Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/6152/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9696/20 Справа № 212/6152/20 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Меланчук Ігор Віталійович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року, яке ухвалене суддею Чорним І.Я. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничих травм та професійних захворювань, що потягли за собою втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК у 1993 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % за трудовим каліцтвом 28.09.1991 року. При наступних повторних переоглядах у 1995 - 2000 роках, відсоток втрати професійної працездатності не змінювався, з 20 лютого 2001 року відсоток втрати професійної працездатності зменшено до 15% по трудовому каліцтву. Крім того, 18 вересня 2010 року при виконанні трудових обов`язків, працюючи на посаді підземного електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування на підприємстві відповідача, позивач отримав тілесні ушкодження у виді: закритого перелому правого наколінника без зміщення уламків, гемартроз. Висновком МСЕК від 15 лютого 2011 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20% по трудовому каліцтву від 18.09.2010 року з 14.02.2011 року по 01.03.2012 року, з наступним переоглядом 01.03.2012 року. При наступному повторному переогляді, висновком МСЕК від 11 лютого 2014 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25% по трудовому каліцтву, з яких 20% по травмі виробничій від 18 вересня 2010 року та 5% по травмі виробничій від 28 вересня 1991 року. Крім того, позивач зазначив, що, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці, йому, висновком МСЕК у 2015 році, було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60 %, з яких, первинно: 30% по радикулопатії, 5% - по хронічному бронхіту, повторно: 20% травма виробнича від 18 вересня 2010 року та 5% травма виробнича від 28 вересня 1991 року з 19 жовтня 2015 року до 01 листопада 2016 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.10.2016 року При наступних повторних переоглядах у 2016 - 2018 роках відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінювались. Згідно висновку МСЕК від 27.11.2018 року (серія 12 ААА № 054158) позивачу ОСОБА_3 , при повторному переогляді, встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 60% (30% по радикулопатії, 5% - по хронічному бронхіту, 20% травма виробнича від 18 вересня 2010 року та 5% травма виробнича від 28 вересня 1991 року), з 01.11.2018 року по 01.11.2020 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.10.2020 року. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 282 380,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 1000 грн. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Також, просить врахувати, що внаслідок отриманих травм, хронічних захворювань та значної втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя з 27 річного віку. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих травм та хронічних захворювань, позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, фінансово допомагати своїй родині, він систематично відчуває сильний фізичний біль та набряки правої гомілки, правого колінного суглобу, біль та обмеження рухів, біль у попереково-крижовому відділі хребта, що іррадіюють в ліву нижню кінцівку та посилюються при фізичному навантаженні, біль та обмеження рухів в ліктьових та колінних суглобах, позивач змушений при пересуванні користуватись палицею. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Також, посилається на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» Ніколенко К.В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 вересня 1991 року з ОСОБА_4 ,під час виконання трудових обов`язків підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання шахти «Родіна» РУ К.Лібкнехта ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелам лівої п`яткової кістки, забійна рана лівого колінного суглоба. Ушкодження зв`язок правого колінного суглоба (а.с.28-32). За вказаним фактом було складено Акт № 031 від 30.09.1991 року про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є порушення трудової та виробничої дисципліни. В Акті № 031 від 30.09.1991 року про нещасний випадок на виробництві винними особами, крім позивача, було визнано механіка дільниці № 19 ОСОБА_5 . Висновком МСЕК від 17.02.1993 року ОСОБА_3 було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % з 21.02.1992 року з наступним переоглядом 01 січня 1995 року ( а.с. 14,14- зворот). При наступних повторних переоглядах у 1995 - 2000 роках, відсоток втрати професійної працездатності не змінювався, з 20 лютого 2001 року відсоток втрати професійної працездатності зменшено до 15% по трудовому каліцтву. 18 вересня 2010 року з ОСОБА_4 ,під час виконання трудових обов`язків підземного електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування гірничого цеху шахти «Родіна» Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого переламу правого наколінника без зміщення уламків, гемартроз. За вказаним фактом було складено Акт № 2 від 23.09.2010 року про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій з охорони праці. Відповідно до п.6 Акту № 2 від 23 вересня 2010 року: вид події - падіння потерпілого під час пересування (02.1). шкідливий або небезпечний фактор та його значення - фізичний (1.1.1). Рішенням засіданням комісії з охорони праці сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 27 грудня 2010 року, відповідно до якого, прийнято рішення про зменшення одноразової допомоги позивачу на 5% (п`ять відсотків), що в свою чергу вказує на ступінь вини потерпілого на зазначений відсоток, тим самим встановлено ступінь вини відповідача, який становить - 95% (дев`яносто п`ять відсотків). Висновком МСЕК від 15 лютого 2011 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 20% по трудовому каліцтву від 18.09.2010 року з 14.02.2011 року по 01.03.2012 року, з наступним переоглядом 01.03.2012 року. При наступному повторному переогляді, висновком МСЕК від 11 лютого 2014 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25% по трудовому каліцтву, з яких 20% по травмі виробничій від 18 вересня 2010 року та 5% по травмі виробничій від 28 вересня 1991 року. Крім того, ОСОБА_1 працював з 23 січня 1989 року по 01 вересня 2010 року підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування шахти «Родіна» РУ К.Лібкнехта ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». 25.04.2018 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Державної установи «Українського НДІ промислової медицини» № 700 від 13 травня 2015 року про наявність професійного характеру захворювання, ОСОБА_3 встановлені професійні захворювання: радикулопатія шийна С5, С6 та попереково-крижова L5, S1, переважно справа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) деформуючого остеоартрозу, в поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ст.). (надалі -радикулопатія); Хронічний (пиловий) бронхіт. ЛН першого ст. (надалі - хронічний бронхіт). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.06.2015 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача є його робота в умовах впливу шкідливих факторів, умови праці які перевищували встановлені гранично допустимі норми, зокрема важкість праці: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом зміни - 41 при гранично допустимій до

30. Робоча поза, знаходження у нахиленому положенні до 30°/ понад 30°% зміни - 56/12 при гранично допустимій до 25/0. Нахили корпуса (вимушені, більше 30°), кількість за зміну - 194 при гранично допустимих до

100. Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (Si02) у пилу від 10% до 70% - 4,6 при гранично допустимій до 2,0 (а.с.42-45). За висновком МСЕК серії 12 ААА №014800 від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_3 було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60 %, з яких, первинно: 30% по радикулопатії, 5% - по хронічному бронхіту, повторно: 20% травма виробнича від 18 вересня 2010 року та 5% травма виробнича від 28 вересня 1991 року з 19 жовтня 2015 року до 01 листопада 2016 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.10.2016 року При наступних повторних переоглядах у 2016 - 2018 роках, відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінювались. Згідно висновку МСЕК від 27.11.2018 року (серія 12 ААА № 054158) позивачу ОСОБА_3 , при повторному переогляді, встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 60% (30% по радикулопатії, 5% - по хронічному бронхіту, 20% травма виробнича від 18 вересня 2010 року та 5% травма виробнича від 28 вересня 1991 року), з 01.11.2018 року по 01.11.2020 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.10.2020 року. Спір виник з приводу відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасних випадків на виробництві при виконання трудових обов`язків та отриманим ним на виробництві професійних захворювань. Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що нещасний випадок у 1991 році, під час яких було травмовано позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача та обумовлений неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених Законом України «Про охорону праці», для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 17.02.1993 року, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин сторін застосовується Закон України «Про охорону праці» Зазначені правовідносини виникли в період дії ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка, станом на травень 1993 року, не передбачала права на відшкодування моральної шкоди. Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 24.12.1999 року набрала чинності з 24.12.1999 року. До набрання чинності зазначеної норми правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34)., Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, який набрав чинності 01.01.1993 року. Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робітникам та службовцям каліцтвом абоіншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затверджених Постановою Радою Міністрів СРСР №690 від 03.07.1984 року, які були чинні станом на травень 1993 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. За загальним правилом про дію нормативно-правового акту у часі до кожної події факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце, а не на момент пред`явлення позову та розгляду його в судовому порядку. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовую цивільну відповідальність особи. Відтак, позивач не отримував компенсацію моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві раніше. Однак, завдані позивачу страждання внаслідок трудового каліцтва у 1991 році є такими, що тривають. Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Стаття 12 Закону України «Про охорону праці», встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Як вбачається з пункту 11.1 Акту про нещасний випадок № 031 причиною нещасного випадку є порушення трудової та виробничої дисципліни. Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин відповідно до події нещасного випадку, який стався з позивачем ОСОБА_4 18 вересня 2010 року, при виконанні трудових обов`язків, а також професійних захворювань, отриманих позивачем при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача в період часу з 23 січня 1989 року по 01 вересня 2010 року, при виконанні робіт в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, дійшов вірного висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню норми, які діяли на час, коли позивач отримав трудове каліцтво в результаті нещасного випадку, що стався на виробництві 18 вересня 2010 року, та встановлення позивачу ОСОБА_3 стійкої втрати професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 червня 2015 року, причинами виникнення професійних захворювань у позивача визначені: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом зміни - 41 при гранично допустимій до

30. Робоча поза, знаходження у нахиленому положенні до 30°/ понад 30°% зміни - 56/12 при гранично допустимій до 25/0. Нахили корпуса (вимушені, більше 30°), кількість за зміну - 194 при гранично допустимих до

100. Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (Si02) у пилу від 10% до 70% - 4,6 при гранично допустимій до 2,0. Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». За вказаним фактом було складено Акт № 2 від 23.09.2010 року про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є невиконання вимог інструкцій з охорони праці. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, та отримання виробничої травми у 2010 році, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями та травмуванням у 1991 та у 2010 роках, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 60 %, його визнано людиною з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває сильний фізичний біль та набряки правої гомілки, правого колінного суглобу, біль та обмеження рухів, біль у попереково-крижовому відділі хребта, що іррадіюють в ліву нижню кінцівку та посилюються при фізичному навантаженні, біль та обмеження рухів в ліктьових та колінних суглобах, позивач змушений при пересуванні користуватись палицею. Постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу, у нього поганий сон. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих травм та професійних захворювань, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи, тільки на Публічному акціонерному товаристві "Криворізький залізорудний комбінат", що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, визнання позивача людиною з інвалідністю третьої групи, що свідчить про тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 100 000,00 грн. до 180 00,00 грн. Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави та збільшує цей розмірі з 1000,00 грн. до 1800,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 2700,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (1800,00 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Меланчук Ігор Віталійович, задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року змінити, збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_2 з 100 000,00 гривень до 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судового збору з 1000 гривень 00 копійок до 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: