Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5441/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5441/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., при секретарі Пальоній І.М., за участю: представника апелянта Хоменко Яни Іванівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та бездіяльність щодо не відновлення виплати йому пенсії за період з 01 квітня 2020 року по теперішній час; зобов`язати ГУПФУ відновити нарахування та виплату пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон) починаючи з 01 квітня 2020 року шляхом виплатити заборгованості по пенсії за період з 01 квітня 2020 року по дату ухвалення судового рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2013 року №406 (а.с.66) позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я). Відповідно до витягу з наказу начальника штабу Південного оперативного командування Міністерства оборони України №227 від 27 грудня 2013 року (а.с.66 зворотній бік), позивач виключений зі списків особового складу управління та всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Приморського РВК м.Одеси. Відповідно до протоколу за пенсійною справою №1501012620 (Міноборони) від 28 грудня 2013 року позивачу призначено з 28 грудня 2018 року пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Судом встановлено, що 28 лютого 2019 року ДСНС в особі начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області та позивач уклали контракт №1649/19 про проходження служби цивільного захисту строком на три роки. Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 28 лютого 2019 року №82 (а.с.20) позивача зараховано в кадри ДСНС у спеціальному званні полковник служби цивільного захисту, та за його згодою призначено заступником начальника загону - начальником відділення матеріально-технічного забезпечення 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області. 06 травня 2020 року позивачем подано до відповідача заяву (отримана 07 травня 2020 року), в якій позивач вимагав невідкладно нарахувати йому раніше призначену пенсію за вислугу років (36 років) враховуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року виходячи з основного розміру пенсії - 80 відсотків грошового забезпечення. У відповідь на вищевказане звернення ГУПФУ було направлено позивачу лист №3930-3776/Х-02/8-1500/20 від 21 травня 2020 року, в якому відповідач, з посиланням на статтю 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначив, що поширення норми, передбаченої частиною третьою статті 2 Закону на інші періоди служби, крім військової служби, законодавством не передбачено, та оскільки згідно з "Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2013 №593, він відноситься до осіб начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій та проходить службу цивільного захисту, а не військову службу, виплату йому пенсії з 01 квітня 2020 року припинено, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що служба цивільного захисту та військова служба є різними видами державної служби особливого характеру, які регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різні мету, цілі та способи виконання. Суд зазначив, що ні з контракту від 28 лютого 2019 року №1649/19 про проходження служби цивільного захисту, укладеного між ДСНС в особі начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області та позивачем, ні з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 28 лютого 2019 року №82 не вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу в органах та підрозділах цивільного захисту, чи що на нього покладено функціональні обов`язки, здійснення яких регулюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", а тому положення ч.3 ст.2 Закону, які передбачають збереження пенсійних виплат після повторного прийняття на військову службу, на нього не розповсюджуються. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, проте вважає невірним застосування норм матеріального права за результатом розгляду даної справи з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно п.11 ч.1 ст.11 вказаного Закону загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу». Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон). Так, зупиняючи виплату пенсії відповідач посилався на положення ч.ч.1, 2 статті 2 Закону, якими передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що виплата пенсій на час служби припиняється тим пенсіонерам, з числа осіб, які отримують пенсію за Законом, які повторно приймаються на військову службу до відповідних військових формувань (установ), зокрема до органів та підрозділів цивільного захисту. Як зазначалось, 28 лютого 2019 року ДСНС в особі начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області та позивач уклали контракт № 1649/19 про проходження служби цивільного захисту строком на три роки. Разом з тим, слід зазначити, що Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (ч.1). Відповідно до статті 8 Кодексу цивільного захисту України забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок. Згідно п.п.15-17 Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 року № 11, до складу сил цивільного захисту єдиної державної системи цивільного захисту входять: Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; аварійно-рятувальні служби; формування цивільного захисту; спеціалізовані служби цивільного захисту; пожежно-рятувальні підрозділи (частини); добровільні формування цивільного захисту. До складу сил цивільного захисту функціональних підсистем входять: спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби; об`єктові аварійно-рятувальні служби; об`єктові формування цивільного захисту; галузеві та об`єктові спеціалізовані служби цивільного захисту; державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), що забезпечують відомчу пожежну охорону; добровільні формування цивільного захисту. До складу сил цивільного захисту територіальних підсистем входять: підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту; регіональні, комунальні, об`єктові аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні служби громадських організацій; об`єктові та територіальні формування цивільного захисту; територіальні та об`єктові спеціалізовані служби цивільного захисту; добровільні формування цивільного захисту. При цьому, згідно статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом. Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 затверджено "Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу" (далі Положення №593), відповідно до п.2 якого служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Водночас, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Таким чином, з аналізу наведеного можна дійти висновку, що служба в органах та підрозділах цивільного захисту не є військовою службою в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону, оскільки є різними видами державної служби особливого характеру, які регулюються різними нормативно-правовими актами, мають різні мету, цілі та способи виконання. Отже, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що правовий механізм, передбачений ч.2 ст.2 Закону щодо припинення виплати пенсії не розповсюджується на дані спірні правовідносини та по відношенню до позивача, оскільки служба в органах та підрозділах цивільного захисту не є військовою службою, що є ключовою обставиною при вирішенні питання наявності/відсутності підстав для зупинення виплати пенсії. Суд першої інстанції в ході розгляду справи дійшов правильного висновку про те, служба позивача в органах цивільного захисту не відноситься до військової служби, а тому на нього не можуть розповсюджуватися гарантії збереження пенсійних виплат, передбачені ч.3 ст.3 Закону. Разом з тим, приймаючи рішення, суд першої інстанції не застосував ці висновки до оцінки законності підстав припинення виплати пенсії позивачу відповідно до ч.2 ст.2 Закону, яка містить ідентичну умову для припинення виплати пенсії - прийняття на військову службу, чого в даному випадку, як правильно встановив суд першої інстанції і з чим погоджується колегія суддів, не відбулось. Враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 квітня 2020 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії за період з 01 квітня 2020 року по 23 грудня 2020 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 24 грудня 2020 року. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.