Ухвала КГС ВС № 910/13488/19

УХВАЛА 24 грудня 2020 року м. Київ справа № 910/13488/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Луговського Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до фізичної особи - підприємця Луговського Олександра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про розірвання договору, звільнення нежитлового приміщення ВСТАНОВИВ: 30.11.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) фізична особа - підприємець Луговський Олександр Вікторович (далі - ФОП Луговський О. В., скаржник) звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у цій справі, повний текст якої складено 16.11.2020. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.12.2020. У касаційній скарзі містяться клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до завершення їх перегляду у касаційному порядку. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.12.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Краснов Є. В. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Краснова Є. В. на лікарняному здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К. Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у цій справі встановлено, що справа є незначної складності, тобто є малозначною, а звідси розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, неправильно застосували норми статей 317, 759 Цивільного кодексу України; норми Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» щодо можливості балансоутримувача замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря; без врахування висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18, Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19, в яких, на думку скаржника, сформовані правові позиції щодо відсутності права балансоутримувача виступати орендодавцем нерухомого майна та мати права орендодавця; відсутності права балансоутримувача заявляти вимогу про зобов`язання повернути орендоване майно достроково, у тому числі у зв`язку із несплатою орендної плати. Крім цього, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки завданням господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Інше ж, всупереч нормам матеріального права та усталеним (перевіреним часом) висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Верховного Суду, руйнуватиме підвалини єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах. Скаржник стверджує, що справа для нього має виняткове значення, оскільки він, здійснюючи господарську діяльність, вперше вирішує спірні відносини в суді та зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що в оренду було надано приміщення, яке у два рази менше від заявленого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (2 кв. м замість 3,96 кв. м). Орендодавець розв`язати спірні правовідносини не бажає, наполягає на сплаті орендної плати як за приміщення площею 3,96 кв. м. Крім цього, до суду з позовом у цій справі звертається не орендодавець, а балансоутримувач без належних повноважень. Колегія суддів зазначає, що наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, а звідси й підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні. Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (див. mutatis mutandis рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996, № 21920/93, § 48)). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Луговського О. В. на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у цій справі слід відмовити. Відповідно до частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання ФОП Луговського О. В. про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 910/13488/19 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку залишається без розгляду. Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Луговського Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 910/13488/19.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами на 14 (чотирнадцяти) аркушах, у тому числі надану скаржником копію платіжного доручення від 30.11.2020 № 272 про сплату судового збору в сумі 8088,00 грн, повернути скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Судді: Г. М. Мачульський С. К. Могил