LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/7203/20

від 24.12.2020 · Господарська

УХВАЛА 24 грудня 2020 року м. Київ Справа № 910/7203/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Ващенко Т.М.) від 07.08.2020, та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Скрипка І.М., судді - Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) від 29.10.2020, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 378 276,48 грн ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" про стягнення 378 276,48 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Позов було обґрунтовано тим, що вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, що є підставою покладення на відповідача штрафу за несвоєчасну доставку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №910/7203/20 позов задоволено. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" 378 276,48 грн штрафу та 5 674, 15 грн судового збору. 23.12.2020 АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №910/7203/20 і просило вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є стягнення 378 276,48 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (1 051 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, неправильно застосували норми статті 315 Господарського кодексу України, пункти 134, 136 Статуту залізниць України щодо визначення шестимісячного строку для пред`явлення претензії та тримісячного строку для надання відповіді на претензії, без врахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/3743/19, від 21.12.2019 у справі № 910/1549/19, в яких, на думку скаржника, сформовані правові позиції щодо застосування позовної давності. Скаржник вважає, що під час вирішення цієї справи необхідно відступити від висновку щодо застосування статті 315 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 910/1002/19, оскільки вказана стаття передбачає спеціальні строки для пред`явлення претензії про стягнення штрафів (45-ти денного для пред`явлення претензії та 45-ти денного для надання відповіді на претензію), на відміну від інших претензій (шестимісячного строку для пред`явлення претензії та тримісячного строку для надання відповіді на претензію). Крім цього, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для АТ «Укрзалізниця», а також зміст касаційної скарги у цій справі стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у справах, предметом яких є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Різне тлумачення статті 315 Господарського кодексу України порушує принцип правової визначеності, який полягає у послідовному застосуванні закону (права), тобто забезпечення узгодженості правозастосовчої, передусім судової практики та у розумній передбачуваності рішення. Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, отже наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у справах з ціною позову менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а отже й підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні. Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбаченим процесом. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є дже-релом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересо-ваних осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №910/7203/20, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/7203/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №910/7203/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Л. Стратієнко Судді Н. Губенко О. Кролевець

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»