Ухвала КЦС ВС № 352/313/18
від 22.12.2020 · ЦивільнаУ х в а л а 22 грудня 2020 року м. Київ справа № 352/313/18 провадження № 61-18722 ск 20 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та визнання недійсним і скасування в 1/4 частині свідоцтва про право на спадщину за заповітом, В с т а н о в и в: 14 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, заявник вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) та пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), які в даному випадку є взаємовиключними підставами касаційного оскарження. Як убачається із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в пункті (пунктах) 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Належним чином оформлена касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі подання позовної заяви одночасно майнового та немайнового характеру, судовий збір сплачується за ставками щодо вимог майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Як вбачаться із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні немайнової вимоги (визнання недійсним і скасування в ј частині свідоцтва), а тому при поданні касаційної скарги йому слід було надати докази оплати судового збору щодо цієї оспорюваної вимоги у сумі 1 409,60 (1 762,00*0,4*200%). Разом із цим, ОСОБА_1 також оскаржує рішення судів в частині вирішення майнових вимог позивача (визнання права власності на ј частину відповідного будинковолодіння та ј частину відповідної земельної ділянки). Однак, із матеріалів касаційного провадження не вбачається вартість відповідного спірного майна, тому суд не має можливості перевірити розмір судового збору, який підлягає сплаті, відповідно до Закону України «Про судовий збір», щодо оскарження рішень судів в частині вирішення даних майнових вимог. До касаційної скарги додано квитанцію від 14 грудня 2020 року, про сплату судового збору в сумі 2 819,20 грн. Таким чином, ОСОБА_1 за подання даної касаційної скарги, в частині вирішення майнових позовних вимог (визнання права власності на ј частину будинковолодіння та ј частину земельної ділянки), слід оплатити судовий збір (у разі сплати у меншому розмірі), суму якого необхідно самостійно розрахувати, враховуючи вже оплачену суму 1 409,60 грн (2 819,20-1 409,60), а також зважаючи на вимог Закону України «Про судовий збір» та вартості спірного майна (ј частини будинковолодіння і ј частини земельної ділянки), і на підтвердження надати до суду докази його вартості Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 19 січня 2021 року але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко