Постанова Одеський апеляційний суд № 514/1965/19

Номер провадження: 22-ц/813/7346/20 Номер справи місцевого суду: 514/1965/19 Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 26 травня 2020 року у складі судді Кравченко П.А., в с т а н о в и в: У грудні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 31.10.2013, згідно з якою отримала кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 05.09.2019 виникла прострочена заборгованість щодо повернення кредитних коштів в загальній сумі 12547,30 грн, з яких 6545,74 грн заборгованість за тілом кредиту; 2086,40 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 2191,48 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 650,00 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина); 573,68 грн штраф (процентна складова). Проте, відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором. Заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 26 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 6545,74 гривень - заборгованість за тілом кредиту та судові витрати пропорційного розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1001,99 коп. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення простроченого тіла кредиту та неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заява містить підпис позичальника на анкеті-заяві, що свідчить про те, що відповідач погодилася з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Відповідач використовуючи кредитні кошти та частково погашаючи заборгованість за кредитом, в тому числі за відсотками, підтвердила укладення кредитного договору з банком на відповідних умовах, вчинивши дії на виконання відповідного договору та його умов. Отже, відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. У даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Суд безпідставно відмовив у стягненні простроченого тіла кредиту, яка складається з двох складових: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту чим порушив норми матеріального права. Суд проігнорував, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів. Проте, суд відмовив у стягненні простроченого тіла кредиту за користування кредитними коштами взагалі, чим порушив вимоги ст. 1054 ЦК України. Суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору. Судом першої інстанції безпідставно використано посилання на висновок Великої Палати Верховного суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти вимог позивача. Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує заочне рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення простроченого тіла кредиту та неустойки, а тому в іншій частині рішення не переглядається. Судом встановлено, що 31.10.2013 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк». З даної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 погодилась з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. До даної заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Звертаючись з даним позовом АТ КБ "Приватбанк" на підтвердження наявності заборгованості з боку відповідача надав розрахунок заборгованості, яка станом на 05.09.2019 складає 12547,30 грн, з яких 6545,74 гривень заборгованість за тілом кредиту; 2086,40 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 2191,48 грн - пеня за прострочене зобов`язання; 650,00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - фіксована частина; 573,68 грн - процентна складова. Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на підставі ч. 1 статті 1048 ЦК України. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом, і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним згідно до ст. 1055 ЦК України. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вбачається зі справи, що у анкеті-заяві, яка була підписана відповідачкою 31.10.2013, відсутня інформація щодо розміру кредитного ліміту та процентної ставки, а також умови про встановлення її розміру, порядок та строки нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів. Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами відповідачка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві. Як у вказаних Умовах правилах надання банківських послуг, так і в анкеті-заяві, відсутнє поняття «Прострочене тіло кредиту». Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (31.10.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верхового Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. До апеляційної скарги апелянт додав довідку про те, що банком на виконання підписаного між банком та ОСОБА_1 договору останній 11.11.2013 було видано картку №5211……..9907 терміном дії до 09/16, 02.07.2010 видано картку №5168……..9307 терміном дії до 11/17, 28.05.2015 видано карту №5168……..9171 терміном дії до 12/17, 30.01.2018 видано карту №5168……..2626 терміном дії до 12/21. Надаючи такі відомості, банк не обґрунтував причину їх неподання до суду першої інстанції, незважаючи на процесуальний обов`язок вчинення таких дій. Як на підставу неможливості подання зазначених доказів суду першої інстанції, представник банку послалась на не витребуванням їх у банку судом першої інстанції (а.с.92). При цьому, апелянт не надав доказів неможливості подання долучених до апеляційної скарги документів суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від банку. Посилання в апеляційній скарзі як на підставу неможливості подання зазначених доказів суду першої інстанції на не витребування їх у банку судом першої інстанції суперечать вимогам ч.7 ст.81 ЦПК України. Відповідно до поданого представником АТ «КБ «Приватбанк» клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд першої інстанції вирішив справу на підставі наданих документів та за відсутності сторін (а.с.56). Разом з тим, долучені до апеляційної скарги представником банку докази не спростовують висновок суду першої інстанції. Також враховується, що заборгованість за простроченим тілом виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка повинна бути передбачена кредитним договором, та не є сама по собі складовою тіла кредиту. Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність застосування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, є необґрунтованими, з огляду на таке (а.с.97). Зазначені доводи позивача, зводяться до того, що відсутність заперечення позовних вимог з боку відповідача свідчить про його згоду із цими вимогами в контексті вимог ст.12 ЦПК України. У сенсі норм ч.ч.1,3ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, відсутність заперечень відповідача щодо укладення договору кредиту на вказаних умовах не заперечує застосуванню згаданої правової позиції Великої Палати, ухваленої при аналогічних обставинах справи щодо порядку укладення договору кредиту, оскільки не надано доказів, які б дозволили задоволення вимог позивача. За відсутності підпису відповідача на наданих позивачем документах, у контексті вимог ст.1055 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту, з урахуванням мінливого характеру Умов та правил надання банківських послуг, за наявності лише однієї підписаної сторонами анкети-заяви від 31 жовтня 2013 року, яка не містить істотних умов договору кредиту та відсилає з цією метою до інших документів, ознайомлення з якими за відсутності підпису відповідача у розумінні норми ч.6ст.81 ЦПК України є недоведеним припущенням, колегія суддів вважає, що доводи скарги не відповідають критерію доведеності поза розумним сумнівом і з цих підстав їх необхідно відхилити. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного судового рішення і не впливають на правильність вирішення спору та не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 26 травня 2020 року в частині відмови в задоволенні вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення простроченого тіла кредиту та неустойки залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: