Постанова 4813 № 523/9087/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6244/20 Номер справи місцевого суду: 523/9087/16-ц Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.11.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/9087/16-ц Номер провадження: 22-ц/813/6244/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою адвоката Мельниченко Вікторії Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Шепітка І.Г. 02 серпня 2016 року, встановив: У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк), звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.10.2015 року (далі - Кредитний договір) станом на 05.06.2016 року в загальному розмірі 29 788,72 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 21 687,81 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом 2 259,69 грн.; - заборгованість за пенею та комісією 3 470,04 грн.; - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди 2 361,18 грн.. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 01.10.2015 року (далі Генеральна угода) ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22 171,33 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення кредиту здійснюється в наступному порядку: - починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Відповідачка надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими Банком Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами складають між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил додаються до позовної заяви (з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку можна ознайомитись на сайті http:|//privatbank.ua/rules). При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов та правил Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих у Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у Клієнта. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, відповідачка зобов`язань за вказаним кредитним договором не виконала. Станом на 05.06.2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 29 788,72 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 21 687,81 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом 2 259,69 грн.; - заборгованість за пенею та комісією 3 470,04 грн.; - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди 2 361,18 грн.(а. с. 2 3). Разом з позовом до суду першої інстанції надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, згоду на заочний розгляд справи та винесення заочного рішення, у випадку виникнення обставин, передбачених ч. 1 ст. 224 ЦПК України (а. с. 37). Представник позивача у судове засідання не з`явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позову у повному обсязі. Проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала. Відповідачка у судове засідання не з`явилась. Суд першої інстанції вказав, що відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. З клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталась. Заперечень на позов до суду не надала. Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку, за відсутності відповідачки. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02.08.2016 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 14.12.2018 року про виправлення описки щодо загального розміру заборгованості, вищезазначений позов Банку задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.10.2015 року, станом на 05.06.2016 року, в розмірі 29 778,72 грн., з яких: - 21 687,81 грн. заборгованість за кредитом; - 2 259,69 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 3 470,04 грн. заборгованість за пенею та комісією; - 2 361,18 грн. штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати у розмірі - 1 378,00 грн.. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 01.10.2015 року між позивачем та відповідачкою був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого Банк надав їй кредит у розмірі - 22 171,33 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. За вказаним кредитним договором відповідачка зобов`язана була сплачувати борг з нарахованими відсотками згідно умов погашення кредиту, підписаного сторонами. Строк повернення кредиту сплив, однак відповідачка своєчасно не повернула грошові кошти у повному розмірі та не сплатила відсотки. Згідно наданих позивачем розрахунків, через невиконання відповідачкою своїх зобов`язань перед позивачем по вказаному кредитному договору виникла заборгованість. Загальний розмір заборгованості станом на 05.06.2016 року, становить 22 978,72 грн., з яких: - 21 687,81 грн. заборгованість за кредитом; - 2 259,69 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 3 470,04 грн. заборгованість за пенею та комісією; - 2 361,18 грн. штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Обґрунтованих заперечень щодо розміру заборгованості від відповідачки не надійшло. Відповідно до ст. ст.79, 88 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (а. с. 49 49 зворотна сторона, 58). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.03.2020 року (а. с. 87 87 зворотна сторона) залишено без задоволення заяву адвоката Мельниченко В.В., діючої від імені ОСОБА_1 , від 27.01.2020 року (а. с. 68 - 70) про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.08.2016 року. Адвокат Мельниченко В.В., діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Банку в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, Апелянт вказує на те, що: 1) не відповідає дійсності твердження суду про те, що відповідачка була сповіщена про розгляд справи. Жодних судових повісток відповідачка не отримувала. Про заочне рішення їй стало відомо лише у грудні 2019 року після накладення арешту виконавчою службою на її зарплатний рахунок; 2) у 2003 році відповідачка відкрила картковий рахунок в Банку. ОСОБА_1 користувалася кредитом, знімала кошти і регулярно погашала заборгованість. Приблизно у березні 2013 року вона здійснила останній платіж у сумі 2 400 грн., після чого вважала, що кредит погашено. З 2013 року по 2016 рік остання знаходилася у декретній відпустці, а з 2016 року по 2019 рік у відпустці по догляду за дитиною. У жовтні 2015 року працівник Банку повідомив їй про існування боргу в сумі 22 171,33 грн.. Під психологічним тиском, погрозами працівника Банку, не розуміючи походження боргу та його розмір, вона 01.10.2015 року підписала Угоду про реструктуризацію боргу, згідно якої мала погашати заборгованість рівними частинами у сумі 804,36 грн.. Їй було видано нову кредитну картку, вона декілька місяців погашала заборгованість, але у зв`язку із знаходженням у відпустці по догляду за дитиною більше погашати борг не змогла. Вона неодноразово зверталася до Банку з проханням відстрочити сплату боргу до виходу на роботу, надати їй детальну виписку по рахунку, однак їй в цьому було відмовлено; 3) від державного виконавця відповідачці стало відомо про існування ще одного заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2015 року (справа № 200/13552/15-ц) про задоволення заяви Банку про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду по справі № 7156/2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості в розмірі 12 542,01 грн.. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.03.2020 року апеляційну скаргу адвоката Мельниченко В.В., діючу від імені ОСОБА_1 , було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. У квітні 2020 року до апеляційного суду надійшла квитанція про сплату судового збору. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.20120 року відкрито апеляційне провадження. Роз`яснено учасникам справи їх право подання відзиву на апеляційну скаргу протягом семи днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження. Матеріали справи містять відомості про отримання Банком копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копії апеляційної скарги. Право надання відзиву на апеляційну скаргу Банк проігнорував. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.05.2020 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.09.2020 року справу було призначено до розгляду в апеляційному суді у судовому засіданні з повідомленням (викликом) її учасників. Одночасно ухвалою апеляційного суду від 28.09.2020 року за ініціативою суду було витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2015 року цивільну справу № 200/13552/15-ц про задоволення заяви Банку про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду по справі № 7156/2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості в розмірі 12 542,01 грн.. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, відсутність клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутність обґрунтованих посилань учасниками справи на об`єктивну неможливість здійснення процесуальних прав у зв`язку з обмеженнями, запровадженими у зв`язку з карантином, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів частково погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 01.10.2015 року між позивачем та відповідачкою був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого банк надав їй кредит у розмірі 22171,33 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. За вказаним кредитним договором відповідачка зобов`язана була сплачувати борг з нарахованими відсотками згідно умов погашення кредиту, підписаного сторонами. Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 01.10.2015 року (далі Генеральна угода) ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22 171,33 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди передбачений штраф за порушення строків погашення заборгованості у розмірі 2 361,18 грн. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими Банком Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами складають між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил додаються до позовної заяви (з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку можна ознайомитись на сайті http:|//privatbank.ua/rules). Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, відповідачка зобов`язань за вказаним кредитним договором не виконала. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, обов`язок клієнта, зокрема погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно з п. 2.1.1.7.6 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни. Пунктом 2.1.1.2.4 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку встановлено, що підписання цього договору є прямим і безумовним згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідно до п. 1.1.7.11 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Станом на 05.06.2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 29 788,72 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 21 687,81 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом 2 259,69 грн.; - заборгованість за пенею та комісією 3 470,04 грн.; - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди 2 361,18 грн. Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Між сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 01.10.2015 року згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22 171,33 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України). За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Оскільки беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вищевказані зобов`язання з повернення коштів не виконала, правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21687,81 грн.. Такі висновки суду відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, від яких не було відступлено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 358/384/19. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 01.10.2015 року (далі Генеральна угода) ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22 171,33 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Суд апеляційної інстанції зауважує наступне, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.10.2015 року, посилається на Генеральну угоду та Умови надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Судом першої інстанції критично оцінені доводи позивача про встановлення штрафних санкцій у вигляді заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 470,04 грн.. Оскільки цивільно-правова відповідальність це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідальність боржників, яка запроваджена двома різними умовами договору, але водночас надає підстави для її застосування за одне й те саме правопорушення, що полягає у сплаті неустойки (окремо й штрафу, й пені) у випадку прострочення зобов`язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у строки, визначені цим договором. Отже з вищенаведеного виходить, що задоволення вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 2 361,18 грн. виключає можливість стягнення заборгованість за пенею та комісією у розмірі 3 470,04 грн., як подвійна цивільно-правова відповідальність за одне і те саме порушення. Отже, апеляційна скарга адвоката Мельниченко В.В., діючої від імені ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафу, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, є законним та обґрунтованим. Щодо посилання апелянта про неналежне повідомлення його про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує наступне. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (ч. 1 ст. 8 ЦПК України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи . У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Даних щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 02.08.2016 року, матеріали справи не містять. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка ОСОБА_1 про час та дату слухання справи повідомлена належним чином не відповідає дійсності. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце засідання суду 17.01.2019 р., а вона обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Мельниченко Вікторії Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 01 жовтня 2015 року станом на 05 червня 2016 року в загальному розмірі 23 947 (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок сім) грн. 50 коп., яка складається з: - заборгованість за кредитом 21 687 (двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 81 коп.; - заборгованість по процентам за користування кредитом 2 259 (дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 69 коп.. В решті позову відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), судовий збір у сумі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), судовий збір у сумі 413 (чотириста тринадцять) грн. 40 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе