Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2845/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/2845/18 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. ухвала суду першої інстанції постановлена у м. Миколаїв 29 жовтня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: визнання протиправною бездіяльність у проведенні перерахунку пенсії; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, яке набрало законну силу, задоволено позовні вимоги та зобов`язано пенсійний орган провести перерахунок розміру грошового забезпечення позивача для цілей перерахунку призначення йому пенсії та виплачувати пенсію з 13 вересня 2018 року з урахуванням розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В свою чергу, на виконання рішення суду 25 січня 2019 року видано виконавчі листи, які звернуто до примусового виконання. При цьому, позивачем 25 вересня 2020 року подано до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання пенсійного органу подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, так як на переконання позивача рішення суду залишається невиконаним. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року залишається невиконаним, так як позивачу не виплачено перерахованої пенсії. При цьому, апелянт вважає безпідставними посилання пенсійного органу на виплату спірної заборгованості у встановленому постановою КМУ від 22 серпня 2018 року № 649 порядку, так як його положення визнано нечинними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року, у справі № 640/5248/19. Тому, апелянт вважає, що пенсійним органом допущено протиправну бездіяльність з виконання рішення суду, що є підставою для встановлення судового контролю. В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що суду надано право встановлювати судовий контроль за виконанням рішення, яке ним обґрунтовано застосовано на власний розгляд. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця від 29 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62674737 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 400/2845/18. За наслідком розгляду отриманої заяви судом зроблено висновок про залишення її без задоволення, так як судове рішення у справі виконується у встановленому ЗУ «Пор виконавче провадження» порядку, який передбачає всі інструменти для ефективного стимулювання боржника до виконання рішення суду, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Колегією суддів встановлено, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю у справі, так як рішення суду у даній справі виконується у встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» порядку. В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року (справа № 800/320/17) викладено висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі. При цьому, з аналізу вищевикладених приписів ст. 382КАС України вбачається, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суду який ухвалив судове рішення надано право на встановлення судового контролю в залежності від обставин кожної конкретної справи, а не визначено безумовний обов`язок встановлювати судовий контроль за зверненням зацікавленої особи. В свою чергу, апелянтом у справі не заперечується, що наразі виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду у даній справі, перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі. При цьому, з аналізу вищевикладених приписів ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець наділений повноваженнями, зокрема, накладати штрафні санкції на боржників у відкритих виконавчих провадженнях за безпідставне невиконання судових рішень. В свою чергу, скориставшись примусовим порядком виконання судового рішення, позивач, як стягувач у відповідному виконавчому провадження, може реалізовувати надані йому ЗУ «Про виконавче провадження» права, зокрема, на оскарження бездіяльності державного виконавця з підстав зазначених у заяві про встановлення судового контролю. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на власний розсуд, з відповідним обґрунтуванням, не застосував свого права на встановлення судового контролю у справі, а як наслідок порушень процесуального права не допустив. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.