Постанова 4856 № 240/13277/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/13277/20 Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 22 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про визнання неправомірними дій, скасування постанови, В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальності незаконними та неправомірними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62689458 від 30 липня 2020 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 30 липня 2020 року ВП №62689458. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 840,80 грн. на відшкодування судових витрат. В апеляційній скарзі приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, скаржник просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач діяв виключно на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а спірна постанова винесена з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування. Наголошено на тому, що оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни звернулось ТОВ "Фінфорс" із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №7884 від 03.07.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2020 року позивачу стало відомо про відкриття 30.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. виконавчого провадження № 62689458 за заявою ТОВ "Фінфорс" на підставі виконавчого напису № №7884 від 03.07.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про звернення стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості в сумі 24 880 грн.00 коп. Позивач вважаючи, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні відповідач порушив вимоги ст.24 Закону України "Про виконавче провадження",з огляду на те, що виконавче провадження було відкрито не за місцем проживання, з порушенням правил територіальної діяльності, звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не надано жодного доказу щодо проживання чи перебування позивача у місті Києві. Відтак, оскільки адресою реєстрації позивача, як боржника є: АДРЕСА_1 , а виконавчим округом відповідача є територія м. Києва, оскаржувана постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до частини другої ст. 5 Закону №1404-VІІІ, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (надалі - Закон № 1403-VIII), примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п. 4 частини другої ст. 23 Закону № 1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Згідно з частинами першою, другою ст. 25 Закону № 1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. При цьому виконавчим округом відповідача є територія м. Києва. Згідно з частиною першою ст. 24 Закону №1404-VІІІ, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. У зазначеній заяві та виконавчому написі місцем проживання боржника - ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 . Відтак, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника у виконавчому провадженні знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Так, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Наведена норма Закону України «Про виконавче провадження» є диспозитивною, згідно з якою у стягувана є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації або ж за місцем проживання боржника. Крім того, за приписами ч. 1 ст. 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»). З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України, можна дійти висновку, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення. Стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" було подано до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання на підставі виконавчого напису № 7884 від 03.07.2020 року. У вказаній заяві стягувачем зазначено, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що за змістом ст.ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва надійшов виконавчий документ - виконавчий напис № 7883 від 03.07.2020 року, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського територіального округу Гораєм О.С. про звернення стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості в сумі 24 880,00 грн., у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Колегія суддів вказує на те, що Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами), чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, у якій він має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце проживання, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. З огляду на викладене, перевірка інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція приватного виконавця здійснюється приватним виконавцем тільки після відкриття виконавчого провадження, а не до його відкриття, що вказує на правомірність дій та рішень відповідача в межах спірних правовідносин. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року скасувати,та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 62689458 від 30 липня 2020 року, - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 22 грудня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.