Постанова 4803 № 202/24361/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9576/20 Справа № 202/24361/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія про зміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Дураченко Ганни Олександрівни на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2020 року задоволено заяву ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія про зміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача ПАТ КБ Надра на його правонаступника ТОВ ФК Довіра та Гарантія у справі № 202/24361/13-ц про стягнення зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору від 19.05.2008 року (а.с. 47-48). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Дураченко Г.О. посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 60-66). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Постановляючи ухвалу та задовольняючи заяву про заміну стягувача, суд 1 інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності поданої заяви. Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу на підставі норм статті 369 ЦПК України за наявними у ній матеріалами, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 394 387, 73 грн. 05.03.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір № б/н про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту. Звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача, ТОВ ФК Довіра та Гарантія посилалося на договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, що є підставою для заміни сторони стягувача. Відповідно до статей 512-517 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі статтею 190 ЦК України, тому вони можуть вільно відчужуватися кредитором. Комплексний аналіз статей 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України свідчить про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом заміни зобов`язання кредитора. Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін, виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси. Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора ;в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Враховуючи вище викладене, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадженняу разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. З огляду на викладене, є правильним висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Керуючись ст.ст. 259, 367,368, 375, 379 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну представника ОСОБА_2 адвоката Дураченко Ганни Олександрівни залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: