Ухвала КГС ВС № 910/4922/20

УХВАЛА 23 грудня 2020 року м. Київ Справа № 910/4922/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Бакуліної С. В., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2020 року (головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року (суддя Шкурдова Л.М.) у справі № 910/4922/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 7 грудня 2020 року (згідно з відмітками на конверті) Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" (далі - ПАТ "АКБ "Капітал") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року у справі № 910/4922/20. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке. Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України). Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу «правової визначеності», що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності". Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ПАТ "АКБ "Капітал" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак скаржником не наводиться відповідної норми права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. В касаційній скарзі скаржник наводить: обставини справи з наданням їм власної оцінки; норми матеріального та процесуального права: статтю 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 2, 34, 39, 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, частину першу статті 58 Конституції України; зазначає, що правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, не є аналогічна, втім належно не обґрунтовує підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 4 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема, пунктом 2 частини другої наведеної статті. У зв`язку з вищенаведеним, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України. Для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник має зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги ПАТ "АКБ "Капітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2020 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року у справі № 910/4922/20 є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства. При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання. За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2020 року у справі № 910/4922/20 залишити без руху.

2. Надати Публічному акціонерному товариству "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Публічному акціонерному товариству "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. (Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду С. В. Бакуліна