Постанова 4801 № 130/1959/20

Справа № 130/1959/20 Провадження № 22-ц/801/2139/2020 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Сенько Л. Ю. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 рокуСправа № 130/1959/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т.О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про визнання дій Жмеринської дільниці СО «Шаргородські ЕМ» протиправними, зобов`язання вчинити дії, відновити електропостачання будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 ро-ку про визнання неподаною, повернення позовної заяви, постановлену у примі-щенні суду у м. Жмеринка Вінницької області суддею Сенько Л. Ю., В С Т А Н О В И В: 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобле-нерго» ( далі - АТ «Вінницяобленерго» ) про визнання дій Жмеринської дільни-ці СО «Шаргородські ЕМ» протиправними, зобов`язання вчинити дії, відновити електропостачання будинку. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху з надан-ням йому п`ятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 на підставі статті 185 ЦПК України визнана неподаною та повернута позивачеві. Не погоджуючись з постановленою суддею суду першої інстанції ухвалою про визнання неподаною та повернення позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апеляційне оскаржен-ня цієї ухвали, ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження роз-гляду до суду першої інстанції. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незакон-ною, невмотивованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Фактично скаржник в апеляційній скарзі заперечує необхідність сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки як споживач він звільнений від його сплати. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції передчасно вдався до правового аналізу доказів, доданих до позовної заяви, а визначення відпові-дачів, предмета та підстав спору є його правом як позивача. Ухвалою апеляційного суду від 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 понов-лений строк на апеляційне оскарження ухвали судді Жмеринського міськрайон-ного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року про визнання непода-ною, повернення позовної заяви. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 10 листо-пада 2020 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не ско-ристався. Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла вис-новку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимо-гам. Залишаючи ухвалою від 08 вересня 2020 року без руху позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначив, що за відсутності доказів про наявність між сторонами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії позовна заява ОСОБА_1 має вимоги саме немайнового характеру та не стосу-ється захисту прав споживача, тому вона має бути оплачена судовим збором. Крім того позовна заява не обґрунтована в частині позовної вимоги про зобов-язання відповідача відновити електропостачання. Посилаючись на вимоги стат-ті 175 ЦПК України, суд вказав на недоліки позовної заяви стосовно не зазна-чення позивачем чи вживалися заходи досудового врегулювання спору, не на-дання копій позовної заяви та додатків до неї для відповідача, а також те, що надані позивачем копії письмових доказів не засвідчені в установленому поряд-ку. Судом у цій ухвалі вказаний спосіб усунення недоліків позовної заяви, а са-ме: подання уточненої позовної заяви у вигляді окремого документу з виправ-леними недоліками та долученням до позову оригіналу квитанції про сплату су-дового збору, належним чином засвідчених копій документів та копій докумен-тів для відповідача, що підтверджують обставини, за яких грунтуються заявлені позовні вимоги. Постановляючи 29 вересня 2020 року ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачеві позовної заяви, суддя суду першої інстанції вказала, що на виконання ОСОБА_1 ухвали від 08 вересня 2020 року судом отримана уточнена позовна заява з додатками, проте вимоги вказаної ухвали у повному обсязі позивачем не виконані. Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з позицією скарж-ника щодо відсутності правових підстав у суду першої інстанції для визнання неподаною і повернення його позовної заяви, визнає оскаржувану ухвалу судді суду першої інстанції від 29 вересня 2020 року такою, що не відповідає вимо-гам ЦПК України та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи на виконання вимог ухвали судді суду першої інстанції від 08 вересня 2020 року позивачем дійсно подана уточнена позовна заява, як на те вказував суд. ОСОБА_1 наведене обґрунтування йо-го позовних вимог та надані докази на доведення, на його думку, даних обста-вин. Вказано і про заходи досудового врегулювання спору, що вживалися пози-вачем. При цьому позивачем не був сплачений судовий збір на вимогу суду; ОСОБА_3 наполягав на тому, що його позовні вимоги пов`язані з відновленням його прав як споживача з використання послуг постачання електричної енергії. Згідно частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна, зо-крема, містити зміст позовних вимог: спосіб ( способи ) захисту прав або інте-ресів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб ( способи ) захис-ту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд ви-значити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спо-ру. З викладеного убачається, що предмет позову - це певна матеріально-право-ва вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти су-дове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої ви-моги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфіка-ція обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За нормами статей 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрун-товує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Відмінність бачення судді щодо повноти викла-дення позивачем обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, а також щодо зазначення доказів, які ці обставини підтверджують, не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки фактично не є невиконанням позивачем вимог статті 175 ЦПК України. Отже визначення предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття в ній провадження. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випад-ків, встановлених цим Кодексом ( частина третя статті 12 ЦПК України ). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в ме-жах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином обов`язок щодо доказування покладений на сторони у справі, у тому числі на позивача щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд повинен роз`яснити сторонам їхні процесуальні права щодо подання доказів та в подальшому вирішити спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів і встановлених обставин. При цьому не зазначення позивачем певних доказів, не подання окремих з них разом із позовною заявою не є підставою для залишення позову без руху з подальшим повернення його заявнику, оскільки питання щодо доказів, які можуть бути по-дані стороною на певному етапі процесуального провадження у справі, суд ви-рішує відповідно до положень статті 83 ЦПК України. Слід також зазначити, що в уточненій позовній заяві позивачем вказано про заходи досудового врегулювання спору, що ним були вжиті та які не призвели до бажаного результату - вирішення спірного питання мирним шляхом, тому неможливо і у цій частині визнати, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 08 вересня 2020 року. Принагідно належить звернути увагу на норми глави 3 розділу ІІІ ЦПК України, яка визначає завдання підготовчого провадження, де, зокрема, кон-кретно зазначено, що визначення обставин справи, які підлягають встановлен-ню, зібрання відповідних доказів є одним з елементів належної підготовки справи для розгляду по суті. Саме у підготовчому провадженні вчиняються су-дом дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного роз-гляду справи по суті. Пунктом першим статті шостої Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публіч-ний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безсторон-нім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов-язків цивільного характеру. Щодо необхідності сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви, то колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку. Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазна-чив, що за відсутності доказів наявності між сторонами договору про надання послуг, а позивачем питання про витребування таких доказів не заявляється, да-на позовна заява не стосується захисту прав споживачів, тому має бути оплаче-на судовим збором як позов немайнового характеру. Проте колегія судів не вважає такий висновок суду обґрунтованим, він є хибним та передчасним. З аналізу змісту позовних вимог ОСОБА_1 убачається, що даний спір ви-ник внаслідок припинення постачання електричної енергії до належного пози-вачу житлового будинку та розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за заявою самого позивача, яку він одночасно просить ви-знати недійсною. Тобто можливо стверджувати, що між сторонами у справі ма-ли та певним чином мають місце правовідносини, які виникли внаслідок вико-ристання ОСОБА_1 електричної енергії як побутовим споживачем. Поняття побутового споживача викладене у статті 1 Закону України «Про ринок елек-тричної енергії»: ним є фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб. Наразі позивачем у тому числі безпосередньо ставиться питання про ви-знання протиправними дій Жмеринської дільниці СО «Шаргородські ЕМ», від-новлення електропостачання, тобто поновлення права на споживання такого ви-ду послуги та відповідно захисту своїх прав як споживача. При цьому належить звернути увагу, що позивач в уточненій позовній заяві просить зобов`язати від-повідача надати письмові докази, зокрема, договір № 20500119 про постачання електроенергії. У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік пільг що-до сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору ( стаття 5 За-кону України «Про судовий збір» ), не може безумовно означати те, що спожи-вачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним зако-ном, який гарантує реалізацію та захист їхніх прав. За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав ( стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ). Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позова-ми, пов`язаними з порушенням їх прав. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав спо-живачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору». Отже при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець пе-редбачив можливість при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору застосування Закону України «Про захист прав споживачів». Як убачається з матеріалів цієї цивільної справи, зокрема, змісту прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 заявлені три позовні вимоги немайно-вого характеру: про визнання протиправними дій Жмеринської дільниці СО «Шаргородського ЕМ», визнання недійсною його заяви про відключення бу-динку від електропостачання, відновлення електропостачання будинку. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового харак-теру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 як споживач звільнений від спла-ти судового збору за звернення до суду лише за двома позовними вимогами, що пов`язані з порушенням таких його прав: про визнання протиправними дій Жмеринської дільниці СО «Шаргородські ЕМ» та відновлення електропостача-ння його будинку. В свою чергу позовна вимога ОСОБА_1 , якою він просить визнати недійсною його заяву про відключення будинку від електропостачання не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів» та є об`єктом справляння судового збору. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і напра-вити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом об-ставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають зна-чення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповід-ність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального пра-ва чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до по-становлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає повернен-ня судом першої інстанції позовної заяви позивачу безпідставним, оскаржувана судова ухвала на задоволення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направ-ленням справи в суд першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись нормами статей 367, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2020 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви у ци-вільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про визнання дій Жмеринської дільниці СО «Шаргородські ЕМ» протиправними, зобов`язання вчинити дії, відновити електропостачання будинку - скасувати, справу направити в суд першої інстан-ції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота