Постанова 4813 № 493/209/18

Номер провадження: 22-ц/813/5373/20 Номер справи місцевого суду: 493/209/18 Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.12.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Левчик» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левчик» (за участю третьої особи - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області) про визнання недійсним договору оренди землі, на рішення Балтського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Мясківської І.М. 09 грудня 2019 року у м. Балта Одеської області, - встановила: У лютому 2018 року ТОВ «Балтський хлібороб» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ПП «Левчик», за участю третьої особи - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання недійсним договору оренди землі від 25 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» на земельну ділянку, що розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0095, площею 2,91 га, на підставі якого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим О.В. було винесено рішення № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасувати вказане рішення та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 10 лютого 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки (площею 2,91, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер якої 5120682200:01:001:0095) на 10 років, який зареєстрований 29 жовтня 2012 року за № 512060004002924 у віддлі Держземагенства у Балтському районі. 12 грудня 2017 року, отримавши рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сарафанюк Ю.В. КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» № 38661815 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, ТОВ «Балтський хлібороб» стало відомо, що між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» було укладено Договір оренди землі № б/н від 25 грудня 2014 року по відношенню до тієї самої земельної ділянки. На підставі вказаного договору державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим О.В. було винесено рішення № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис № 13228762 від 10 лютого 2016 року про реєстрацію речового права на зазначену земельну ділянку за ПП «Левчик» строком на 10 років. Оскільки на одну і ту саму земельну ділянку оформлені документи, які підтверджують право оренди, і надають обом суб`єктам господарювання право приступати до обробки земельної ділянки та отримувати з неї врожай, ТОВ «Балтський хлібороб» вважало, що укладений між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» Договір оренди землі № б/н від 25 грудня 2014 року порушує його права та суперечить вимогам законодавства. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2019 року позов ТОВ «Балтський хлібороб» було задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір оренди землі № б/н від 25 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Левчик» на земельну ділянку, що розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0095, площею 2,91 га, на підставі якого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим Олегом Вікторовичем було винесено рішення № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Скасувано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскрова Олега Вікторовича № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку за кадастровим номером: 5120682200:01:001:0095, площею 2,91 га. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» солідарно з Приватного підприємства «Левчик» та ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. В апеляційній скарзі представник Приватного підприємства «Левчик» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що відповідачу на момент укладання та реєстрації Договору 25 грудня 2014 року не було відомо про укладений 10 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб» Договору оренди землі строком на 10 років, який начебто був зареєстрований 29 жовтня 2012 року у відділі Держземагества у Балтському районні. Також апелянт наголошує, що про вказаний Договір від 10 лютого 2012 року скаржник дізнався тільки після отримання позовної заяви від ТОВ ««Балтський хлібороб». Посилається на відсутність будь-яких перешкод, у розумінні приписів чинного законодавства, яке діяло на момент реєстрації права оренди на підставі спірного договору, щодо реєстрації такого права оренди. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Приватного підприємства «Левчик» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,91 га, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0095, яка розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, документ, що посвідчує право Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2006 року серії ЯГ № 287861, що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т.1, а.с. 10-11) 10 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб» було укладено Договір оренди землі № б/н, який підписано у двосторонньому порядку від імені осіб, який уклали цей договір та засвідчено підписами і печаткою сторін (т. 1, а.с. 5-8) Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надає, а ТОВ «Балтський хлібороб» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільського виробництва, яка знаходиться на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0095, загальною площею 2, 91 га, нормативна грошова оцінка якої складає 11 119,91 грн., строк дії Договору - 10 років. Договір був зареєстрований 29 жовтня 2012 року у відділі Держземагенства у Балтському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 512060004002924. 12 грудня 2017 року рішенням держреєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 386661815 було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права на земельну ділянку, що розташована за адресою: Одеська область, Балтський район, Кармалюківська сільська рада, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0095, за суб`єктом ТОВ «Балтський хлібороб» та ОСОБА_1 на підставі того, що інше речове право вже зареєстровано в Реєстрі речових прав за № 13228762 від 10 лютого 2016 року на підставі Договору оренди землі від 05 серпня 2015 року, сторонами яких є ПП «Левчик» та ОСОБА_1 ( т. 1, а.с. 9) Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Договору оренди землі № б/н від 25 грудня 2014 року, укладеного між ПП «Левчик» та ОСОБА_1 , державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим О.В. було винесено рішення № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис № 13228762 від 10 лютого 2016 року про реєстрацію речового права на земельну ділянку за кадастровим номером: 5120682200:01:001:0095, за ПП «Левчик» строком на 10 років.(т.1, а.с. 10-11) Згідно з ч. 2 ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Ця сама норма продубльована в Законі України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. За змістом статті 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам № 135 від 23 травня 2003 року «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 року за № 408/7729, який діяв до 01 січня 2013 року, було встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». Повноваження щодо ведення державного реєстру земель були покладені на ДП «Центр ДЗК». Судом першої інстанції вірно встановлено, що Договір оренди землі № б/н від 10 лютого 2012 року був зареєстрований 29 жовтня 2012 року у відділі Держземагенства у Балтському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 512060004002924. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними уразі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та обтяжень. Діяльність органів державної реєстрації речових прав з 01 січня 2013 року регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким передбачено право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі відносно земельних ділянок. Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим О.В. було винесено рішення № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис № 13228762 від 10 лютого 2016 року про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером: 5120682200:01:001:0095, за ПП «Левчик» строком на 10 років. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПП «Левчик», був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб» від 10 лютого 2012 року, який зареєстрований 29 жовтня 2012 року зі строком дії до 10 лютого 2022 року, і який в установленому законом порядку не був припинений. Згідно роз`яснення Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами» встановлено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 01 січня 2013 року. Крім того, згідно з п.п. 1,3 ч. 3 ст. 10 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі № б/н від 25 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Левчик» на земельну ділянку, що розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер: 5120682200:01:001:0095, площею 2,91 га, на підставі якого державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим О.В. було винесено рішення № 28192372 від 11 лютого 2016 року про державну реєстрацію прав та її обтяжень, суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря, а тому є недійсним з моменту його вчинення, оскільки на час його укладення та на час реєстрації за ПП «Левчик» права на оренду, був чинний договір оренди спірної земельної ділянки № б/н від 10 лютого 2012 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб». Таким чином, судом вірно встановлено факт одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку, що суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «Левчик» про те, що відповідачу на момент укладання та реєстрації Договору 25 грудня 2014 року не було відомо про укладений 10 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб» Договору оренди землі строком на 10 років, який начебто був зареєстрований 29 жовтня 2012 року у відділі Держземагества у Балтському районні. Також апелянт наголошує, що про вказаний Договір від 10 лютого 2012 року скаржник дізнався тільки після отримання позовної заяви від ТОВ ««Балтський хлібороб», оскільки вказане не має правового значення для вирішення даної справи, та не може бути підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції. Також, необгрунтованим є посилання апелянта на відсутність будь-яких перешкод, у розумінні приписів чинного законодавства, яке діяло на момент реєстрації права оренди на підставі спірного договору, щодо реєстрації такого права оренди, оскільки Приватним підприємством «Левчик» не спростовано встановленого судом факту державної реєстрації 29 жовтня 2012 року договору оренди від 10 лютого 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Балтський хлібороб». Одночасно, колегія суддів зауважує, що, дійшовши вірних висновків щодо вказаних обставин справи, судом першої інстанції не було враховано те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частини 2 статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), та у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19). З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку про необхідність доповнення мотивувальної частини оскаржуваного рішення вищевказаним обгрунтуванням та шляхом доповнення резолютивної частини вказаного рішення четвертим абзацем наступного змісту: «Визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав № 13228762 від 10 лютого 2016 року про реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за кадастровим номером: 5120682200:01:001:0095 площею 2,91 га строком дії 10 років; підстава виникнення речового права: договір оренди землі б/н, укладений 25 грудня 2014 року між ПП «Левчик» та ОСОБА_1 ». В іншій частині рішення Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2019 року є законним та обґрунтованим. Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, між тим вона підлягає частковому задоволенню, за вищенаведеного обґрунтування. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. За правилами частини 4 статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З урахуванням викладеного, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу та доповнює мотивувальну частину рішення вищевказаним обгругнтуванням та доповнює резолютивну частину вказаного рішення четвертим абзацем наступного змісту: «Визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав № 13228762 від 10 лютого 2016 року про реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за кадастровим номером: 5120682200:01:001:0095 площею 2,91 га строком дії 10 років; підстава виникнення речового права: договір оренди землі б/н, укладений 25 грудня 2014 року між ПП «Левчик» та ОСОБА_1 », за вищевказаного обґрунтування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Левчик» задовольнити частково. Рішення Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2019 року - змінити, доповнивши вказане рішення суду абзацем четвертим наступного змісту: «Визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав № 13228762 від 10 лютого 2016 року про реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за кадастровим номером: 5120682200:01:001:0095 площею 2,91 га строком дії 10 років; підстава виникнення речового права: договір оренди землі б/н, укладений 25 грудня 2014 року між ПП «Левчик» та ОСОБА_1 ». В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 грудня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе