Постанова 4857 № 460/208/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/208/20 пров. № А/857/10463/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Довгої О.І., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від позивача Білоус К.В.; від відповідача - Оберишин В.З.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна регуляторна служба України, про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу (суддя суду І інстанції: Махаринець Д.Є., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 16 хв. 11.06.2020р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 21.07.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 15.01.2020р. позивач Акціонерного товариства /АТ/ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» звернувся до суду з адміністративними позовами, в яких просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг /НКРЕКП/, наступні постанови: № 2648 від 06.12.2019р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» (Т.1, а.с.1-13); № 2649 від 06.12.2020р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» (Т.2, а.с.1-13); № 2650 від 06.12.2020р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» (Т.3, а.с.1-12). Також у всіх позовних заявах позивач просив понесені судові витрати стягнути з відповідача. Згідно ухвал суду від 12.03.2020р. та від 17.03.2020р. заявлені позови об`єднано в одне провадження шляхом приєднання до справи № 460/208/20 (Т.1, а.с.158-160; Т.3, а.с.153-154). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. заявлений позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» задоволено; визнано протиправними та скасовані винесені НКРЕКП постанови № 2648 від 06.12.2019р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», № 2649 від 06.12.2020р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», № 2650 від 06.12.2020р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу»; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП на користь позивача судовий збір в розмірі 38250 грн. (Т.4, а.с.28-48). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач НКРЕКП, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.4, а.с.55-64). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що питання належності форми акту перевірки НКРЕКП не є предметом позову в розглядуваній справі. Нормами ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не встановлено строк, протягом якого орган державної нагляду (контролю) повинен затвердити уніфіковані форми актів. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що недопуск посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду не може вважатися порушенням п.2.1 Ліцензійних умов, оскільки приписами ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ним порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом. Пунктом 2.1 гл.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу передбачено, що господарська діяльність з розподілу природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу. Відповідно до ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів), зокрема у таких розмірах: від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню. Висновок суду першої інстанції про незатвердження та неоприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП на час проведення позапланових заходів (25.11.2019р. 27.11.2019р.) уніфікованої форми акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, є помилковим, оскільки форма акту, що була встановлена постановою НКРЕКП № 428 від 14.06.2018р. «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», відповідає положенням та формі уніфікованого акту перевірки, незважаючи на те, що була затверджена до внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вказаний Порядок разом з додатком № 18 (Акт перевірки) опубліковані на офіційному веб-сайті НКРЕКП, що не було досліджено судом першої інстанції, хоча відповідний доказ міститься у матеріалах справи. Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (яким стаття 5 доповнена вказаною нормою щодо уніфікованих актів) зобов`язано КМ України, зокрема, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. При цьому, НКРЕКП не є міністерством або іншим центральними органами виконавчої влади, тому вказана вимога щодо строків та необхідності приведення форм актів у відповідність на НКРЕКП не поширюється, що було залишено поза увагою судом першої інстанції. Також зазначає, що при здійсненні заходів державного контролю НКРЕКП застосовує виключно форму акту перевірки, яка є додатком до вказаного Порядку, форма якого є уніфікованою формою та відповідає встановлені методиці. Висновки суду першої інстанції про невідповідність акту перевірки уніфікованій формі акту, в якій передбачається перелік питань залежно від рівня ризику, що слугувало підставою для недопущення комісії з перевірки до здійснення позапланових перевірок щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, є помилковим, оскільки підприємство зобов`язане допустити працівників НКРЕКП до проведення позапланових перевірок. Іншими учасниками справи позивачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» і третьою особою Державною регуляторною службою України - скеровані до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких вважають її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.4, а.с.131-140, 141-215). Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, позивач АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зареєстроване як юридична особа 14.07.1994р., основним видом економічної діяльності є КВЕД 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (Т.1, а.с.31-36; Т.2, а.с.37-42; Т.3, а.с.29-33). Відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі звернень споживачів Рівненської обл., погоджень Державної регуляторної служби України № 7533/0/20-19 від 23.09.2019р., № 1478/0/20-19 від 07.03.2019р., № 3185/0/20-19 від 14.05.2019р. відповідач у строк з 25.11.2019р. по 27.11.2019р. мав здійснити позапланові перевірки АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» щодо дотримання вимог п.2.1 гл.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затв. постановою НКРЕКП № 201 від 16.02.2017р., у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу. На проведення вказаних перевірок відповідачем видані посвідчення №№ 432, 429, 430 від 19.11.2019р. Разом з тим, Голова правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» в усній формі повідомив комісію з проведення перевірки про відмову у проведенні позапланових перевірок на підставі норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якими визначено право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного контролю, якщо цим органом не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачено перелік питань залежно від ступеня ризику. Посадовими особами НКРЕКП упродовж терміну проведення позапланових перевірок складені акти про відмову АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, однак посадові особи товариства відмовилися їх підписувати та отримувати. За наслідками вказаних перевірок посадовими особами НКРЕКП складені акти щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у нафтогазовій сфері та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу №№ 404, 406, 407 від 27.11.2019р., в яких зафіксовано порушення товариством вимог п.2.1 гл.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу щодо дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)» у частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом (Т.1, а.с.15-18; Т.2, а.с.16-18; Т.3, а.с.14-16). На зазначені акти позапланових заходів позивач подав Сектору НКРЕКП у Рівненській обл. заперечення № 33007.1-ЛВ-6677-1219, № 33007.1-ЛВ-6678-1219, № 33007.1-ЛВ-6676-1219 від 05.12.2019р. 06.11.2019р. відповідачем НКРЕКП за результатами розгляду вказаних актів винесені постанови №№ 2648, 2649, 2650 від 06.12.2020р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», якими відповідно до п.п.11, 12 ч.1 ст.17 та ст.22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» накладено штрафи у розмірі по 850000 грн. по кожній постанові за порушення позивачем вимог п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом (Т.1, а.с.19-25; Т.2, а.с.22-32; Т.3, а.с.17-25). Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що недопуск посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду не може вважатися порушенням п.2.1 Ліцензійних умов. Уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затв. постановою КМ України № 752 від 28 08.2013р., не містять переліку питань залежно від ступеня ризику. Переліки питань залежно від ступеня ризику наведені в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затв. постановою КМ України № 342 від 10.05.2018р. Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою. НКРЕКП не затверджено та не оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, через що АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» мало право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю). Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз ч.2 ст.19 Конституції України у взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності. Колегія суддів зауважує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і в разі її неналежного дотримання дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012р. у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70). Перевіряючи відповідність оспорюваних постанов відповідача критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів враховує таке. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закону України № 877-V від 05.04.2007р. «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно ст.1 якого державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з ч.3 ст.2 цього Закону контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом в порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України № 222-VIII від 02.03.2015р. «Про ліцензування видів господарської діяльності», який визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону України орган ліцензування - це державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності. Пунктом 3 ч.2 ст.6 наведеного Закону визначено, що орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов. До внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» згідно Закону України № 394-ІХ від 19.12.2019р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг», яким ч.2 ст.2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» доповнено пунктом 4, дія Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» на час виникнення спірних правовідносин поширювалась на діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах. Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України № 1540-VII від 22.09.2016р. «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до ст.1 цього Закону НКРЕКП /Регулятор/ є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Згідно з ст.3 вказаного Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом. Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом. Особливості проведення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг визначені нормами ст.19 згаданого Закону, згідно яких Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора. Згідно з ч.7 ст.19 цього Закону підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: 1) подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; 2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав; 3) обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; 4) перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок. Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів. У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки. При здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових перевірок НКРЕКП застосовує Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затв. постановою НКРЕКП № 428 від 14.06.2018р., який установлює: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов. Відповідно до п.1.5 цього Порядку відмова ліцензіата у проведенні перевірки - це недопуск членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на вимогу членів комісії з перевірки, відмова в доступі до місць провадження діяльності, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність уповноваженої особи ліцензіата за місцезнаходженням ліцензіата протягом першого дня перевірки). Абзацом 7 п.7.2 гл.7 вказаного Порядку визначено, що при відмові ліцензіата у проведенні перевірки голова та члени комісії з перевірки фіксують факт відмови в акті перевірки. При цьому вказуються причини відмови та додаються відповідні пояснення уповноваженої особи ліцензіата (у разі їх надання). Згідно з абз.9 п.7.2 гл.7 зазначеного Порядку відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається недопуск членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на вимогу членів комісії з перевірки, відмова в доступі до місць провадження діяльності, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність уповноваженої особи ліцензіата за місцезнаходженням ліцензіата протягом першого дня перевірки). Як з`ясовано судом першої інстанції, після прибуття посадових осіб відповідача за місцезнаходженням позивача та повідомлення керівника АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про намір розпочати проведення позапланових перевірок, останній в усній формі повідомив про відмову у проведенні позапланових перевірок на підставі норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якими передбачено право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного контролю, якщо цим органом не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. Згідно ч.7 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ст.10 цього суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. Станом на час проведення НКРЕКП позапланових заходів (25.11.2019р.-27.11.2019р.) уніфікована форма акту, в якій був би передбачений перелік питань залежно від ступеня ризику, не була затверджена та оприлюднена останнім на власному офіційному веб-сайті. Разом з тим, постановою НКРЕКП № 428 від 14.06.2018р. затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Із змісту п.5.1 Додатку 18 до цього Порядку слідує, що НКРЕКП затверджено форму Акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства. У вказаній формі Акту відсутній перелік питань залежно від ступеня ризику, через що останній не відповідає вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Частиною 15 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. Відповідно до ч.2 ст.5 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб`єктів господарювання (крім новостворених). Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному вебсайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затв. постановою КМ України № 342 від 10.05.2018р., встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки). Зі змісту п.2 цієї Методики убачається, що уніфікована форма акту перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження. Нормами такої Методики на законодавчому рівні встановлюються: єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) (далі - критерії); єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки). Згідно з п.4 зазначеної Методики перегляд уніфікованої форми акта перевірки, зокрема переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), здійснюється у разі внесення змін до нормативно-правових актів, на підставі яких розроблений перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), або прийняття нових нормативно-правових актів у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Перелік питань для здійснення заходу державного нагляду (контролю) визначається органом державного нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику шляхом проведення аналізу вимог законодавства, яких повинен дотримуватися суб`єкт господарювання у відповідній сфері, за формою згідно з додатком 1 в електронному вигляді та оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного нагляду (контролю) (п. 3 Методики). Згідно п.2 постанови КМ України № 342 від 10.05.2018р. визнано такими, що втратили чинність: постанова КМ України № 752 від 28.08.2013р. «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; постанова КМ України № 362 від 24.05.2017 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; п.20 змін, що вносяться до постанов КМ України, затв. постановою КМ України № 1103 від 18.12.2017р. Аналіз зазначених норм дає підстави для послідовного висновку про те, що уніфіковані форми актів, розроблені відповідно до вимог Методики, затв. постановою КМ України № 752 від 28 08.2013р., не містили переліку питань залежно від ступеня ризику. Переліки питань залежно від ступеня ризику містяться виключно в уніфікованих формах актів, затверджених органами державного нагляду (контролю) відповідно до Методики, затв. постановою КМ України № 342 від 10.05.2018р. Отже, з початком застосування нових Методик всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі Методик, затв. постановами КМ України, що втратили чинність згідно з п.2 постанови КМ України № 342 від 10.05.2018р., є нечинними. Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому Законом порядку уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, втратили можливість проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок можливо складання актів перевірок виключно за уніфікованою формою. Таким чином, якщо органом державного нагляду (контролю) не затверджена та не оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю). Як достовірно встановлено під час судового розгляду справи, на час проведення НКРЕКП позапланових заходів стосовно позивача не була затверджена та оприлюднена відповідачем уніфікована форма акта у встановленому законом порядку, а тому правові підстави для проведення спірних перевірок були відсутніми. