Постанова Київський апеляційний суд № 755/17554/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 грудня2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/17554/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/11666/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. при секретарі Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, на своїй сторінці у Facebook та Телеграм каналі (ІНФОРМАЦІЯ_4) інформацію, наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5 мною, ОСОБА_2 , була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2". Автором публікації є ОСОБА_2 . У вказаній публікації була поширена неправдива інформацію відносно ОСОБА_1 . Вказана стаття серед іншого містила твердження, що ОСОБА_1 є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_5 ; що призначення останнього губернатором Харківської області фактично свідчитиме про володіння та господарювання ОСОБА_1 у Харківській області, відносно якого було багато розслідувань у питанні тіньового керування штабом "Слуги Народу" у Харківській області; що за даними українських спецслужб в 2016 році ОСОБА_1 розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в Російській Федерації, відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі Російській Федерації оригіналів своїх документів з подальшою перевіркою окупантом. Вказана інформація не відповідає дійсності. Автор не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .», а також стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. В обґрунтування позову зазначав, що він має стаж робити на державній службі більше 25 років та за час роботи до нього не було застосовано жодного виду стягнення. Він не притягувався до будь-якого виду юридичної відповідальності. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на своїй сторінці у Fасеbоок (за посиланням (' ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив текст з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Вказана стаття містить неправдиву інформацію негативного характеру стосовно особистості позивача. Автором статті є також відповідач. Роздруківка цієї статті наявна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 з таким змістом (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_2. Сегодня появилась информация о том, что в ближайшее время главой Харьковской ОДА могут назначить нардепа от «Слуги Народа» ОСОБА_5 . Мол он главный претендент и даже декларация его, как кандидата, появилась в НАЗК. Но читая фамилию ОСОБА_5 , мы должны понимать кто будет настоящим хозяином Харьковской области на самом деле. А это один из спонсоров «Слуги Народа» и прямой куратор всей работы ОСОБА_5 ОСОБА_1 . О ОСОБА_1 было много расследований в контексте его теневого курирования штаба «Слуги Народа» в Харьковской области. Но интересно кое-что другое. Публикую справку о ОСОБА_1 , согласно которой он не только друг и экс-помощник ОСОБА_9 , не только работал на руководящих должностях в Госпогранслужбе, но, по данным украинских спецслужб в 2016 рассматривал возможность трудоустройства на госслужбу в РФ. Для этого в 2016 году он посещал Крым и передавал в РФ оригиналы своих документов на проверку оккупанту. Но видимо не сложилось, и он остался в Украине курировать Харьковскую область. А может все как раз и сложилось, учитывая его близкие отношения не только с ОСОБА_9 , но и консулом РФ в Харькове ОСОБА_17 . Так что в чьих интересах Харьковской областью может руководить его протеже ОСОБА_5 - хороший вопрос. Справка в моем ТГ.ІНФОРМАЦІЯ_6». Вказана публікація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, за своєю суттю є інформацією негативного характеру та не відповідає дійсності. Ця негативна інформація посяає на його гідність, честь, ділову репутацію та завдає йому моральної шкоди. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач через представника подавапеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд першої інстанції визнав, що розповсюджена відповідачем інформації містить фактичні дані, та не є оціночними судженнями останнього, проте зробив висновок, що така інформація не носить негативного характеру та не порушує право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Разом з тим, відповідач у розповсюдженій інформації стверджував, що позивач є тіньовим куратором штабу політичної партії «Слуга Народу» у Харківській області та вказував на безліч проведених розслідувань відносно позивача в контексті тіньового керування, при цьому не навівши їх суті та результатів. Вказуючи у стверджувальній формі про те, що позивач розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в Російській Федерації, відповідач відверто натякає, що керівництво Харківською областю здійснюється в інтересах держави агресора. Позивач ніколи не розглядав питання працевлаштування на державну службу в Російській Федерації, не був спонсором політичної партії «Слуга народу» не мав будь - якого тіньового контролю, завжди був патріотом України, а за час службової діяльності мав лише нагороди та не мав жодного стягнення. Відтак викладена відповідачем інформації є негативною для позивача та порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, а відповідач не довів, що поширена ним інформації відповідає дійсності. Ця інформація була поширена у соціальних мережах, де відповідач має більше 13 000 підписників і стала предметом для обговорення, а тому мала вплив на формування суспільної думки щодо особистості позивача. Навівши перекручені та безпідставні фактичні дані про непрофесійні якості позивача при виконанні ним своїх службових обов`язків, відповідач вказав на ведення позивачем незаконного та антидержавного способу життя, створив негативну оцінку особи позивача в очах суспільства, виставив позивача зрадником держави, безпринципною і нечесною людиною, яка нехтує людськими цінностями заради власних інтересів та прагне отримати контроль та здійснювати вплив на посадових осіб. На момент поширення інформації не існувало нагальної потреби в обговоренні особистості позивача, а тому відповідач мав можливість перевірити інформацію на предмет її достовірності. Вважає, що відповідач поширив цю інформацію заради власних рейтингів і отримання нових прихильників його публікацій в мережі інтернет, тобто з власних корисливих мотивів, а не з метою доведення інформації до громадськості. Заперечуючи проти апеляційної скарги представник відповідача ОСОБА_13 зазначив, що позивачем не доведено факт поширення відповідачем зазначеної у позові інформації у Fасеbоок. Висловлювання, викладені у спірній інформації є оціночними судженнями. Висловлювання «тіньовий куратор» неодноразово вживалося відносно позивача у багатьох інших публікаціях, у тому числі журналістському розслідуванні програми «Схеми». Вважає, що саме позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі намагається дати надумане негативне тлумачення «тіньовий куратор», «спонсор «Слуги народу». Крім того, позивач не заперечує факт відвідування ним АР Крим у 2016 році, а лише заперечує мету відвідування - можливість працевлаштування, але позивач звільнений з військової служби ще у 2015 році і законом не заборонено працевлаштування ні в АР Крим, ні у Російській Федерації, а відтак ця інформація не є негативною. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Відповідач та його представник ОСОБА_13 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має стаж роботи на державній службі 25 років 08 місяців 27 днів та за весь час трудової діяльності будь - які стягнення до нього не застосовувалися. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на його власній сторінці у Fасеbоок (за посиланням (' ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та в телеграм каналі за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_4) розміщена інформація під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2», у якій вказано (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_2 , яка серед іншого містить наступні твердження (наводиться мовою оригіналу): «... читая фамилию ОСОБА_5 , мы должны понимать кто будет настоящим хозяином Харьковской области на самом деле. А это один из спонсоров «Слуги Народа» и прямой куратор всей работы ОСОБА_5 ОСОБА_1 . О ОСОБА_1 было много расследований в контексте его теневого курирования штаба «Слуги Народа» в Харьковской области. Но интересно кое-что другое. Публикую справку о ОСОБА_1 , согласно которой он не только друг и экс-помощник ОСОБА_9 , не только работал на руководящих должностях в Госпогранслужбе, но, по данным украинских спецслужб в 2016 рассматривал возможность трудоустройства на госслужбу в РФ. Для этого в 2016 году он посещал Крым и передавал в РФ оригиналы своих документов на проверку оккупанту. Но видимо не сложилось, и он остался в Украине курировать Харьковскую область. А может все как раз и сложилось, учитывая его близкие отношения не только с ОСОБА_9 , но и консулом РФ в Харькове ОСОБА_17 . Так что в чьих интересах Харьковской областью может руководить его протеже ОСОБА_5 - хороший вопрос. Справка в моем ТГ ІНФОРМАЦІЯ_7» . Відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того, що позивачем не доведено, що розміщена відповідачем інформація носить негативний характер, що, як наслідок, порушує право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, тому вони задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Разом із цим, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Згідно із ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній стороні. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Соціальна мережа «Facebook» та «Тереграм канал» не є засобом масової інформації, проте вона створена для вільного обміну власними думками різних громадян, а відтак розміщення інформації у цих соціальних мережах є поширенням інформації досить значному колу осіб. За змістом ст. 277 ЦК України позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. У пункті 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Судом встановлено факт поширення відповідачем інформації, про спростування якої заявлено позов. Разом з тим, суд першої інстанції, керуючись вимогами вищезазначених норм дійшов правильних висновків про те, що позивач не довів, що ця інформація є негативною для позивача та внаслідок її поширення порушено його особисті немайнові права. Негативною є інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (порушення правил співжиття, моральних засад суспільства, неетична поведінка у суспільному, особистому чи політичному життя тощо). Інформація, про спростування якої заявлено позов, не містить посилань на те, що позивач є «зрадником», не містить посилань і на те, що за період своєї службової діяльності він мав якісь стягнення чи виконував свої службові обов`язки недобросовісно, що позивач веде незаконний та антидержавний спосіб життя, є безпринципною та нечесною людиною, нехтує людськими цінностями заради власних інтересів. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що такі твердження містяться у оскаржуваній інформації суперечать змісту самої інформації. Особисте сприйняття інформації позивачем не може бути підставою для задоволення позову. Відтак посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач за час службової діяльності мав лише нагороди та не мав будь - яких стягнень, що він був і є патріотом України, а отримані ним нагороди свідчать про його відданість нашій Державі не впливають на висновки суду. У інформації, про спростування якої заявлено позов зазначено, що відносно позивача було багато розслідувань у контексті його тіньового кураторства штабу «Слуги народу». Відповідач надав статті, які були опубліковані у засобах масової інформації у період з лютого по серпень 2019 року, а саме «ІНФОРМАЦІЯ_8», « ІНФОРМАЦІЯ_9 », «ІНФОРМАЦІЯ_10», у яких зазначається про журналістське розслідування, у томі числі і фактів, що стосуються особи позивача. Зазначені докази прийняті на стадії апеляційного розгляду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про наявність даного судового провадження. Позивач не заперечує факт відвідування АР Крим у 2016 році, але просить спростувати інформацію про те, що він за даними українських спецслужб розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в Російській Федерації. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. З урахування того, що кожна особа самостійно може обирати своє місце проживання та місце роботи, поширена інформація не може бути визнана негативною. Станом на 2016 рік позивач не перебував на державній службі, а відтак оспорювана інформація не вплинула на відносини у сфері проходження ним служби, кар`єрного зростання тощо. Відповідач вказує на те, що спірна інформації містить лише оціночні судження. Проте суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга відповідачем не подана колегія суддів не перевіряє висновки суду щодо наявності фактичних даних чи оціночних суджень у поширеній інформації та не вдається до переоцінки наданих сторонами доказів. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував практику Європейського суду з прав людини, а актуальності поширення вказаної інформації не існувало, оскільки позивач на той час уже не був публічною особою не спростовують висновків суду. Відповідач стверджує, що 24.02.2020 «Радіо Свобода» опубліковано інформацію про те, що позивач є радником першого заступника керівника Офісу Президента України, що свідчить про відсутність негативних наслідків від поширеної інформації. Представник позивача при розгляді апеляційної скарги таких тверджень не спростовував. Відтак незважаючи на те, що на час оприлюднення спірної інформації позивач не перебував на державній чи публічній службі, оспорювана інформація стосується сфери політики, а тому межа допустимої критики може бути значно ширшою ніж щодо окремої пересічної особи. Право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо пов`язане із встановленням порушених прав позивача поширенням оспорюваної інформації. Проте оскільки позивачем не доведено, що поширена інформація є негативною та призвела до порушення його особистих немайнових прав, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у позові і щодо відшкодування моральної шкоди. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 23.12.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик