Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/909/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/909/17 Номер провадження 22-ц/814/2695/20Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Карпушина Г.Л., Одринської Т.В., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2020 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про примусове проникнення до житла боржника, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст подання У жовтні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., звернувся до суду з поданням, відповідно до якого просив суд надати дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 . В обґрунтування подання посилався на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 62446293 з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області № 537/909/17 від 10 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «Кей Колект» заборгованості шляхом звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки боржник відмовляється добровільно надати доступ приватному виконавцю до помешкання з метою організації виконання судового рішення, виконати рішення суду можливо тільки у спосіб примусового проникнення до помешкання боржника. Вважає, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» та статті 439 ЦПК України, суд за його поданням повинен вирішити питання про примусове проникнення до житла боржника. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2020 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про примусове проникнення до житла боржника відмовлено. Своє рішення суд мотивував тим, що подання є необґрунтованим, а наявність достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла, приватним виконавцем є недоведеною. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. просить скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2020 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його подання про примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , для проведення виконавчих дій. Позиція учасників справи Доводи, наведені в апеляційній скарзі Приватний виконавець вказує, що судом поверхово досліджено матеріали справи та прийнято передчасне рішення. Також обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що всі листи із документами виконавчого провадження, було направлено на всі відомі виконавцю адреси боржника. Враховуючи те, що виконавчий лист Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області № 537/909/17 вже перебував на примусовому виконанні в органах ДВС, боржник був обізнаним про існування боргу та про необхідність виконання рішення суду, але діяв недобросовісно, оскільки знаючи про боргові зобов`язанням та відкрите виконавче провадженням, свідомо не отримує поштову кореспонденцію і ухиляється від виконання рішення суду. Зазначає про те, що ні стягувач, ні виконавець, не зверталися до суду із заявою про зміну порядку виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2020 року, а тому воно може бути виконано тільки шляхом звернення стягнення на визначене у рішенні суду майно квартиру, а не у будь який інший спосіб. У зв`язку з чим, є безпідставним посилання суду про те, що виконавцем не перевірений інший спосіб виконання рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу не находив. Щодо явки та позиції учасників справи у судовому засіданні Учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від приватного виконавця надійшло клопотання, у якому він просить розглядати справу без його участі, апеляційну скаргу підтримує.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №62446293 з примусового виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області № 537/909/17 від 13 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «Кей Колект» заборгованості шляхом звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 01 липня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані постанови, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», були направлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , та на адресу місцезнаходження нерухомого майна, що належить боржнику на праві приватної власності, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень. Проте, листи із документами виконавчого провадження було повернуто на адресу приватного виконавця з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». У ході виконавчого провадження виконавцем також вчинено дії, в результаті яких встановлено наступне. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, боржнику на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом ВЕА № 497628 від 09 серпня 2006 року, видане Другою Кременчуцькою держнотконторою. Зазначена квартира є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 20 червня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотеко держатель - ТОВ «Кей-Колект». Згідно відповіді Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 12 серпня 2020 року виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого двері ніхто не відчинив, про що у присутності понятих складено відповідний акт приватного виконавця від 12 серпня 2020 року. Також в матеріалах справи наявний акт від 12 серпня 2020 року, згідно якого приватним виконавцем було здійснено телефонний дзвінок боржнику (контактний телефон ОСОБА_1 ) та повідомлено останнього про відкрите виконавче провадження, про існування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2020 року щодо звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Запропоновано узгодити дату та час проведення виконавчих дій пов`язаних з описом вищевказаної квартири. Боржник у грубій формі відмовився добровільно надати доступ до помешкання, при чому нецензурно висловлювався в бік приватного виконавця, суду та інших державних органів, погрожував. Норми права, що регулюють спірні правовідносини Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб. Згідно з частиною 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у статті 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Відповідно до положень частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позиція апеляційного суду, щодо висновків суду першої інстанції Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, пункту 4 частини 3 статті 18 та норм ЦПК України свідчить, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. Слід звернути увагу, що пунктом 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване, що свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів. Враховуючи норми права, які регулюють надання дозволу на проникнення до житла, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення подання приватного виконавця. При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду викладеним в оскаржуваному рішенні, що в матеріалах справи не має доказів належного повідомлення боржника про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії та перешкоджання ОСОБА_1 вільному доступу приватного виконавця до житла у відведений час для вчинення виконавчих дій, а доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для задоволення подання не підтверджуються матеріалами справи. Щодо інших доводів, наведених у апеляційній скарзі Безпідставними є посилання приватного виконавця на те, що він телефонував на номер боржника та повідомляв останнього про наявність рішення суду, відкритого виконавчого провадження, пропонуючи узгодити дату та час проведення виконавчих дій пов`язаних з описом вищевказаної квартири, оскільки відсутні докази щодо належності вказаного у поданні телефонного номеру саме ОСОБА_1 та, що саме з ним спілкувався приватний виконавець під час телефонної розмови. Доводи наведені в апеляційній скарзі з приводу неправомірного висновку суду про те, що приватним виконавцем не перевірена можливість виконання рішення суду в інший спосіб не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника, зважаючи на те, що при аналізі матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що приватним виконавцем не надано достатніх доказів щодо неможливості виконати рішення суду без такого заходу, як примусове проникнення до житла. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлені обставини, свідчать про передчасність подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, а тому достатніх правових підстав для задоволення даного подання суд апеляційної інстанції не вбачає. Разом з тим, відмова не позбавляє приватного виконавця права на повторне звернення до суду з поданням. Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, вірно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини, а тому підстави для зміни чи скасування ухвали суду відсутні. Щодо судових витрат Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича - залишити без задоволення. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська Г.Л. Карпушин