокол електронного аукціону та 28 січня 2020 року була сплачена ціна відступлення прав вимоги в сумі 11 262 556,13 грн., що підтверджується наданою до даного відзиву копією платіжного доручення. В подальшому, 05 лютого 2020 року укладено договір про відступлення прав вимоги №2149/К та відповідно до умов пункту 4 якого, ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору. В пункті 14 зазначеного договору вказано про набуття чинності договором з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Відтак, заявник вважає, що перехід прав вимоги за кредитним договором відбувався у повній відповідності до вимог законодавства, а ціна відступлення праві вимоги сплачена ще до підписання, скріплення печатками та нотаріального посвідчення вказаного договору. Щодо посилання апелянта на невідповідність сум заборгованості за рішенням суду та зобов`язанням за кредитним договором, то у відзиві зазначено, що до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» перейшли права вимоги за кредитним договором в повному обсязі з врахуванням всіх складових боргу. Представника ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» Проценко М.М. наголошує, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, а боржник неодноразово повідомлявся про розгляд даної справи й, окрім того, представником боржника були подані письмові заперечення проти заміни стягувача, в якому були викладені всі його доводи, а тому вважає, що суд обґрунтовано розглянув заяву. Щодо повторного стягнення заборгованості, заявник вказує, що заява про заміну стягувача була подана до суду 27 лютого 2020 року, а звернення стягнення на предмет іпотеки - 01 липня 2020 року. Разом з тим, наразі лише розглядається питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні по заборгованості, що виникла на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року, яка й досі не погашена, тому подвійного стягнення не відбувається. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи було підтверджено факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №2149/К від 05 лютого 2019 року, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2012 року Дарницьким районним судом міста Києва було видано виконавчий лист №2-3675/12 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 884 318,92 грн (а.с.10-11). Виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа№2-3675/12, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 21 червня 2012 року щодо примусового виконання судового рішення було відкрито 21 вересня 2015 року. З Інформації про виконавче провадження від 27 лютого 2020 року вбачається, що вказаний виконавчий лист все ще перебуває на виконанні й судове рішення й досі не виконано. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було укладено договір №2149/К про відступлення прав вимоги (а.с.4-7). Відповідно до умов вказаного договору, до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором №588/ФКВ-07 від 18 травня 2007 року. В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» подало заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №2-3675-12 від 21 червня 2012 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Так, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Ноrnsbу V. Gгеесе) від 19 березня 1997 року, зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Таким чином, оскільки матеріалами справи було підтверджено наявність судового рішення, яким було стягнуто зі ОСОБА_1 заборгованість на користь ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором, яке в подальшому ПАТ «Дельта Банк» було відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», й враховуючи обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, суд доходить висновку про правомірність поданої заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Щодо доводів апелянта про неможливість встановлення обсягу прав, які повинні були перейти до нового кредитора, то слід зазначити, що районний суд, задовольняючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», замінив ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 884 318,92 грн. Вказаний розмір заборгованості вбачається із виданого Дарницьким районним судом міста Києва виконавчого листа. Таким чином, з матеріалів справи чітко вбачається розмір вимог до божника. Перевіряючи доводи апелянта про не сплату заявником попередньому кредитору всієї суми коштів за договором про відступлення права вимоги в розмірі 11262556,13 грн, то колегія суддів вважає, вказані доводи безпідставними, оскільки заявник додав до матеріалів відзиву на апеляційну скаргу копію платіжного доручення №2 від 28 січня 2020 року (а.с. 84). Крім того вказані обставини не впливають на суть рішення першої інстанції, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що ним були виконанні чи виконувалися зобов`язання попередньому кредитору частково чи повністю. Крім того, посилання в апеляційній скарзі на незаконне звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, та яка виступала забезпеченням виконання його зобов`язань за кредитним договором №588/ФКВ-07 від 18 травня 2007 року, апеляційний суд сприймає критично, оскільки питання правомірності звернення стягнення на іпотечне майно не є предметом розгляду даної справи. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про заміну стягувача у виконавчому провадження. Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення його про розгляд заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, то слід зазначити наступне. Відповідно до положень ч.3 ст.442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до положень статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримував повістку про виклик на 22 червня 2020 року (а.с.31), знайомився з матеріалами справи 03 червня 2020 року (а.с.28), а також представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано заперечення проти заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, які містять доводи боржника по справі (а.с.33-45). Вказані документи свідчать, що боржника по справі - ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд даної заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні й ним було викладено свої доводи щодо поданої заяви в поданих запереченнях. Таким чином, враховуючи вищевикладене, доводів, які б спростували законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови викладено 23 грудня 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв