Постанова 4813 № 521/19852/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.12.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №521/19852/18 Апеляційне провадження №22-ц/813/4596/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Сороколет Ю.С., позивач - ОСОБА_1 , представники позивачки адвокати Прокопова Віта Олександрівна, Халдай Ілля Віталійович, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Згода Олексій Олександрович, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Тітов Віталій Володимирович, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та адвоката Згоди Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року, постановлене під головуванням судді Коблової О. Д., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та відзивів на позов У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого вона передала останньому гроші в сумі 7 560 000 грн., що еквівалентно 339 000 доларам США по курсу комерційних банків України, строком на 133 дні. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язання, взятого за договором позики, 07 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , діючим від імені ОСОБА_2 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності, було укладено договір іпотеки, відповідно до п.п.1.6.1.п.1.6.якого предметом іпотеки є домоволодіння, загальною площею 1062,1 кв.м., житловою площею 521,7 кв.м., яке складається з: житлового будинку під літерою А; 1,2 огорожа; I вимощення; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням умов договору, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, за її заявою, на підставі п.3.3. договору іпотеки, приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Одеської області Тімченко О.І. 26 травня 2016 року за нею зареєстровано право власності на зазначений предмет іпотеки. Згідно звіту про оцінку майна № МР28-170123-002 від 23 січня 2017, складеного на підставі заяви ОСОБА_2 , ринкова вартість предмету іпотеки становить 2 832 349,38 грн. Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на її користь: - заборгованість за договором позики в розмірі 4 727 650,62 грн. (7 560 000 - 2 832 349,38); - суми інфляційних втрат в розмірі 2 026 631,43 грн. за період з 21 грудня 2015 року по 02 серпня 2018 року; - три відсотки річних в розмірі 527 967,86 грн. за період з 21 грудня 2015 року по 02 серпня 2018 року; - пеню 5 відсотків від суми заборгованості за останній рік прострочення в розмірі 236 382,53 грн. У відзиві на позов представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Згода О.О. звернув увагу на те, що згідно ч.1ст.11 Закону України «Про іпотеку» та п.3.1 договору іпотеки від 07 травня 2015 року, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Посилаючись на те, що: -звіт про оцінку майна № МР28-170123-002 від 23 січня 2017року, згідно якого ринкова вартість предмету іпотеки становить 2 832 349,38 грн., є недопустимим доказом, оскільки нею не замовлявся; -згідно висновку №154/2018 оціночно-будівельного експертного дослідження, складеного 18 вересня 2019 року на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість житлового будинку станом на 26 травня 2017 року (дату перереєстрації права власності за позивачем) становить 51 972 116 грн., що еквівалентно 1 977 630 доларам США; -вся заборгованість за договором позики погашена у повному обсязі шляхом переходу права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , представник відповідачки ОСОБА_5 , посилаючись на практику Верховного Суду просив відмовити у позовних вимогах в повному обсязі. У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Тітов В.В., посилаючись на практику Верховного Суду, просив у його задоволенні відмовити, вказуючи на штучне завищення ціни заявлених ОСОБА_1 позовних вимог; на наявність у даній справі доказів щодо заниження позивачем розміру вартості іпотечного майна; на відсутність між сторонами спору, оскільки він врегульований за рахунок іпотечного майна. Короткий зміст рішення суду Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : -суму основного боргу за договором позики від 6 серпня 2015 року в розмірі 4 720 383,78 грн.; -збитки, завдані інфляцією за весь час прострочення, у період з 21 грудня 2015 року по 2 листопада 2018 року в розмірі 2 028 525,06 грн.; -три відсотки річних від простроченої суми у період з 21 грудня 2015 року по 2 листопада 2018 року в розмірі 528 043,17 грн.; -пеню в розмірі 5 відсотків від суми простроченого зобов`язання за останній рік прострочення, з 02 листопада 2017 року по 02 листопада 2018 року, в розмірі 236 657,41 грн., а всього 7 513 609,42 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 8 810 грн. Короткий зміст доводів апеляційних скарг У вересні 2019 року відповідач ОСОБА_3 , а у жовтні 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Згода О.О. подали до апеляційного суду апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 в повному обсязі. Крім доводів, що містились у відзивах на позов, поданими представниками відповідачів, апеляційні скарги відповідача ОСОБА_3 та представника ОСОБА_5 , зокрема, мотивовані тим, що суд першої інстанції: -вийшов за межі своєї компетенції, взявши до уваги розрахунок заборгованості, виходячи зі звіту про оцінки майна від 05 серпня 2015 року, строк дії якого сплив, та який у справі відсутній; -безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги висновок №154/2018 оціночно - будівельного експертного дослідження, складеного 18 вересня 2019 року ПП «Одеський НДЦЕД ім. Скибинського С.С.», яким визначена ринкова вартість іпотечного майна в розмірі 51 972 116 грн. та нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 09 листопада 2018 року про те, що відомості, викладені в її нотаріально посвідченої заяві від 23 жовтня 2018 року не відповідають дійсності, вказана заява подана помилково та протирічить її правам; -не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, неодноразово викладену ним у судових рішеннях, зміст якої зводиться до того, що якщо позивач скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Закону України «Про іпотеку», тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними. Правом відзиву на апеляційні скарги позивачка та її представники не скористались. Рух справи в апеляційному суді Ухвалами Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2019 року, постановлених під головуванням судді Черевка П.М., відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та адвоката Згоди О.О. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року. Справа призначалась до розгляду на 01 квітня 2020 року, проте у цей день не була розглянута у зв`язку з ситуацією, пов`язаною з COVID

19. Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 квітня 2020 року суддю ОСОБА_7 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку. Протоколами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 квітня та 06 травня 2020 року визначено новий склад суддів для розгляду вказаної справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 травня 2020 року у складі суддів Колеснікова Г.Я., Ващенко Л.Г. та Сєвєрової Є.С. розгляд справи призначено на 29 вересня 2020 року. 29 вересня 2020 року апеляційним судом задоволено заяву представника позивачки адвоката Прокопової В.О. про відкладення розгляду справи зв`язку з ситуацією, пов`язаною з COVID 19 та призначено її розгляд на 17 листопада 2020 року. 17 листопада 2020 року апеляційним судом задоволено заяву представника позивачки адвоката Халдая І.В. про відкладення розгляду справи зв`язку з ситуацією, пов`язаною з COVID 19 та призначено її розгляд на 22 грудня 2020 року. Про дату, час та місце розгляду справи 22 грудня 2020 року учасники судового процесу повідомлені належним чином, представники відповідачів просили розглянути справу у їх відсутність. 22 грудня 2020 року до апеляційного суду від представника позивача адвоката Халдая І.В. повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи зв`язку з ситуацією, пов`язаною з COVID 19, яка не містила будь-яких інших поважних причин про її відкладення, які б свідчили про неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні. Вирішуючи питання щодо можливості чергового відкладення розгляду справи, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.223 ЦПК України). Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19, від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18, від 04 листопада 2020 року у справі №911/1006/19. Враховуючи наведене, а також те, що у порушення вимог ч.1ст.371 ЦПК України, справа не розглянута апеляційним судом протягом 14 місяців; що представники позивача, бажаючи прийняти участь у справі особисто, жодного разу, з квітня 2020 року, не скористались наданим їм законом правом прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ч.ч.3,4ст.212 ЦПК України); виходячи з того, що захищаючи права одних учасників судового процесу суд не вправі порушувати права інших учасників процесу, апеляційний суд вважає, що справа, відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК України, може бути розглянута у відсутність сторін та їх представників. Відповідно до положень ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Відтак, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень ч.5 ст.268 ЦПК Україниє дата складання повного судового рішення. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався ст.ст.625,1046,1047,1049,1050 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку» та виходив з того, що: - позичені грошові кошти у гривні ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у строк до 20 грудня 2015 року не повернув; - зобов`язання повинно виконуватися належним чином, невиконання зобов`язання дає право на стягнення боргу в судовому порядку; -відповідачка ОСОБА_2 несе відповідальність перед позивачем не в межах вартості предмета іпотеки, а в повному обсязі, оскільки остання дала свою згоду на збільшення розміру зобов`язань та/або продовження терміну виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед іпотекодержателем, у випадку внесення змін та доповнень до кредитного договору. Крім того, суд взяв до уваги звіт про оцінку майна № RS00-150805-001, виданого ТОВ «АКР КОНСАЛТ» від 05 серпня 2015 року, згідно якого ринкова вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 2 839 616,22 грн., оскільки матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву відповідачки ОСОБА_2 від 23 жовтня 2018 року про повну відсутність претензій будь-якого майнового та немайнового характеру стосовно процедури, порядку, способу та вартості переходу права власності на вказаний предмет іпотеки на ім`я ОСОБА_6 , що доказів спростування даної заяви відповідачем ОСОБА_2 та її представником суду надано не було. Погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права. Фактичні обставини справи, встановлені судом 06 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав від позивачки грошові кошти в розмірі 7 560 000 грн., що еквівалентно 339 000 доларів США в строк до 20 грудня 2015 року. На підтвердження факту отримання вказаних коштів ОСОБА_3 складено нотаріально посвідчену заяву від 04 вересня 2015 року. 07 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , від імені якої діяв ОСОБА_4 , укладено договір іпотеки. Відповідно до п.п.1.6.1.п.1.6. предметом договору іпотеки є домоволодіння, загальною площею 1062,1 кв.м., житловою площею 521,7 кв.м., яке складається з: житлового будинку під літерою А; 1,2 огорожа; I вимощення; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого Крицькою Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 15 грудня 2012 року, реєстровий номер 1569, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 18 грудня 2012 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна: 31596560, номер запису: 44883 в книзі 314-98. У порушення умов договору позики ОСОБА_3 свої зобов`язання в строк не виконав. На підставі п.п.3.1. - 3.4. іпотечного договору від 07 вересня 2015 року ОСОБА_1 , за рахунок іпотечного майна, здійснила задоволення своїх інтересів та зареєструвала у позасудовому порядку 26 травня 2017 року право власності на вказане вище нерухоме майно на своє ім`я. Вказаний факт підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 вересня 2018 року та не заперечувався позивачкою. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч.2ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Частиною1ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Частиною 1ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч.1ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ч.4ст.36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Отже, положення ст.36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені ст.37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг Оскільки позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішила питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2019 року, , оскільки воно ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №204/7148/16-ц на яку неодноразово посилались представники відповідачів в суді першої інстанції, залучивши її до матеріалів справи (т.2а.с.46-49), та яка, за дивних обставин, судом була проігнорована. Відповідачами заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до апеляційного суду не подавались. За подачу апеляційних скарг відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплачено по 13 215 грн. кожним (т.2а.с.93,109), які підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_1 на їх користь на підставі п.2ч.2ст.141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника Згоди Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2019 року скасувати. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 13 215 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 13 215 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року. Головуючий Судді: