Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3176/19

23.12.20 22-ц/812/2001/20 Єдиний номер справи 489/3176/19 Провадження 22-ц812/2001/20 Головуючий по 1 інстанції Рум`янцева Н.О. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 23 грудня 2020р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О., секретар судового засідання Біляєва В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа Банк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2020р. за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, встановила: У червні 2019р. АТ «Укрсоцбанк» пред`явило позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку за цією ж адресою. Позивач зазначав, що 05 вересня 2008р. уклав з відповідачами іпотечний договір, за умовами якого останні передали йому в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . З 23 листопада 2018р. позивач набув право власності на вказану квартиру, а відповідачі відповідно втратили право нею користуватись. Оскільки відповідачі в досудовому порядку не побажали звільнити житлове приміщення, позивач просив про задоволення його вимог. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2019р. АТ «Укрсоцбанк» замінено на його правонаступника АТ «Альфа Банк». Заочним рішенням цього ж суду від 04 серпня 2020р. у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідачка, в поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала на підставі спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 серпня 2008р. Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради на підставі розпорядження №1756-р від 20.08.2008р., зареєстрованого КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» в Реєстрі права власності на нерухоме майно 20.08.2008р. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані у названій квартирі відповідно з 07 лютого 1996р., 18 лютого 2005р. 05 вересня 2008р. ОСОБА_2 уклав з АТ «Укрсоцбанк» кредитний договір, за умовами якого отримав 42000 дол. США. під 15% річних до 04 вересня 2015р. З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 , ОСОБА_1 уклали з АТ «Укрсоцбанк» 05 вересня 2008р. іпотечний договір, за яким передали останньому в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 . 23 листопада 2018р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 05 вересня 2008р. Наведені факти, а саме час реєстрації відповідачів в квартирі, час і підстави набуття її у власність за рішенням органу місцевого самоврядування від 20 серпня 2008р. свідчать про те, що передана відповідачами в іпотеку квартира АДРЕСА_1 придбавалась не за кредитні кошти, які отримав ОСОБА_2 від АТ «Укрсоцбанк» 05 вересня 2008р., а тому відсутні підстави, передбачені ст.109 ЖК, ст.40 Закону «Про іпотеку» для виселення відповідачів без надання іншого постійного жилого приміщення. Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не зазначав в яке саме постійне жиле приміщення підлягають виселенню відповідачі. Крім того, такий спосіб захисту права як визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, передбачено ст.ст.72,107 ЖК, ст.405 ЦК, однак на жодну із цих підстав позивач не посилався, позовні вимоги не обґрунтовував визначеними в цих законах обставинами та не надавав доказів на їх підтвердження. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 25.07.2018р. (справа №638/13030/13-ц) не можна визнати обґрунтованими, тому що обставини справ є різними, а саме позивач у цій справі набув право власності на квартиру за договором купівлі-продажу, за умовами якого відповідачі взяли на себе зобов`язання звільнити квартиру і знятись з реєстраційного обліку протягом місяця з дня відчуження квартири. В той же час, до даної справи підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 05 червня 2019р. (справа № 643/18788/15-ц) згідно якого до правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню норми ст.40 Закону «Про іпотеку» та ст.109 ЖК і неможливості виселення таких осіб без надання іншого постійного житла. Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2020р. - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 23 грудня 2020р. Головуючий: Судді: