Постанова 4856 № 9901/82/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 9901/82/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 17 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України, в якому просив визнати рішення Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України від 21.04.2015 року №223/2015 протиправним та зобов`язати Комісію при Президенту України з питань помилування повторно розглянути клопотання про помилування ОСОБА_1 . Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що вироком Апеляційного суду Херсонської області від 23 вересня 2002 року за ст.ст. 115 ч. 2 пп. 1, 6, 12, 187 ч.2, 187 ч.4, 185 ч.3 КК України ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.5 КК України, ст.ст. 93 пп. "а","з'',"і", 215-3 ч.3, 142 ч.3, 141 ч.2, 140 ч.2, 42 ч.3 КК України (в редакції Закону України від 28 грудня 1960 року) ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання, призначеного за попереднім вироком, до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. 21 грудня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про помилування надійшло до Офісу Президента України від державної установи «Замкова виправна колонія № 58» листом від 17 грудня 2019 року № 4760 та за результатами розгляду якого на засіданні Комісії 4 лютого 2020 року було ухвалено рішення стосовно клопотання позивача, оформлене Протоколом №

2. Так, відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України здійснює помилування. Частиною 1 та 2 статті 87 КК України встановлено, що помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років. Наказом Міністерства юстиції України від 28 вересня 2012 року № 1439/5, затверджений «Порядок подання до Адміністрації Президента України матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених та виконання указів Президента України про помилування» (далі - Порядок № 1439/5), зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 жовтня 2012 р. за № 1667/21979, який визначає механізм підготовки матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених і подання їх до Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України Міністерством юстиції України та виконання указів Президента України про помилування згідно з Положенням про порядок здійснення помилування, затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року №

223. «Положення про порядок здійснення помилування», затверджене Указом Президента України від 21 квітня 2015 року N 223/2015 (надалі - Положення № 223/2015) регулює правовідносини, які виникають в зв`язку з помилуванням осіб, засуджених до довічного позбавлення волі в тих рамках правового регулювання, які викладені в статті 87 КК України. Пунктом 5 та 9 Положення № 223/2015 встановлено, що особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об`єднань та інших суб`єктів про доцільність помилування. У відповідності до п. 7, 8 Положення № 223/2015 підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Департамент). Департамент для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію. Клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія). Так, пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують голова та секретар Комісії (п. 11 Положення). За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Департаментом, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування. Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України (п. 12). Про помилування засудженого Президент України видає указ (п. 13 Положення). У разі відхилення Комісією клопотання про помилування засудженої особи повторне клопотання щодо неї за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш, як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Аналіз вищенаведених норм Положення № 223 вказують на те, що клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування, та лише у випадку прийняття Комісією позитивного результату про можливість застосування помилування, передаються на розгляд по суті Президенту України, який в подальшому видає відповідний указ про помилування. При цьому, якщо за наслідками розгляду клопотання, Комісія прийде до висновку про відсутність підстав для помилування на даний час, то Комісія обмежується доповіддю Президентові України про зазначені обставини. Така доповідь, є належною формою реалізації Комісією своїх функціональних обов`язків. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що єдиним та належним рішенням, яке може бути прийняте Президентом України у випадку застосування до особи помилування, є указ. Такий указ, в межах спірних правовідносин, з урахуванням п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України є індивідуальним актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи, безпосередньо особи відносно якої вирішене питання про помилування. В той же час, як вже зазначалось, що у випадку залишення Комісією без задоволення клопотання про помилування, законодавством не встановлено та не передбачено прийняття Президентом України будь-якого рішення. Таким чином, клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією та лише потім, за наявності підстав, передаються на розгляд по суті Президенту України. Під час розгляду справи не встановлено особистої відмови Президентом України у розгляді клопотання про помилування, або прийнятті будь-якого ним рішення про відмову у такому помилуванні за наслідками внесеної Комісією при Президентові України пропозиції про застосування помилування відносно ОСОБА_1 . В ході розгляду справи судом встановлено, що клопотання позивача про його помилування було розглянуто відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України, з дотриманням законодавчо встановленої процедури такого розгляду. Доводи апеляційної скарги щодо проявів дискримінації під час розгляду відповідачем клопотання ОСОБА_1 про помилування не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 грудня 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.