Постанова 4812 № 489/138/20

23.12.20 22-ц/812/1931/20 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 489/138/20 Провадження № 22-ц/812/1931/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рум?янцевої Н.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, - В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.07.2011 року в розмірі 9508 грн. 84 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 22.07.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.04.2018 року. Спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 24 квітня 2018 року по 24 жовтня 2018 року. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачки, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . 19.11.2018 року позивачем на виконання вимог ст. 1281 ЦК України була направлена претензія кредитора до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори. 18.12.2018 року позивачем було отримано відповідь Другої Миколаївської державної нотаріальної контори. На думку позивача, відповідачка прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачка не відмовилася від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. Також позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 24.08.2019 року спадкоємцю ОСОБА_1 , було направлено лист - претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було вчинено. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 22.07.2011 року з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості становить 9508,84 грн., яка складається з наступного: 9508,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.07.2011 року в розмірі 9508 грн. 84 коп. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитором спадкодавця відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку. В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував, що ОСОБА_1 є спадкоємицею, яка постійно проживалп разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини оскільки на час смерті спадкодавця була зареєстрована за адресою його місця проживання. Відповідачка мала право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 24 квітня 2018 року по 24 жовтня 2018 року. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, заявила про відмову від прийняття спадщини, відповідачка таких доказів не подавала. Доказів, що відповідачка не проживала разом із позичальником на день його смерті матеріали справи також не містять. Таким чином, апелянт вважає, що відповідачка вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено хто є власником квартири за адресою реєстрації спадкодавця. Учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України). Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 22 липня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 6500,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_2 виникла заборгованість, розмір якої згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості складає 9508,84 гривень та є загальним залишком заборгованості за тілом кредиту. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина. 29 жовтня 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило до Другої миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника, та про осіб, які вже прийняли спадщину. Державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори 21 листопада 2018 року за вих. № 2824, надано відповідь на претензію, відповідно до якого зазначено, що відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємцям ОСОБА_2 щодо зобов`язання задовольнити вимоги кредитора буде роз`яснено. 14 серпня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України, яка залишилася без задоволення. Крім того, суд виходив з того, що позивач зобов`язаний довести, що саме відповідачка є спадкоємцем померлого, прийняла після нього спадщину, наявність спадкового майна та його вартість. Позивач зазначає, що спадкоємцями боржника у порядку ст. 1282 ЦК України на час відкриття спадщини, є відповідачка по справі, оскільки була зареєстрована зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Проте, як вбачається зі спадкової справи № 418/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не зверталася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно не отримувала свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Проаналізувавши зазначені обставини та положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оцінивши надані сторонами докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини. Строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень ст. 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами 2 та 3 ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1282 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України. Матеріали справи свідчать про те, що позичальниця за кредитним договором №б/н від 22.07.2011 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29 жовтня 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника, та про осіб, які вже прийняли спадщину. Зазначене свідчить, що кредитором пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами 2 та 3 ст. 1282 ЦК України. Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва (а. с.181) за адресою реєстрації спадкодавиці, а саме: АДРЕСА_2 , зареєстровані: чоловік померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 26.09.1979р.; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 03.08.2004р. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , - з 06.08.2008р. Тобто всі вони були зареєстровавні за вказаною адресою на час смерті спадкодавиці. Вказана обставина підтверджується також копіями паспортів позичальниці та відповідачки ОСОБА_1 , де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 , а в паспорті ОСОБА_2 також зазначено, що її чоловіком є ОСОБА_3 . Відповідачка, як спадкоємиця померлої, мала право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 24 квітня 2018 року по 24 жовтня 2018 року. Зі спадкової справи № 418/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 не зверталася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно не отримувала свідоцтва про право на спадщину. Проте, матеріали спадкової справи не містять також доказів того, що відповідачка протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України (6 місяців від дня відкриття спадщини), заявила про відмову від прийняття спадщини. Не містять матеріали справи також доказів того, що відповідачка не проживала разом із позичальницею на день її смерті. Отже, відповідачка вважається такою, що фактично прийняла спадщину. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України: незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Як розяснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав, та помилково вважав, що оскільки спадкова справа № 418/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не містить заяви відповідачки про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а також даних про отримання нею свідоцтва про право на спадщину, то позивач не довів, що вона прийняла спадщину. Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.07.2011 року в розмірі 9508 грн. 84 коп., але в межах вартості майна, отриманого в спадщину після смерті позичальниці ОСОБА_1 . Вимоги до інших спадкоємців померлої позичальниці у даній справі не заявлені. Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого до позову, заборгованість за кредитом станом на квітень 2018 року складала 9508 грн. 84 коп. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у ст. 12 ЦПК України та передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 18.09.2019 року у справі № 640/6274/16-ц. Крім того, в даній постанові зазначено, що висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача. Позивач в апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції не було перевірено хто є власником квартири за адресою реєстрації спадкодавця. Як убачається з відповіді на запит апеляційного суду КП «ММБТІ» від 14 грудня 2020р. відповідно до паперових носіїв інвентарної справи за адресою- АДРЕСА_2 право власності на дану нерухомість не зареєстровано. Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.12.2020р. в Державному реєстрі відсутні дані про зареєстроване нерухоме майно у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Також відсутні дані про реєстрацію прапва власності на квартиру АДРЕСА_3 . Отже квартира АДРЕСА_3 не є спадковим майном. Позивачем даний факт належними та допустимими доказами не спростовано. Інформації про наявність іншого майна, яке входить до спадкової маси, ні матеріали спадкової справи, ні матеріали цивільної справи не містять. Відповідачка ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася та своїх пояснень з цього приводу не надала. За такого висновок суду про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є правильним. При цьому колегія суддів погоджується з тим, що посилання суду першої інстанції на те, що саме позивач повинен був доводити наявність спадкового майна та його вартість, а також на те, що позивач не довів того, що відповідачка прийняла спадщину дійсно є помилковим. Проте з урахуванням інших встановлених обставин у справі, а саме не доведеності належності спадкодавиці квартири, в якій вона була зареєстрована на час своєї смерті, чи будь-якої її частини та відсутності іншого майна, яке фактично одержано у спадщину, колегія суддів вважає, що зазначений помилковий висновок суду не призвів до прийняття неправильного рішення у справі, а тому підстави для його скасування відсутні. Інші доводи апеляційної скарги, крім тих, з якими погодилася колегія суддів, виходячи з конкретних обставин по справі, не є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року