Постанова 4855 № 826/2166/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2166/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Собківа Я.М. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києва, відповідно до якого просила: - визнати протиправними дії та рішення Лівобережного ОУПФ за №271/09/3-153/3 від 05 січня 2018 року щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663 (що діяла станом 29 червня 2006 року) на підставі заяви від 06 грудня 2017 року та довідки Генеральної прокуратури України за №18-381зп від 07 листопада 2017 року про заробітну плату за посадою, яку ОСОБА_1 обіймала і з якої отримувала пенсію; - зобов`язати Лівобережне ОУПФ здійснити перерахунок раніше призначеної за вислугу років пенсії позивачу відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 12 липня 2001 року, що діяла станом 29 червня 2006 року), виходячи з розрахунку 60 відсотків від розміру суми місячної заробітної плати, вказаної у довідці Генеральної прокуратури України за №18-381зп від 07 листопада 2017 року, без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01 січня 2016 року, і провести її виплату без обмеження максимального розміру; - зобов`язати Лівобережне ОУПФ провести виплату позивачу різниці в пенсії в розмірі перерахованої та виплаченої без обмеження її максимального розміру, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем настання обставин - прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", які тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01 січня 2016 року. Різницю в пенсії за минулий час виплатити за 12 місяців. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма статті 50-1 Закону №1789, яка діяла на час призначення позивачу пенсії. При цьому, на думку позивача, неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року допущено процесуальне правонаступництво відповідача з Лівобережного ОУПФ на ГУ ПФУ в м. Києві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року даний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2018 року. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року у справі №7-р(ІІ)/2019 у ОСОБА_1 як особи, якій призначена пенсія на підставі Закону України «Про прокуратуру», виникло право на перерахунок пенсії, яке було реалізовано останнім шляхом подання до ГУ ПФ в м. Києві довідки про заробітну плату та заяви про проведення перерахунку пенсії. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову в повному обсязі відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що після 13 грудня 2019 року з огляду на прийняття рішення Конституційним судом України будь-які нормативно-правові акти щодо підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідній посаді, не приймались. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року, зазначила, що має право на перерахунок її пенсії та просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в м. Києві. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з червня 2006 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону №1789, що визнається сторонами і підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 06 вересня 2006 року (а.с. 23). 05 грудня 2017 року позивач звернулась до Лівобережного ОУПФ із заявою, в якій просила здійснити перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 07 листопада 2017 року №18-381зп та відновити її виплату без обмеження граничного розміру, а також виплатити заборгованість: різницю в пенсії за минулий час без обмеження її граничного розміру, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем настання обставин - прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", які тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01 січня 2016 року (а.с. 14-16). Листом Лівобережного ОУПФ від 05 січня 2018 року №271/09/З-153/3 позивачу повідомлено про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії. У листі відповідач послався на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01 червня 2015 року норми закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", втратили чинність, у зв`язку з чим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених цим законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Вважаючи свої права порушеними, а відмову відповідача у перерахунку пенсії неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ). Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Згідно ч.13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч.18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ). Надалі 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч.18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Таким чином, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Уряду. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 825/506/18 (Пз/9901/16/18). При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення ч.20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з урахуванням положень статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» та конституційного принципу дії норми в часі, на момент виникнення спірних правовідносин у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку його пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 60% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України №18-381зп від 07 листопада 2017 року. Крім того, Верховним Судом у зразковій справі № 560/2120/20 зазначено, що в період з 01 січня 2015 року до 13 грудня 2019 року в Україні не було жодного Закону чи іншого нормативно-правового акту, що визначав би умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру». Водночас, особи, яким пенсія цього виду була вже призначена, продовжували її отримувати в призначеному розмірі (сума виплати не була зменшена), а також мали право змінити вид пенсійного забезпечення (наприклад, звернутися про призначення їм пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Отже, безпідставними є вимоги позивача про перерахунок розміру пенсії на підставі ч.18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умовою перерахунку пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнялася на пенсію), оскільки зазначена норма ще з 01 січня 2015 року є нечинною. У таких випадках слід керуватись діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII. Згідно ч. 18 статті 50-1 Закону №1789 (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення") максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З 15 липня 2015 року вказана норма втратила чинність, натомість статті 85 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" із змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. У п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Оскільки, пенсія позивачу призначена у 2006 році, тобто до набрання чинності цим Законом, то встановленні ним обмеження пенсії максимальним розміром не підлягали застосуванню до позивача. З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який не містить ніяких застережень щодо кола осіб, до яких не застосовуються встановлені цим Законом обмеження пенсії максимальним розміром. Отже, з 01 січня 2017 року (відновлення виплати пенсії позивачу) по 31 грудня 2017 року розмір пенсії позивача до виплати не міг перевищувати 10740 грн. Наявність правових підстав для обмеження пенсії позивача з 01 січня 2018 року судом не встановлено. Так, положення Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", як вже зазначав суд, на позивача не поширювались. Положення абзацу 4 ч. 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" не поширюються на позивача, оскільки стосуються осіб, яким пенсія призначена відповідно до статті 86 цього Закону. Водночас, пенсія позивачу призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789. Щодо абз.2 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", згідно якого пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії <...> здійснюється без індексації, без застосування положень ч.2,3 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом. В той же час, згідно абз.1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на позивача, якій пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Крім того, відповідач не зазначив і не надав суду доказів того, що розмір пенсії позивача перевищує максимальний, тому підстав застосовувати наведене відповідачем положення у суду не має. Таким чином, жодних правових підстав для обмеження виплати пенсії позивачу максимальним розміром з 01 січня 2018 року відповідачем не зазначено, а судом не встановлено. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині наявності підстав для зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок і здійснити виплату різниці пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01 січня 2018 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Я.М. Собків