Постанова 4812 № 490/8451/16-ц

23.12.20 22-ц/812/2000/20 Справа №490/8451/16-ц Головуючий в 1-й інстанції Гуденко О. А. Провадження №22-ц/812/2000/20 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 23 грудня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., із секретарем: Біляєвою В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 червня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Гуденко О. А. в залі судових засідань у місті Миколаєві о 9 годині 30 хвилині, зі складанням його повного тексту 23 червня 2020 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, У С Т А Н О В И Л А: У серпні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , вимоги за яким збільшив в грудні 2017 року, та просив про стягнення 62 800,95 доларів США заборгованості за кредитним договором, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 жовтня 20017 року становить 1 664 222 грн 03 коп.. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18 червня 2008 року уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № ML-401/035/2008, за яким надав 64128 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами плаваючої процентної ставки, яка складається з 2,49% фіксованого відсотка з додаванням ставки FIDR, що на момент укладення договору становила 12,7 % річних, та з кінцевим поверненням кредитних коштів у строк до 15 червня 2028 року. 18 червня 2008 року з метою забезпечення кредитного договору з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладені два окремі договори поруки № SR-401/039/2008 та № SR-401/040/2008, відповідно до яких останні поручилися за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов`язань у повному обсязі. 13 квітня та 18 червня 2009 року до договору поруки укладено додаткові договори №1 та №2, за умовами яких сторони домовились, що у разі зміни розміру боргових зобов`язань після укладення цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів. Але позичальник та поручителі належним чином вимоги кредитного договору не виконують, внаслідок чого станом на 20 жовтня 2017 року виникла заборгованість у загальному розмірі 62 800,95 доларів США, яка складається з: 56 204,07 доларів США тіла кредиту і 6 596,88 доларів США процентів за користування кредитом. Просив про стягнення боргу з відповідачів в солідарному порядку. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вважала позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, а її доводи безпідставними. У заяві, що містить відповідь на відзив ОСОБА_2 , позивач вважав її заперечення необґрунтованими. Заочним рішенням Центрального районного суду від 18 квітня 2017 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено, ухвалено про стягнення в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованості в загальній сумі 60 288,24 доларів США, та про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 60 288,24 доларів США. Розподілені судові витрати. У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 квітня 2017 року скасовано. У грудні 2017 року поручителі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 пред`явили, кожний окремо, зустрічні позови до ПАТ «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою. В обґрунтування позовів, що були пред`явлені за тотожними обставинами та обґрунтуванням відповідачі вказували, що згідно додатку №1 до кредитного договору встановлено, що реальна процентна ставка за користування кредитним коштами складала 12,7 %. Однак протягом 2009-2012 років без погодження з ними, між банком та позичальником ОСОБА_2 укладено додаткові договори до кредитного договору, за умовами яких змінювалися умови самого кредитного договору. Тому, починаючи з 13 квітня 2009 року реальна процентна ставка збільшилась до 14,26 %. Оскільки збільшення обсягу відповідальності кожного із поручителів відбулося без його згоди та повідомлення, вважали, що порука має бути припиненою з моменту збільшення обсягу відповідальності, а саме з 13 квітня 2009 року. У відзивах на зустрічні позовні заяви про визнання договорів поруки припиненими, позивач вважав їх таким, що не підлягають задоволенню, а доводи, викладені у них, необґрунтованими. Банк зазначав, що підписанням 13 квітня 2009 року додаткових договорів до договорів поруки кожний з відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , надав згоду на зміни до кредитного договору, в тому числі і щодо зміни процентної ставки. За такого, на думку банку, вказані обставини не є зміною забезпеченого зобов`язання, що має наслідком припинення договору поруки. У відповіді на відзив ОСОБА_1 виклав свої заперечення щодо відзиву банку та зазначив, що не підписував додаткові договори до договору поруки, а за такого вважав їх недійсними внаслідок їхньої нікчемності. В додаткових письмових поясненнях від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначали, що згідно умов п. 2.1.3 додаткового договору №6 від 17 січня 2012 року до кредитного договору врегульовано питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання в разі порушення умов кредитного договору позичальником. Вимога про дострокове повернення кредиту протягом 30 днів була направлена позичальнику ОСОБА_2 - 26 березня 2015 року. Вказували, що у зв`язку з наведеним, та враховуючи умови кредитного договору строк виконання основного зобов`язання було змінено, тому такий строк настав 25 квітня 2015 року. За такого, та враховуючи, що договорами поруки від 18 червня 2008 року не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то у відповідності до вимог статей 526, 559 ЦК України банк повинен був звернутися до суду з позовом до поручителів в шестимісячний строк з настання дострокового строку виконання основного зобов`язання, тобто до 15 жовтня 2015 року, проте звернувся до суду з цим позовом з порушенням такого строку, лише 26 серпня 2016 року. За такого вважали, що порука є припиненою з 25 жовтня 2015 року відповідно до статті 559 ЦК України. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 квітня 2018 року у ПАТ «ОТП Банк» витребувано виписки з рахунків по вказаному кредитному договору. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2018 року, в якій виправлено описку за ухвалою того ж суду від 4 червня 2018 року, по справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі на час її проведення зупинено. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 грудня 2018 року у зв`язку з невиконанням експертизи провадження по справі поновлено. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 лютого 2019 року по справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі на час її проведення зупинено. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 1 березня 2019 року, в якій виправлено описку ухвалою того ж суду від 7 березня 2019 року, провадження по справі поновлено. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 червня 2020 року позов задоволено, ухвалено про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та її поручителя ОСОБА_1 заборгованості в сумі 62 800,95 доларів США, та про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та її поручителя ОСОБА_3 заборгованості в сумі 62 800,95 доларів США за кредитним договором від 18 червня 2008 року № ML-401/035/2008 та договорами поруки. У задоволенні зустрічних позовів відмовлено. Розподілені судові витрати. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення зустрічних позовів, у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю, оскільки зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як поручителів за кредитним договором, не припинилися, так як позичальник щомісячно, після отримання першої досудової вимоги банку про повернення кредиту в повному обсязі, вносила платежі на погашення простроченої заборгованості, а тому вважав цю вимогу відізваною банком, тобто такою, що втратила чинність. Вимоги за первісним позовом суд вважав доведеними належними та допустимими доказами, обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 7 жовтня 2020 року рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 червня 2020 року в частині первісного позову до поручителя ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_3 скасоване і ухвалене нове рішення, про відмову в задоволенні первісного позову в цій частині, та задоволення зустрічного позову. Визнано припиненим договір поруки № SR-401/040/2008 від 18 червня 2008 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 .. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись також на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову, просив скасувати рішення в цій частині, та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі. Вказував, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що він не давав згоди та не був повідомлений про збільшення обсягу забезпеченого зобов`язання, яке відбулося внаслідок збільшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, а тому вважав, що договір поруки має бути припиненим починаючи з 13 квітня 2009 року як дня підвищення процентної ставки. Крім того, вказував, що порука припинилася внаслідок непред`явлення кредитором вимог до поручителя після спливу шестимісячного строку, у зв`язку зі зміною кредитором строку виконання основного зобов`язання шляхом направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав. Як установлено судом та убачається з матеріалів справи, 18 червня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-401/035/2008, за умовами якого остання отримала 64 128,65 доларів США, які зобов`язалась повернути у строк до 15 червня 2028 року ануїтетними платежами, згідно графіку з плаваючою процентною ставкою, яка розраховується у розмірі фіксованого відсотку 2,49% + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту) ( т. 1 а.с.14-17) Згідно додатку № 1 до вказаного договору відсоткова ставка за кредитом становить 10,99 % річних, щомісячний ануїтетний платіж - 667,95 доларів США. Графік містить визначення розподілу щомісячного платежу: частини на погашення основної суми кредиту та частини на проценти за користування кредитом. Зазначено реальну процентну ставку 12,7% та абсолютне значення подорожчання кредиту 102 960,10 грн (т. 1 а. с. 18-21). 18 червня 2008 року позичальник ОСОБА_2 за меморіальним ордером № 1 отримала 64128,65 доларів США (т. 1 а.с.23). В той же день, 18 червня 2008 року, між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , а також між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладені окремі договори поруки №SR-401/040/2008 і №SR-401/039/2008, відповідно до яких поручителі зобов`язались солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань, з терміном повернення суми кредиту - не пізніше 15 червня 2028 року. ( т. 1 а.с.24, 25). 18 червня 2008 року, 28 січня 2009 року, 13 квітня 2009 року, 01 червня 2009 року, 15 липня 2009 року, 15 березня 2010 року, 17 січня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_2 укладались додаткові договори №№1 - 6 до кредитного договору, за умовами яких змінювались графіки платежів, збільшували та зменшувались процентні ставки, тощо. Також кредитний договір доповнено пунктом 2.1.3. про дострокове виконання боргових зобов`язань за ініціативою банку ( т. 1. а.с.26-40, 42-53, 56-63, 70-75). 13 квітня 2009 року, 15 липня 2009 року, 15 березня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , з кожним окремо, укладені додаткові договори №1 до договорів поруки, відповідно до яких кредитним договором вважається - кредитний договір № МL-401/035/2008 від 18 червня 2008 року, який укладено між кредитором та боржником, з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками (т. 1 а. с. 40, 41, 54, 55, 64, 65). Відповідно до змісту укладених додаткових договорів, укладений з ОСОБА_1 пункт 2. 2. договору поруки доповнений пунктом 2.2.1, яким передбачено, що в разі зміни боргових зобов`язань після укладення цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в їх повному обсязі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього Договору. Розмір забезпечених боргових зобов`язань забезпечених порукою визначено сумою 66856,26 доларів США. Переглядаючи судове рішення в частині зобов`язань поручителя ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що рішення суду в частині стягнення 62800, 95 доларів США заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_2 , та переглянуте в апеляційному порядку судове рішення в частині припинення договору поруки з поручителем ОСОБА_3 , не є предметом апеляційного перегляду. В той же час, при апеляційному перегляді рішення суду в межах доводів апеляційної скарги поручителя ОСОБА_1 , колегія суддів враховує наступне. За змістом частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договорів поруки з наступними змінами і доповненнями до них) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, та після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ОТП Банк» на адресу ОСОБА_2 , як позичальника за кредитним договором, надіслав 26 березня 2015 року за вих. №22-2/869725 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за договором у повному обсязі впродовж 30 календарних днів з моменту відправлення вимоги, а саме вимагав сплатити на користь банка, як кредитора, 57111,91 доларів США неповернутого кредиту та процентів на суму 761,05 доларів США (т.3 а.с.239). Ця досудова вимога долучена до матеріалів справи при судовому розгляді у суді першої інстанції. Факт її відправлення позичальнику не заперечувався банком, а тому є доведеним за допомогою належних доказів. Відповідно до підпункту 2.1.3.1 пункту 2.1.3 кредитного договору (додатковий договір №6 від 17 січня 2012року) сторонами узгоджено, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 92 календарних дні чи невиконанні інших умов кредитного договору понад 30 календарних днів, вважається, що позичальник допустив істотне порушення кредитного договору, у зв`язку з чим позичальник зобов`язаний погасити боргові зобов`язання в повному розмірі та в строки відповідно до пункту 2.1.3.2 цього договору. Згідно з підпунктом 2.1.3.2 пункту 2.1.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником, поручителем, майновим поручителем своїх боргових чи інших зобов`язань за кредитним договором. Зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги. Вимога вважається отриманою на сьомий календарний день з дати її відправки. За правилами підпункту 2.1.3.3 пункту 2.1.3. кредитного договору також визначено, що у випадку виконання позичальником вимоги банку у встановлений цим додатковим договором строк, або якщо протягом цього ж строку позичальник усуне порушення умов кредитного договору, вимога вважається відізваною банком (втрачає чинність), у зв`язку з чим боргові зобов`язання підлягають виконанню позичальником в розмірі, порядки та строки визначені кредитним договором з усіма наступними змінами та доповненнями. Відтак, враховуючи, що в установлений підпунктом 2.1.3.2 пункту 2.1.3 кредитного договору строк позичальник ОСОБА_2 не виконала зобов`язання за досудовою вимогою від 26 березня 2015 року, відсутні підстави вважати, що внаслідок часткового повернення позичальником кредитної заборгованості, досудова вимога банка про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, є виконаною, та втратила чинність. В іншому разі, якщо б кредитор погодився вважати свою досудову вимогу відізваною, незважаючи на неповне її виконання позичальником, банк повинен був повідомити про це позичальника у такий же спосіб, як і при направленні досудової вимоги, або ж укласти чергову додаткову угоду до кредитного договору. В той же час вимоги про відізвання раніш направленої досудової вимоги банком позичальнику не направлялося, додаткової угоди до кредитного договору його сторонами не укладалося, внаслідок чого, за наведених обставин, а саме не пред`явлення кредитором позову до поручителя ОСОБА_1 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, зобов`язання за укладеним договором поруки є припиненими з підстав, передбачених частиною 4 статті 559 ЦК України. Тому, колегія суддів вважає зустрічний позов ОСОБА_1 частково обґрунтованим, з підстав закінчення строку дії поруки, а, за такого, наявність підстав для припинення зобов`язань за договором поруки. Доводи апеляційної скарги щодо припинення договору поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності без належного повідомлення поручителя колегія суддів вважає неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме змістом укладених додаткових угод до договорів поруки. З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в частині, яка стосується стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 спільно з судовими витратами, та вирішення його зустрічного позову, в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та часткового задоволення його зустрічного позову. Відповідно до змісту статті 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує до стягнення з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. Тому, у зв`язку із відмовою в задоволенні первісного позову ОТП «Банк» про стягнення з ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 втрачає чинність, а задоволення зустрічного позову за постановою суду апеляційної інстанції є підставою для стягнення на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 960 грн.. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 червня 2020 року в частині первісного позову до ОСОБА_1 та вирішення його зустрічного позову скасувати і ухвалити нове рішення. У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково. Визнати припиненим договір поруки № SR-401/039/2008, укладений 18 червня 2008 року між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк». Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 960 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Рішення суду в частині вирішення позову до ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова С. Ю. Колосовський