Постанова 4810 № 425/3629/19

Справа № 425/3629/19 Провадження № 22-ц/810/819/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач- ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу (без повідомлення учасників справи) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2020 року, ухваленого судом у складі судді Москаленко В.В., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовомАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 10.03.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 02.10.2019 року утворилася заборгованість у сумі 25606,71 грн, яка складається з: 988 грн. - заборгованість за кредитом, 19439,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3484,15 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1195,56 грн. - штраф (процентна складова). Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.03.2010 року в розмірі 988 грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Суд вирішив питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою на нього, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник просить суд скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, пенею, комісією та штрафами, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за процентами, штрафами та пенею, комісією, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами, пенею, комісією та штрафами, оскільки відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, де зазначена базова процентна ставка 2,5%, порядок нарахування пені та розмір штрафів. Відповідач висловив свою згоду на оформлення договору, отримання кредитної картки «Універсальна». Частиною шостою статті 19 ЦПК Українивизначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25606 грн.71 коп., тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 * 100 = 210200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводився без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог 367 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскарженій АТ КБ «ПриватБанк» частині. Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз`яснення пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами, пенею, комісією та штрафами за користування кредитом, Луганський апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції в неоскаржуваній частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів, пені, комісії та штрафів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послу не є частиною укладеного між сторонами договору, оскільки вони не підписані відповідачем, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 368 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети- заяви позичальником, за яким отримано кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на підставі кредитного договору б/н, укладеного між банком та ОСОБА_1 останньому була видана наступна картка: - 10.03.2010 картка № НОМЕР_1 з терміном дії 01/14; З розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.03.2010 року вбачається, що станом на 02.10.2019 року утворилася заборгованість у сумі 25606,71 грн, яка складається з: 988 грн. заборгованість за кредитом, 19439,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3484,15 грн. заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1195,56 грн. штраф (процентна складова). Згідно ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідач погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складають договір про надання банківських послуг з використання платіжної кредитної картки «Універсальна». Як вбачається з довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду сторонами встановлена базова процентна ставка 2,5%, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи за порушення строків платежу. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів за користування кредитними коштами є помилковим, оскільки вказана довідка підписана відповідачем, що свідчить про погодження з умовами кредитування. Враховуючи, що термін дії кредитної картки 01/14 року, з відповідача підлягає стягненню на користь відповідача заборгованість за процентами станом на 26.01.2014 року у розмірі 1155 грн. 55 коп. Що стосується доводів скарги в іншій частині про стягнення нарахованої Банком пені,комісії та штрафів, то колегія суддів зауважує наступне. Пеня, яку просить стягнути позивач, почала нараховуватися після 14 квітня 2014 року, а суми штрафів позивачем нараховані під час подачі позову до суду, що суперечить Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. ст.610, 611 ЦК України) За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. На виконання зазначених вище положень розпорядженням № 1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має зареєстроване місце проживання: м. Рубіжне. Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Рубіжне входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Отже, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, вся пеня нарахована за період після вказаної дати, то позов в цій частині задоволенню не підлягає як необґрунтований. Не підлягає стягненню з відповідача і заборгованість з комісії, оскільки позивачем вказана заборгованість єдиною накопичувальною сумою. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК Українипідставами для зміни судового рішення та ухвалення нового серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального прави. Зважаючи на невірне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами та в частині розподілу судового збору. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 241 грн.21 коп. Керуючись ст. ст.367,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2020 року змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами та стягненні судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 га користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами у сумі 1155 (одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) грн. 55 коп., судовий збір у сумі 241 (двісті сорок одна) грн. 21 коп. В іншій частині рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 24 грудня 2020 року. Головуючий Судді: