Постанова Чернігівський апеляційний суд № 729/1007/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 грудня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 729/1007/19 Головуючий у першій інстанції Кузюра В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1206/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Харечко Л.К., суддів: Євстафіїва О.К., Онищенко О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року у складі судді Кузюри В.О., повний текст якого складено 03.07.2020 року у м. Бобровиця Чернігівської області, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме, просила стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Renault Kangoo 1.5 dci» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, в розмірі 65 593, 00 грн, та судовий збір в сумі 768, 40 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони зареєстрували шлюб 29.04.2012, рішенням Згурівського районного суду Київської області від 20.10.2016 шлюб був розірваний. Під час шлюбу за спільні кошти вони придбали автомобіль «Renault Kangoo 1.5 dci» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, який 25.09.2012 був зареєстрований за відповідачем. У серпні 2016 року ОСОБА_1 зверталась з позовом до відповідача про поділ зазначеного майна подружжя, проте, оскільки, сторони домовились про вирішення спору в позасудовому порядку, вона подала заяву про залишення позову без розгляду, про що була винесена відповідна ухвала. Проте відповідач не виконав усної домовленості, добровільно автомобіль не був поділений між подружжям, крім того, 15.09.2016 року без згоди позивача та без її відома відповідач перереєстрував автомобіль на свого батька. Вказувала, що з врахуванням положень ст. ст. 60, 61, 69 Сімейного кодексу України майно, придбане у шлюбі вважається спільним сумісним майном подружжя, а тому, придбаний сторонами автомобіль підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації ринкової вартості 1/2 його частини, яка визначається станом на день розгляду справи. Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 65 593,00 грн у відшкодування вартості 1/2 частини автомобіля «Renault Kangoo 1.5 dci» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску та 768, 40 грн у відшкодування сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість. Доводи скарги зводяться до того, що відчуження автомобіля відбувалось за згодою ОСОБА_1 і гроші, які були отримані від його продажу вони поділили порівну. Щодо вказівки суду в рішенні про те, що письмової згоди позивачки на продаж автомобіля надано не було, то посилається на те, що згода на відчуження рухомого майна в ТСЦ не вимагається. Стягуючи компенсацію на користь ОСОБА_1 , суд не звернув уваги на те, що такі вимоги можуть бути вирішені на підставі ст. 365 ЦК України за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Таких дій позивачкою виконано не було. Суд не взяв до уваги той факт, що вартість спірного автомобіля на момент його відчуження могла бути знижена внаслідок ДТП та ремонту, також, стягуючи з відповідача 65 593,00 грн як половину вартості майна, суд першої інстанції виходив лише з фото, взятих в інтернет мережі схожих на спірний автомобіль та картинок з цінами, які там були зазначені, без проведення експертної оцінки. Вислухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно зі ст. 68 Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України). Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 19, 22, 30 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб 29.04.2012. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 20.10.2016 шлюб був розірваний (а. с. 9). Цим же рішенням було встановлено, що сторони припинили сімейно шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Вказані обставини також були встановлені судом першої інстанції шляхом дослідження справи № 2/729/490/16, витребуваної за клопотанням представника ОСОБА_1 , зокрема, довідкою про склад сім`ї від 10.08.2016 року. Згідно з інформацією регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 08.05.2020 № 31/25/15-349, автомобіль «Renault Kangoo 1.5 dci» д.н.з. НОМЕР_1 25 вересня 2012 року був зареєстрований за ОСОБА_2 (а. с. 99). 15.09.2016 зазначений автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі договору, укладеного в ТСЦ, а в подальшому, на ОСОБА_3 також на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу від 19.10.2019. Як вказувала позивачка, у серпні 2016 року вона зверталась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, проте, справа по суті розглянута не була, оскільки вона подала заяву про залишення її позовної заяви без розгляду. Такі дії стали наслідком усної домовленості сторін про вирішення вказаного спору в позасудовому порядку. Але, у зв`язку з тим, що відповідач не виконав усної домовленості і навіть без її згоди та відома відчужив автомобіль своєму батькові, вона була вимушена звернутись з даним позовом повторно. Отже, вказані обставини свідчать, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу сторін і на час припинення шлюбно сімейних відносин перебував у їх спільній сумісній власності. Вказане підтверджує доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 відчужив автомобіль без її згоди як одного з подружжя та спростовує заперечення відповідача з приводу того, що відчужуючи автомобіль, він діяв в спільних інтересах сім`ї. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок відчуження спірного автомобіля на користь третьої особи, право спільної сумісної власності сторін на це майно припинилось і беручи до уваги, що ОСОБА_1 не ставить вимогу про витребування автомобіля або визнання угод про відчуження майна недійсними, а просить стягнути грошову компенсацію вартості його 1/2 частини, її позовні вимоги є цілком обґрунтовані та правомірні. Також колегія суддів погоджується з тим, що вартість майна, що підлягає поділу між подружжям, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи в суді. Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц висловив правову позицію, вказавши, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України). У разі відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Аналогічні правові позиції викладені у постановах від 18.04.2018 у справі № 180/254/15-ц (провадження № 61-5231св18), від 07.11.2018 у справі № 761/17775/15-ц (провадження № 61-4420св18), від 09.01.2019 у справі № 643/4589/15-ц (провадження № 61-5361св18). Так, ОСОБА_1 просила стягнути 65 593,00 грн, як 1/2 частину спірного автомобіля виходячи з даних, використаних з інтернет сайту АвтоРіа, де розміщені оголошення про продаж автомобілів, зокрема, і подібного за якостями та технічними характеристиками автомобіля «Renault Kangoo 1.5 dci» 2005 року випуску. Отже, стягуючи зазначену суму з відповідача на користь позивачки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Доводи апеляційної скарги про те, що відчуження автомобіля відбувалось за згодою ОСОБА_1 і гроші, які були отримані від його продажу сторони поділили порівну, нічим не підтверджені. Незгода відповідача з визначеною судом сумою вартості спірного автомобіля на момент розгляду справи (ринкової вартості) не свідчить про порушення судом норм закону, оскільки, спростовується вищевикладеним, крім того, відповідач клопотання про проведення експертної оцінки автомобіля не заявляв. Посилання на те, що суд залишив поза увагою той факт, що заявляючи вимоги про стягнення компенсації вартості частини майна, позивачка повинна була, як це передбачено статтею 365 ЦК України попередньо внести вартість цієї частки на депозитний рахунок суду, до уваги не сприймаються та при розгляді даної справи застосуванню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 не вірно тлумачить норми закону. Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм закону при вирішенні даної справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з викладеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для скасування законного і вірного по суті рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року, а тому, задоволенню вона не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуюча Судді: