Постанова Київський апеляційний суд № 754/7369/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року місто Київ. Справа 754/7369/20-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/14831/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В. секретар судового засідання Міщенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року (у складі судді Галась І.А. інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: Представник Акціонерного товариство Комерційний банк «Приватбанк» Гребенюк Олександр Сергійович звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано наступним. ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 27.07.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказував, щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладені Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник карткового рахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача www.privatbank.ua АТ КБ «Приватбанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Зазначав, що при укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Зазначено, що заявою Відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Пунктом 1.1.3.2.3 договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки: у кредитора - інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.1.2.3 договору). Представник вважає, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому відповідач порушила свої зобов`язання за договором щодо погашення боргових зобов`язань. У зв`язку з зазначеним порушенням зобов`язань за кредитним договором та, з урахуванням внесення коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 27.04.2020 року має заборгованість 113684,91 грн., з яких: - 3191,95 грн. - заборгованість за кредитом; - 1147,92 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, обрахованих за ст. 625 ЦК України; - 103455,28 грн. - заборгованість за пенею; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 5389,76 - штраф (процентна складова). За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом, який просив задовольнити та стягнути заборгованість по кредиту з відповідача у примусовому порядку, а також судові витрати. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 27.07.2011 року в розмірі 3191,95 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням представник позивача 30.10.2020 року через поштове відділення звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати таке рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1147,92 грн., пені в розмірі - 103455,28 грн. та штрафу - 5889,76 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, а тому ухвалено необґрунтоване, незаконне рішення суду. Зазначає, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Вказує, що 27.07.2011 разом з підписанням заяви з відповідачем було погоджено та підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду (додавалась до позову). Вказана довідка подана до суду разом із позовною заявою, проте місцевий суд на даний доказ уваги взагалі не звернув, безпідставно вважав неузгодженими умови кредитування. Судом не зазначено підстави для відхилення зазначеного доказу по справі з огляду на те, що 1) прізвище та ім`я позичальника разом з ІПН зазначено безпосередньо в тексті довідки про умови кредитування (у верхній частині). Крім цього під викладеними умовами наявний підпис відповідача. 2) заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано. Ухвалою від 12 листопада 2020 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Однак станом на 21.12.2020 відзиву до суду не подано. В судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлялись. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини. Судом встановлено, що 27 липня 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, на підставі особистої заяви відповідача. За умовами договору відповідач отримав від банку кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів. Строк дії та процентна ставка у заяві не зазначені. Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 27 липня 2011 року № б/н, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , остання станом на 27 квітня 2020 року має заборгованість 113684,91 грн., з яких: 3191,95 грн. - заборгованість за кредитом; 1147,92 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 103455,28 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5389,76 - штраф (процентна складова). Відповідач частково виконувала умови договору, станом на 27 квітня 2020, заборгованість за тілом кредиту складає 3191,95 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Решту вимог, суд визнав необгрунтованими з огляду на те, що між сторонами не було досягнуто домовленості, щодо розміру відсотків за користування кредитом, розміру відсотків за порушення строків виконання зобов`язань та не було досягнуто згоди, щодо права банку нараховувати пеню та штрафи. Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, виходячи з того, що вказані обставини, які суд вважав встановленими спростовуються, долученою до позовної заяви довідкою про умови кредитування від 27 липня 2011 року, яка підписана відповідачем, в якій міститься розмір відсоткової ставки (базова ставка відсотків 2,5% в місяць) та розмір штрафних санкцій, який був погоджений відповідачем, його підписом на вказаній довідці. (а.с.23), який відповідач в суді першої інстанції не спростував. Вирішуючи вимоги банку про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України , колегія суддів, виходить з того, що за вказаною нормою Закону, передбачено право на стягнення 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем було підписано кредитний договір, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_3 з датою відкриття 27.07.2011 та терміном дії по 06.2015; № НОМЕР_4 з датою відкриття 27 червня 2015 року та терміном дії по 08.2018; (а. с. 21). Таким чином кінцевий строк виконання грошового зобов`язання є 31 серпня 2018 року. Відповідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» (а.с. 23) з відповідачем не було погоджено право банку нараховувати 86,4 % за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Судом встановлено, що відповідач має заборгованість 3191,95 грн., рішення суду в цій частині відповідач не оскаржує, а відповідно зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити позивачу 3% річних за прострочення виконання такого грошового зобов`язання. Періодом прострочення повернення тіла кредиту в межах заявлених банком вимог є з 01 жовтня 2019 року до 27 квітня 2020 року . 3% річних за цей період виходячи із боргу за тілом кредиту, який встановив суд і який не оскаржує відповідач складатиме 55 грн. 09 коп., що обраховано апеляційним судом за допомогою загальнодоступної програми "калькулятор`в Лізі ЗАКОН. На підставі вищевикладеного, колегія суддів, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2019 року до 27 квітня 2020 року в сумі 55 грн. 09 коп. В решті вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, так як банк нараховував відсотки , виходячи з 86, 4 %, а не 3%, як це передбачено Законом. Належних доказів того, що відповідач погодив умову про сплату відсотків за прострочення повернення кредиту в розмірі 86,4 відсотків суду не надано. Довідка про кредитування такої інформації не містить, а умови та правила. долучені до позову відповідачем не підписувались. Стосовно вирішення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 103455,28 грн., апеляційним судом встановлено, що станом на 31 серпня 2018 року (дата закінчення дії картки) пеня нарахована та становила 35060,26 грн. За розрахунком позивача встановлено, що пеню банк за цей період нараховував, виходячи з погодженої ставки в довідці про кредитування. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Колегія суддів вважає за необхідне зменшити, розмір пені до розміру заборгованості 3191,95 грн., оскільки розмір пені, заявлений у позові значно перевищує розмір збитків. Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 5389,76 грн. штрафу (процента складова) з огляду на те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про не дотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В ході розгляду даної справи Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн. Позовні вимоги за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанцій задоволені частково на загальну суму 3247 грн. 04 коп., що становить 3 % від вимог апеляційної скарги. З урахуванням розміру задоволених вимог, відшкодуванню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 94,59 грн. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. В частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту рішення суду сторонами не оскаржується, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, суд ,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, обрахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, пені та штрафу скасувати та постановити нове наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України в сумі 55 грн. 09 коп., пеню в сумі 3191 грн. 95 коп. та судові витрати в розмірі 94грн.59 коп. В решті позовних вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: