Постанова 4816 № 581/39/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м.Суми Справа №581/39/20 Номер провадження 22-ц/816/2153/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СК-АГРО» розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СК-АГРО» на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 серпня 2020 року в складі судді Жмурченка В.Д., ухвалене в смт. Недригайлів, повний текст якого складено 04 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсними додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО»; визнати припиненими договори оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО»; витребувати від ТОВ «СК-АГРО» належні йому земельні ділянки, площею 0,1983 га (кадастровий № 5923583400:01:002:0042) та площею 1,7754 га (кадастровий № 5923583400:03:001:0498), які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області; визнати недійсною державну реєстрацію за ТОВ «СК-АГРО» речового права на вказані земельні ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договорів оренди № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року передав належні йому на праві приватної власності земельні ділянки ТОВ «СК-АГРО» у строкове платне користування строком на 5 років. Після закінчення дії вказаних договорів оренди ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «СК-АГРО» з вимогою про повернення земельних ділянок, однак відповіді від відповідача на його письмову вимогу так і не надійшло. Крім того, позивачу стало відомо, що існують додаткові угоди до вказаних вище договорів оренди, відповідно до яких, змінено та доповнено відповідні пункти договорів, зокрема п. 8 (строк договору) змінено із 5 років на 10 років. Зазначав, що він вказані вище додаткові угоди до договорів оренди не підписував, насправді не бажав укладати зазначені угоди, взагалі не мав наміру на укладення такого правочину. Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано недійсною державну реєстрацію речового права 17 січня 2019 року за ТОВ «СК-АГРО» на земельні ділянки, площею 0,1983 га (рілля) кадастровий № 5923583400:01:002:0042, та площею 1,7754 га (сіножаті), кадастровий № 5923583400:03:001:0498, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, які належать ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-СМ № 034353 від 24 квітня 2001 року. Визнано припиненими договори оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО». Витребувано у ТОВ «СК-АГРО» земельну ділянку, кадастровий № 5923583400:01:002:0042, площею 0,1983 га та земельну ділянку, кадастровий № 5923583400:03:001:0498, площею 1,7754 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто із ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3363 грн 20 коп. В апеляційній скарзі ТОВ «СК-АГРО», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що належних і допустимих доказів на підтвердження того, що в позивача було відсутнє волевиявлення на укладення оскаржуваних додаткових угод до договору оренди землі та доказів не підписання ним спірних додаткових угод позивачем не надано. Також в апеляційній скарзі відповідач не погоджується з сумою, стягнутих з нього на користь позивача судових витрат та вказує, що місцевим судом стягнуто з відповідача судові витрати, які не пов`язані з розглядом даної справи судом та в значно більшому розмірі, ніж сума, заявлена позивачем у попередньому розрахунку. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Потапенко С.В. просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. В судове засідання сторони не з`явилися. Від представників позивача адвокатів Радченко О.П., Потапенко С.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із проходженням обстеження на Covid. Враховуючи, що сторони давали пояснення в минулому судовому засіданні, позиція позивача та його представників є чіткою і зрозумілою, явка сторін до апеляційного суду є необов`язковою, тому колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок: кадастровий номер 5923583400:03:001:0498, площею 1,7754 га та кадастровий номер 5923583400:01:002:0042, площею 0,1983 га, які розташовані на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 01 червня 2010 року державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Алєксєєвою І.Ю. Відповідно до копій договорів оренди землі № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року позивач передав земельні ділянки в строкове платне користування ТОВ «СК-АГРО». Акти прийому-передачі земельної ділянки від 04 вересня 2013 року свідчать про те, що позивач передав, а відповідач прийняв у натурі зазначені вище земельні ділянки. За умовами договорів орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ТОВ «СК-АГРО» приймає в строкове платне користування зазначені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 5 років. Договір набирає чинності 01 січня 2014 року з подальшою державною реєстрацією. З додаткових угод до договорів оренди землі від 04 вересня 2013 року, складених між ТОВ «СК-АГРО» та ОСОБА_1 вбачається, що змінено строк дії договору до 10 років та розмір орендної плати складає 7 % від нормативної грошової оцінки землі. Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалами суду першої інстанції від 14 лютого 2020 року та 29 квітня 2020 року було витребувано у відповідача оригінали додаткових угод до договорів оренди землі № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, однак відповідач не надав суду цих документів, зазначивши, що в архіві ТОВ «СК-АГРО» вони відсутні. Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-5914276782019 та № НВ-5914276812019 сформованих 19 грудня 2019 року) право оренди земельних ділянок, згідно з договорів оренди землі від 04 вересня 2013 року та додаткових угод до них, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО», зареєстровано державним реєстратором Комишанської сільської ради Охтирського району 17 січня 2019 року, а тому ухвалою місцевого суду від 02 квітня 2020 року було витребувано у Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області оригінали зазначених вище угод, однак на адресу суду було надіслано лише копії додаткових угод, оскільки, як слідує із повідомлення, після проведення державної реєстрації оригінали зазначених документів було невідкладно повернуто ТОВ «СК-АГРО». Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, щооскільки додаткові угоди до договорів оренди землі за № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року є неукладеними, тому саме з цих підстав слід визнати недійсною державну реєстрацію речового права на земельні ділянки за ТОВ «СК-АГРО», визнати припиненими договори оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, що укладені між позивачем та відповідачем та витребувати у ТОВ «СК-АГРО» земельні ділянки, які належать позивачу. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. У відповідності до вимог ст. ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. На переконання колегії суддів, судом першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, не взято до уваги те, що належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 волевиявлення на укладення додаткових угод до договорів оренди землі за №50322 та №50322-1 від 04 вересня 2013 року надано не було. Клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису на зазначених вище додаткових угодах до договорів оренди землі позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось. Так, ураховуючи предмет та підстави заявленого ОСОБА_1 позову, твердження позивача про те, що підпис у оскаржуваних додаткових угодах до договорів оренди землі виконано не ним, а іншою особою, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису у оспорюваних угодах при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи, та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом. Обов`язок доказування невідповідності підпису ОСОБА_3 на оспорюваних угодах процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема у спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення у справі судової почеркознавчої експертизи. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №1512/2-234/11 та від 04 вересня 2019 року у справі №760/10691/18. Проте, суд першої інстанції зазначених норм законодавства не врахував та дійшов передчасного висновку про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладання оспорюваних додаткових угод на умовах, що в них викладених відповідно до заявлених позовних вимог. Таким чином, оскільки судом першої інстанції не з`ясовано обставин щодо волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні спірних додаткових угод до договорів оренди землі, чи підписувався він позивачем, то висновки суду про визнання недійсною державну реєстрацію за відповідачем речового права на земельні ділянки та визнання припиненими договорів оренди земельних ділянок є передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СК-АГРО» підлягають стягненню понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1261 грн 20 коп. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СК-АГРО» задовольнити. Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СК-АГРО» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1261 грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.І. Собина С.С. Ткачук