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує письмові пояснення Державної регуляторної служби України, згідно яких на час проведення відповідної планової перевірки АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» НКРЕКП не затвердила та не оприлюднила у встановленому порядку уніфіковану форму акта, що відповідає Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затв. постановою КМ України № 342 від 10.05.2018р. З огляду на зазначене, в діях позивача є відсутніми ознаки порушення вимог п.2.1 глави 2 Ліцензійних умов в частині недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду, що свідчить про протиправність накладення на АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» штрафів. Щодо доводів представника відповідача про те, що вищевказані акти перевірки складені у формі, передбаченій Порядком контролю за дотриманням ліцензіатами, що проводять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженої постановою НКРЕКП № 428 від 14.06.2018р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність, оскільки зазначений Порядок не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому є необов`язковим до виконання та має лише рекомендаційний характер. Вищевказані обставини підтверджуються також розпорядженнями Державної регуляторної служби України №№ 29, 30, 31 13.03.2020р. «Про розгляд скарги». Вказаними розпорядженнями зобов`язано НКРЕКП усунути порушення вимог п.8 ч.2 ст.16, ч.7 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», абз.7 ст.3, ч.15 ст.4, абз.20 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши постанову № 2648 від 06.12.2019р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу»; постанову № 2649 від 06.12.2019р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу»; постанову № 2650 від 06.12.2019р. «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» (Т.4, а.с.4-12). Стосовно правильності накладення спірних штрафів колегія суддів наголошує на тому, що пунктом 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, зат. постановою НКРЕКП № 201 від 16.02.2017р., визначено, що господарська діяльність з розподілу природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу. Регулятор НКРЕКП здійснює державний нагляд у сфері розподілу природного газу в порядку, передбаченому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Статтею 11 цього Закону, зокрема, встановлено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умов дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом. Згідно з 17 Закону України «Про природні монополії» передбачено, що національні комісії регулювання діяльності суб`єктів природних монополій накладають штрафи на суб`єктів природних монополій, зокрема за: невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб`єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до абз.5 ч.1 цієї статті штрафи на суб`єктів природних монополій, що провадять діяльність на ринку природного газу, накладаються за порушення та в розмірах, визначених Законом України «Про ринок природного газу». Частина 2 ст.59 Закону України № 329-VIII від 09.04.2015р. «Про ринок природного газу» містить перелік правопорушень на ринку природного газу, серед яких: пункт 1 - «порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності»; пункт 10 - «невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів». Отже, таке порушення як відмова в допуску службової особи до проведення перевірки в зазначеному переліку не міститься. Відповідно до ч.3 ст.59 названого Закону у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Згідно п.5 ч.4 ст.59 вказаного Закону Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів), зокрема: від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню. Розміру штрафу чи іншого виду відповідальності за порушення п.10 ч.2 ст.59 цього Закону у вигляді невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів, цим Законом не встановлено. З огляду на викладене, Законом України «Про ринок природного газу» не передбачено штрафу за таке порушення на ринку природного газу як недопуск службових осіб, у тому числі НКРЕКП, до проведення перевірки/невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів. Водночас, недопуск посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду не може вважатися порушенням п.2.1 Ліцензійних умов. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Відповідачем НКРЕКП подані до суду відповіді на відзив позивача і третьої особи на апеляційну скаргу у справі № 460/208/20, до яких долучена постанова Верховного Суду від 28.10.2020р. у справі № 460/1042/19 за позовом ПрАТ «Рівнеазот» до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП, прийнятою відповідачем за результатами проведення комплексної планової виїзної перевірки (Т.4, а.с.227-239, 240-256). Однак, постанова Верховного Суду від 28.10.2020р. у справі № 460/1042/19 не є релевантною до спірних правовідносин у справі № 460/208/20 (Т.4, а.с.248-256). Зокрема, із аналізу зазначеної постанови Верховного Суду у справі № 460/1042/19 встановлено, що комплексна планова виїзна перевірка була проведена та в акті планової перевірки відображена інформація з питань, визначених переліками питань для відповідних сфер енергетики та комунальних послуг (додатки 4-17). В розглядуваній справі позивач скористався правом недопуску до перевірки, при цьому такі позивача були розцінені як порушення ліцензійних умов. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких вимоги позивача задоволені. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарги належить покласти на апелянта НКРЕКП. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. в адміністративній справі № 460/208/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький О. І. Довга Дата складення повного тексту судового рішення: 23.12.2020р.