Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/8637/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8637/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Європейська страхова компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в якому просило: визнати протиправними та скасувати: податкову вимогу від 20.03.2018 №55149-17; рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17; податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208. Позов обґрунтовано тим, що заборгованість у сумі 1 110 049,15 грн у зв`язку із наявністю якої сформовано податкову вимогу від 20.03.2018 №55149-17 є неузгодженою, тому відсутні підстави вважати вказану суму податковим боргом, як наслідок, відповідач не мав законних підстав формувати спірну вимогу та приймати рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17. Крім того, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208 прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913 є також незаконним, оскільки під час цієї перевірки відповідач досліджував звітність позивача, яка досліджується виключно під час документальної перевірки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.04.2018 №0242581208. Відмовлено в задоволенні позову в іншій частині. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 134.1 статті 134, пункту 140.2 статті 140 розділу III та підрозділу 4 розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України, у результаті чого платником податків було занижено податок на прибуток у сумі 521 748 грн. На думку апелянта, позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік з порушенням вимог щодо форми виправлення помилок у податковій декларації, тому уточнення не відображені у інтегрованій картці такого платника податків у зв`язку з чим за позивачем почала обліковуватись заборгованість зі сплати податку на прибуток за 2017 рік в сумі 1 094 807 грн. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 позивачем подано до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік. У подальшому, позивачем самостійно виявлено помилки у вказаній декларації, зокрема, у рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік помилково зазначено показник фінансового результату 1 238 370 грн замість вірного 204 043 грн, у рядку 03 - суму різниць, замість - 28 418 грн, зазначено - 1 062 745 грн. Також у рядках 17 та 19 вказаної декларації помилково зазначено невірну суму податку на прибуток, замість вірної 60 480 грн, зазначено 1 094 807 грн. З метою виправлення вказаної помилки 06.03.2019 ПрАТ «Європейська страхова компанія» подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, в якій у рядках 17 та 19 зазначено 60 480 грн. Також, у рядку 02 декларації показник 1 238 370 грн замінено на 204 043 грн, у рядку 03 - суму різниць, замість помилкової - 1 062 745 грн, зазначено - 28 418 грн. 20 березня 2018 року податковим органом направлено на адресу позивача податкову вимогу №55149-17 про сплату податкового боргу в загальному розмірі 1 100 049,15 грн, в тому числі з: податку на прибуток підприємств в сумі 1 094 635,11 грн; податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 5 414,04 грн. Крім того, 20.03.2018 відповідачем на підставі статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення №55149-17 про опис майна позивача у податкову заставу. У свою чергу, ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток щодо виявлення помилок (порушень) при поданні уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік. За результатом перевірки складено акт від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913, в якому зафіксовано порушення ПрАТ «Європейська страхова компанія» вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України при поданні уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік. Так, встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в сумі 204 043 грн (рядок 02 декларації) та звіту про фінансові результати в сумі 1 239 000 грн (рядок 2290), що призвело до заниження об`єкту оподаткування на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн. На підставі висновків акту від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачу з податку на прибуток підприємств на 232 865 грн, в тому числі на 186 292 грн за податковим зобов`язання та на 46 573 грн за штрафними санкціями. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про заниження позивачем об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн, що свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208. Разом з тим, оскільки станом на 20.03.2018 за позивачем рахувався податковий борг в загальному розмірі 1 100 049,15 грн, в тому числі з: податку на прибуток підприємств в сумі 1 094 635,11 грн; податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 5 414,04 грн, тому підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 20.03.2018 №55149-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.03.2018 №55149-17 - відсутні. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). У відповідності до пунктів 36.1 та 36.5 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положейь цього Кодексу. Пунктом 135.1 ст. 135 вказаного Кодексу встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. У випадку відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, <то в цьоліу разі відбувається: | збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). При цьому, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, якщо у майбутніх податкових періодах ;(з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) риявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подайня уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Тобто, за загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 111 ПК України передбачені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. З матеріалів справи вбачається, за результатами проведення перевірки згідно Акту перевірки від 30.03.2018 №735/26-15-12-08-20/41130913 податковим органом була виявлена помилка при поданні ПрАТ «Європейська страхова компанія» уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік. У свою чергу, податковий орган прийшов до висновку про порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України при поданні уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, оскільки встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в сумі 204 043 грн (рядок 02 декларації) та звіту про фінансові результати в сумі 1 239 000 грн (рядок 2290 звіту), що призвело до заниження об`єкту оподаткування на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн. Таким чином, предметом вказаної перевірки фактично були дані уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, та водночас звіту про фінансові результати в сумі 1 239 000 грн, в якому не відображено відповідних уточнень аналогічно до податкової декларації. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, яку позивач подав 06.03.2018, останній зокрема виправив показники в рядках 17 та 19 декларації замінивши задекларований розмір податку на прибуток з 1 094 807 грн на 60 480 грн, у рядку 02 декларації показник 1 238 370 грн на показник 204 043 грн. Поряд із цим, в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, яку було подано 06.03.2018, позивач не вказав жодного показника у розділі «Виправлення помилок», зокрема не заповнив рядок 26 «Збільшення (зменшення) податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється (позитивне (від`ємне) значення (рядок 19 - рядок 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка уточнюється))». З огляду на відсутність даних у рядку 26 уточнюючої декларації декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, такий показник зменшення податкового зобов`язання не було відображено в інтегрованій картці платника податків ПрАТ «Європейська страхова компанія», тому відсутні підстави вважати, що позивач належним чином виправив помилку у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік згідно поданої уточнюючої декларації. У той же час, в ході перевірки відповідач не врахував наведених вище обставин щодо не відображення у ІКП позивача даних з уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік щодо коригування в бік зменшення розмірів об`єкту оподаткування та податку. Відтак, з одного боку відповідач не прийняв уточнення до податкової декларації в частині зменшення об`єкту оподаткування та суми податку, а з іншого - донарахував позивачу податкове зобов`язання з огляду на висновок про заниження позивачем об`єкту оподаткування, виходячи з того, що позивач задекларував занижений розмір об`єкту оподаткування в уточнюючій податковій декларації. При цьому, згідно даних ІКП позивача станом на час проведення перевірки, позивач визначив податкове зобов`язання саме в сумі 1 094 807 грн, а не 60 480 грн, як зазначено в акті перевірки. Виходячи з викладеного, висновки відповідача про заниження позивачем об`єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на 1 034 957 грн та податку на прибуток на 186 292 грн, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 №0242581208 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук