Постанова 4854 № 420/5118/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5118/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Димерлія О.О. суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 420/5118/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 28.05.2020р. №15-9617/13-20-СГ про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки»; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 1,2608 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); - стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказаний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Також, на думку позивача, згода землекористувача, або її відсутність та відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують наявність у користуванні позивача даної земельної ділянки на етапі надання дозволу на розробку документації із землеустрою, не є підставою для відмови в наданні вищевказаного дозволу відповідачем, оскільки такі обставини суперечать ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Крім того, земельна ділянка є сформованою, присвоєно кадастровий номер, має площу та межі, в клопотанні вказувалось місце знаходження, зазначався кадастровий номер, долучались відповідні додатки до клопотання, у тому числі і нотаріальна згода землекористувача, а звернення позивача до відповідача з клопотанням полягало лише в її ідентифікації, та розроблення відповідної документації із землеустрою, та в жодному разі не передання у власність. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки. До того ж, позивач стверджував, що в спірному рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Окрім того, внаслідок бездіяльності відповідача стосовно ненадання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою позивачу, активне надання відповідачем неправомірних та таких, що суперечать одне-одному рішень та листів призвело до душевних страждань, психологічних переживань та приниження позивача, які тривають ще з моменту одержання першої відмови відповідача. Все це створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались. Позивач вважає, що неправомірними діями та бездіяльністю відповідача, йому завдано моральної шкоди у розмірі 10000грн. Відповідач Головне управління Держгеокадастру в Одеській області з позовними вимогами не погоджувалась з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що законодавець чітко визначив об`єкти земельних відносин щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні. При цьому, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач. Натомість, при поданні клопотання позивачем не надано документів, на підтвердження того, що він є власником земельної ділянки або землекористувачем, тому позивачу правомірно відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки, адже розробляти технічну документацію щодо поділу земельної ділянки мають право лише власники земельної ділянки, яким позивач не являється. Крім того, подане позивачем клопотання від 27.04.2020р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не має повноважень на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки, у зв`язку з чим не має повноважень на подання даного клопотання. Також, відповідач зазначав, що прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою належить виключно до дискреційних повноважень відповідача. Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження душевних, моральних страждань, переживань, що були заподіяні органом Держгеокадастру, як іне надано доказів того, що моральна шкода заподіяна саме з вини ГУ Держгеокадастру в Одеській області. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2020р. у справі №420/5118/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 1,2608 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого/селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки кадастровий номер 5122780200:01:001:1841, тобто не є суб`єктом звернення щодо поділу земельної ділянки у відповідності до приписів земельного законодавства, у зв`язку з чим у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не виникло будь-якого обов`язку приймати рішення щодо такого поділу земельної ділянки. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що процедура отримання громадянином у власність земельної ділянки у межах норми безоплатної передачі із земель державної власності чітко визначена статтею 118 Земельного кодексу України і не передбачає в межах її проведення можливості звернення громадянина із клопотанням/заявою про поділ земельної ділянки державної власності з метою отримання в подальшому частини такої земельної ділянки (поділеної) у власність, та, відповідно, розгляду такого клопотання уповноваженим органом. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а відтак позивач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що на законодавчому рівні закріплено підстави відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, які є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують. Водночас, наведені ГУ Держгеокадастру в Одеській області у спірному наказі від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» нормативно-правові акти не містять жодних законних підстав для відмови позивачу у задоволенні його клопотання від 27.04.2020р. Крім того, на думку скаржника, відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують наявність у користуванні ОСОБА_1 даної земельної ділянки, у даному випадку, не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, оскільки вказана підстава могла б мати місце у разі знаходження даної земельної ділянки у користуванні або приватній власності третьої особи, та в жодному разі не в державній власності. Також, ГУ Держгеокадастру в Одеській області зазначало позивачу про звернення з клопотанням про поділ земельної ділянки. Натомість, всупереч власним відповідям, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом ГУ Держгеокадастру в Одеській області подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що при поданні клопотання від 27.04.2020р. ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що він є власником запитуваної земельної ділянки або землекористувачем, тому позивачу правомірно відмовлено у наданні згоди на поділ земельної ділянки, оскільки розробляти технічну документацію щодо поділу земельної ділянки мають право лише її власники. Крім того, клопотання від 27.04.2020р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 не має повноважень на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки, отже не має повноважень на подання даного клопотання. Таким чином, на думку відповідача, при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В силу приписів пунктів 1,3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегію суддів установлено, що 29.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням від 27.04.2020р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 1,2608 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрійської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів) або мотивованої відмови в наданні вказаного дозволу. До вищеозначеного клопотання від 27.04.2020р. ОСОБА_1 додано копію паспорту, та ідентифікаційного коду; графічні матеріали на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування. Судом з`ясовано, що за результатами розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2020р., відповідно до статей 15-1, 93, 122 Земельного кодексу України, статей 55, 56 Закону України «Про землеустрій», Положення про Головне управління Держтеокадастру в Одеській області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. №308 (у редакції відповідно до наказу Держгеокадастру від 20.02.2020р. №53), Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області винесено Наказ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» від 28.05.2020р. №15-9617/13-20-СГ, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на поділ земельної ділянки площею 2,5216га, що перебуває у державній власності, із цільовим призначенням землі запасу, розташованої на території Олександрійської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), з підстав того, що клопотання не відповідає вимогам чинного законодавства; в наданих матеріалах відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 користуванні даної земельної ділянки. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара. Частинами 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатом розгляду яких уповноважені органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, самостійне визначення особою бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповіді на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до відання уповноваженого органу не відноситься. Орієнтовні розміри бажаної земельної ділянки, які зазначаються у клопотанні про надання дозволу, мають співпадати з орієнтовними розмірами бажаної земельної ділянки, які містяться на графічних матеріалах. Колегією суддів установлено, що спірні правовідносини не виникли з приводу одержання позивачем дозволу на розроблення проектної документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Із відповідним клопотанням позивач до ГУ Держгеокадастру в Одеській області не звертався та оскаржуваним, у межах даної справи, рішенням суб`єкта владних повноважень дане питання не вирішувалось. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, є необґрунтованими доводи позивача щодо не наведення ГУ Держгеокадастру в Одеській області в оскаржуваному наказі від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки» підстав для відмови у задоволенні його вимог, виключний перелік яких містить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Згідно із ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій»: - проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. - технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування. Згідно із ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, у тому числі, у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Частиною 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній). Колегія суддів зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання такої документації. Тобто, згідно із приписами Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч.2 ст.79 Земельного кодексу України установлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар. Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Також, під час звернення за дозволом на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок власником або користувачем такої земельної ділянки до уповноваженого органу повинні надаються правовстановлюючі документи на право власності чи користування частиною земельної ділянки, питання щодо виділення якої в окрему земельну ділянку вирішується. Водночас, колегією суддів установлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником або користувачем спірної земельної ділянки. Таким чином, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не відноситься до суб`єктів звернення за одержанням технічної документації із землеустрою відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про землеустрій". Відтак, на думку колегії суддів, є вірним висновок окружного адміністративного суду про відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки», з огляду на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.05.2020 року №15-9617/13-20-СГ «Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки», позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, державної форми власності, орієнтовною площею 1,2608 га, що має кадастровий номер: 5122780200:01:001:1841 (загальна площа 2,5216 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною. З урахуванням того, що під час розгляду Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2020р. права, свободи та охоронювані законом інтересів останнього не порушено, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, підстави для установлення, в порядку ст.382 КАС України, судового контролю за виконання рішення суду також відсутні. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, розподіл судових витрат, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, не здійснюється. Керуючись ст.ст. 139, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 420/5118/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.