Постанова 4876 № 904/6296/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2020 року м. Дніпро Справа № 904/6296/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ротор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. ( суддя Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 23.11.2020 р.), прийняту за результатами розгляду заяви, про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства "Ротор", Дніпропетровська область, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікітіс", Дніпропетровська область, м. Кам`янське про забезпечення позову ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову Приватного підприємства "Ротор". Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Приватне підприємство "Ротор" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. та ухвалити нову, якою заяву Приватного підприємства "Ротор" про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі та вжити заходи забезпечення позову Приватного підприємства "Ротор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікітіс" шляхом накладення арешту на грошові кошти належні Товариству з обмеженою відповідальністю Нікітіс в розмірі, що відповідає розміру заявлених позовних вимог у сумі 492 023,75 грн., та у сумі 7 380,35 грн. що відповідає розміру сплати судового збору, що є на рахунках Відповідача. В обгрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство "Ротор" посилається на наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікітіс". Скаржник вважає, що суд не здійснив належну оцінку обгрунтованості доводів заявника з урахуванням адекватності його вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, дотримання принципів «справедливого балансу» та «пропорційності втручання в мирне володіння майном окремої особи»; не взяв до уваги той факт, що предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача грошових коштів, повернення яких може бути неможливим, у зв`язку з тим, що Відповідач позбувається свого майна. При цьому Скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо зміни керівника та місця реєстрації підприємства це його право, не грунтуються на аналізі доказів які були надані суду разом із заявою про забезпечення позову, судом проігноровані заяви про вчинення злочину, які направлені до органів поліції, копія претензії та копія витягу з ЄДР Відповідача, розмір перерахованих коштів Позивачем Відповідачу та сума, яку Позивач бажає стягнути за невиконання договору. Скаржник вважає, що поведінка Відповідача дає підстави вважати, що Відповідач не планує повертати кошти та активно позбавляється свого майна та грошових коштів за фіктивними правочинами, і вчинення таких дій, а також фактичне припинення ним господарської діяльності унеможливить виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з Відповідача. Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2020 р. відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено в судове засідання на 17.12.2020 р. Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника сторони. У судовому засіданні 17.12.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду залишенню без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів оскарження та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Ротор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову ( до його подання ), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову Приватного підприємства "Ротор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікітіс" шляхом накладення арешту на грошові кошти належні Товариству з обмеженою відповідальністю Нікітіс в розмірі, що відповідає розміру заявлених позовних вимог у сумі 492 023,75 грн., та у сумі 7 380,35 грн. що відповідає розміру сплати судового збору, що є на рахунках Відповідача. В обґрунтування поданої заяви майбутній Позивач посилається на не виконання Відповідачем умов Договору про виконання робіт № 02-09-19 укладеного 07.09.2019 р. між сторонами, в частині порушення строків виконання робіт, та не виконання робіт в повному обсязі, що стало підствою для направлення Відповідачу вимоги про повернення попередньої оплати за не виконані роботи. Як зазначає Заявник, Відповідач після отримання вимоги спочатку йшов на врегулювання питання мирним шляхом та просив надати йому декілька днів для повернення сплаченої наперед суми за роботи, які Відповідач не виконав. Проте потім Відповідач перестав виходити на зв`язок, а після отримання претензії щодо повернення грошових коштів, ТОВ Нікітіс було перереєстровано за новою адресою та змінено керівника підприємства. З огляду на викладене, поведінка Відповідача дає підстави Позивачеві вважати, що ТОВ Нікітіс не планує повертати кошти, активно позбавляється свого майна та грошових коштів за фіктивними правочинами. Заявник вважає, що вчинення таких дій, а також фактичне припинення ним господарської діяльності унеможливить виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідача. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову Приватного підприємства "Ротор". В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Господарський суд зазначив, що зміна місця реєстрації та керівника Відповідача не свідчить про його можливе ухилення від виконання судового рішення та не є обґрунтованими підставами для вжиття заходів забезпечення позову. Зміна місця реєстрації та керівника є передбаченим законом правом юридичної особи. До того ж вказані відомості наявні у вільному доступі в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, заявником не надано суду достатніх доказів на підтвердження його тверджень, що того, що відповідач активно позбавляється свого майна та грошових коштів за фіктивними правочинами. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Приватне підприємство "Ротор" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікітіс", в розмірі, що відповідає розміру заявлених позовних вимог. Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача з огляду на таке. Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку Відповідача з тим, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь Позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною Відповідачу вчиняти певні дії ( ст. 137 ГПК України ). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду ( реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо ). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд, вирішуючи питання про накладення арешту на грошові кошти належні Відповідачу, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності Відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу. Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом майбутнього позову у цій справі є стягнення суми попередньої оплати за не виконані Відповідачем роботи, відповідно до умов Договору про виконання робіт № 02-09-19 укладеного 07.09.2019 р. між сторонами. Отже, виконання судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано із наявністю у боржника коштів у присудженій до стягнення сумі. На необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі Позивач посилається на таке: зміна керівника та місця реєстрації підприємства Відповідача; звернення Позивача до органів поліції із заявою про вчинення злочину Відповідачем через не повернення коштів; поведінка Відповідача, яка пов`язана із активним позбавленням свого майна та грошових коштів за фіктивними правочинами, а також фактичне припинення ним господарської діяльності. В ст. 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у ст. 13 ГПК України, встановлює право Відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому Відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що лише посилання Скаржника ( Заявника ) на неналежне виконання умов договору, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення. В свою чергу, твердження Позивача, що Відповідач активно позбавляється свого майна та грошових коштів за фіктивними правочинами, а також припинив господарську діяльність є лише припущенням Позивача, не підтвердженими відповідними доказами. Колегія суддів відзначає, що в контексті обов`язку Позивача надати докази вчинення Відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Факт підтвердтвердження Відповідачем існування заборгованості та не виконання зобов`язання, не є доказом вчинення Відповідачем таких дій. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про обгрунтованість висновків суду першої інстанції. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання Позивача про зміну керівника та місця реєстрації підприємства Відповідача не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав Позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин. Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного Позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 914/970/18. Доводи Апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, у даному конкретному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції, про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного підприємства "Ротор", про забезпечення позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. по справі № 904/6296/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Скаржника задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ротор" залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. у справі № 904/6296/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженнню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 23.12.2020 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І.Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус