Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6252/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" грудня 2020 р. Справа№ 910/6252/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л., за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 21.12.2020 за апеляційною скаргою Білорусько-Литовського спільного підприємства «КТМ-2000» Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 (повний текст складено 23.09.2020) у справі № 910/6252/20 (суддя - Грєхова О.А.) за позовом Білорусько-Литовського спільного підприємства «КТМ-2000» Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» Київської торгово-промислової палати про стягнення збитків в розмірі 66 264,42 білоруських рублів, Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи У травні 2020 року Білорусько-Литовське спільне підприємство «КТМ-2000» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «КТМ-2000») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол» (далі - ТОВ «Алюпол») та Київської торгово-промислової палати (далі - Київська ТПП) про стягнення збитків в розмірі 66 264, 42 білоруських рублів. Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовані анулюванням відповідачем 2 сертифікатів походження товарів по формі СТ-1 № BY63000F 2897/1 15011156 від 29.07.2016, BY63000F 3652/8 1574207 від 26.09.2016, № BY63000F 3890/4 1574251 від 07.10.2016, № BY63000F 4358/18 1525740 від 29.11.2016 згідно наказу № 9 від 02.05.2018, які надавались відповідачем 1 позивачу при поставці товару за договором № 558 від 08.01.2014, в зв`язку з чим, згідно акту перевірки № 06811/17079/32000116 від 17.07.2019 позивачу нараховано додаткових платежів у розмірі 153 611, 07 білоруських рублів ввізного мита та 30 722, 24 білоруських рублів податку на додану вартість, у зв`язку з ввезенням товару на митну територію Республіки Білорусь без підтверджуючих документів походження товарів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами, що позивачу в результаті неправомірних дій відповідачів було завдані збитки. Також суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що відповідач 2 за попередньою змовою з відповідачем 1, внаслідок недбальства прийняв сертифікати, видані ТПП Російської Федерації та на їх підставі видав сертифікати 1, 2, 3, 4, що надавали позивачу митну пільгу при імпорті ним товару, а в подальшому їх самостійно анулював, є власними припущеннями позивача, що не підтверджені належними та допустимими доказами. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ТОВ «Алюпол» та Київської ТПП протиправної поведінки та вини, тобто про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду У жовтні 2020 року ТОВ «КТМ-2000» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «КТМ-2000», встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів та заяв. Справу призначено до розгляду на 09.12.2020. 09.12.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з участю головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. у роботі круглого столу. Розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2020, про що повідомлено учасників справи. 21.12.2020 у судове засідання з`явилися представники сторін - позивача та відповідачів. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, позов задовольнити. Представники відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів ТОВ «КТМ-2000» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на таке. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки діям відповідача 1 щодо застосування матеріалів невідомого походження та сертифікатів ТПП Російської Федерації під час подання їх до Київської ТПП, для отримання сертифікатів 1, 2, 3,

4. Адже, якщо відповідач 1, будучи обізнаний з вимогами Угоди про правила визначення країни походження товарів, що підтверджується самим його зверненням до ТПП із заявою декларацією на видачу сертифікату по формі СТ-1, навмисно подав у пакеті документів неправомірно видані сертифікати ТПП Російської Федерації (з порушенням вимог п. 5.1. та 5.2. Угоди), то в його діях вбачається винне діяння скоєне шляхом подання завідомо недостовірності даних. Також скаржник зазначає, що Київська ТПП була в змозі самостійно встановити неправомірність оформлення і видачі сертифікатів походження форми СТ-1 уповноваженими особами Київської ТПП і не допустити видачу неправомірно оформлених сертифікатів. Так, на переконання скаржника, протиправна поведінка відповідача 2 проявилася у неправомірному оформленні і видачі сертифікатів походження форми СТ-1 уповноваженою особою Київської ТПП. Протиправна поведінка відповідача 1 проявилася в поданні недостовірних даних у пакеті документів, тобто подання неправомірно виданих сертифікатів ТПП Російської Федерації.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу та пояснень 27.11.2020 до суду апеляційної інстанції від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасниками та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Відповідач 1 зазначає, що на момент виконання вимог договору сертифікатів 1, 2, 3, 4 ці сертифікати були видані компетентним органом України - Київською ТПП, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України. Замовник (відповідач 1) несе відповідальність лише за достовірність документів, пред`явлених для оформлення сертифікатів походження. Також відповідач 1 зазначає, що у його діях відсутні ознаки усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. А тому, на переконання сторони, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові до нього. 09.12.2020 до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасниками та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Відповідач 2 вказує, що оскільки на неправомірність видачі сертифікатів СТ-1 за результатами верифікації (перевірки достовірності) відповідачу 2 вказала Київська міська митниця ДФС, до компетенції та повноважень якої згідно зі ст. 7, 47 Митного кодексу України відносяться функції щодо застосування митних пільг та процедур митного контролю, то саме на цих підставах та з урахуванням п. 7.18. Методики «Про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм» відповідач 2 вжив заходів і наказами від 12.04.2017 № 8 та від 02.05.2018 № 9 сертифікати про походження товару форми СТ-1 анулював. Також відповідач 2 наполягає на тому, що з його боку неправомірних рішень або дій не приймалося та не здійснювалося, а видача та скасування сертифікатів 1, 2, 3, 4 відбулися відповідно до вимог п. 2.3. Правил визначення країни походження товарів та п. 7.18. Методики «Про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм», а також на підставі рішень та вказівок, викладених, у тому числі, у листі Київської міської митниці ДФС від 27.03.2018 № 2345/10/26-70-19-04 як органу, що відповідно до вимог діючого законодавства забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А тому підстави вважати відповідача 2 винним та покладати на нього майнову відповідальність відсутні.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 08.01.2014 між ТОВ «Алюпол» (постачальник) та ТОВ «КМТ-2000» (покупець) укладено договір поставки № 558 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити (передати у власність покупця) профіль алюмінієвий екструдований (далі - товар), а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар. Згідно з п. 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах FСА смт. Бородянка Україна, згідно з правилами Інкотермс-2010. Загальна сума договору складає 1 000 000 доларів США (п. 2.3 договору). Пунктами 2.4 та 2.5 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями згідно кожної окремої специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору і включає найменування товару, артикул товару, кількість та ціну товару, який має бути поставлено за даним договором покупцю. Ціна за кожну партію товару визначається за формулою ціни, розрахованої згідно з п. 2.6 даного договору. Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору покупець надсилає постачальнику підписану, скріплену печаткою заявку (допускається використання факсового зв`язку або електронної пошти) з зазначенням наступних даних: артикулу товару; найменування товару; кількість та одиниця виміру; найменування вантажоодержувача; підпис та ПІБ контактної особи; дата та номер заявки. Постачальник протягом 3 робочих днів (у відповідності із законодавством постачальника) з дня отримання заявки направляє покупцю підтвердження про можливість її виконання шляхом електронного зв`язку. Пунктом 3.4 договору визначено, що строк поставки за даним договором визначається окремо на кожну партію товару (кожне замовлення), але не може перевищувати 20 календарних днів з моменту підтвердження заявки постачальником (п. 3.2. даного договору). Відповідно до п. 3.8 договору, на кожну відвантажену партію товару постачальник надає наступні документи: екземпляр міжнародної товарно-транспортної накладної СМR; інвойс; специфікацію; копію вантажної митної декларації; пакувальний лист; сертифікати відповідності; сертифікат походження товару (форма СТ-1). Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині виконання сторонами зобов`язань до повного їх виконання (п. 10.1 договору). Як зазначає скаржник, на виконання умов укладеного договору, ТОВ «Алюпол» надав згідно з інвойсу №919 від 29.07.16 сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY63000F 2897/1 1501156 від 29.07.2016 (далі - сертифікат 1); згідно з інвойсу №1290 від 26.09.16 сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY63000F 3652/8 1574207 від 26.09.2016 (далі - сертифікат 2); згідно з інвойсу № 1390 від 07.10.2016 сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY63000F 3890/4 1574251 від 07.10.2016 (далі - сертифікат 3) та згідно з інвойсу № 1644 від 24.11.2016 сертифікат походження товару за формою СТ-1 №ВY63000F 4358/18 1525740 від 29.11.2016 (далі - сертифікат 4). У відповідності до п. 1 ст. 2 Договору про зону вільної торгівлі (дата підписання 18.10.2011, який ратифікований Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі») вчиненого в тому числі Республікою Білорусь та Україною, визначено, що сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої сторони, та/або імпорт товару, що походить з митної території іншої сторони. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховної Радою України, є частиною національного законодавства і вони застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Позивачем на підтвердження походження товару з митної території України до митного органу Республіки Білорусь надано сертифікати 1, 2, 3 та 4 про походження товару (за формою СТ-1). Як зазначає скаржник, при укладенні договору він розумів та розраховував, що до нього не буде застосовано ввізне мито, що згідно ТН ВЕД Євразійського митного союзу складало, на момент виникнення спірних правовідносин, від 12 % до 14, 7 % від митної вартості товару. Наказом Київської ТПП № 9 від 02.05.2018, через 1, 5 роки після ввезення товару на митну територію Республіки Білорусь, сертифікати 1, 2, 3 та 4 було анульовано у зв`язку з їх неправомірним оформленням і видачею. У зв`язку з анулюванням сертифікатів 1, 2, 3, 4 та повідомленням цієї інформації до митних органів Республіки Білорусь, митною інспекцією Мінської регіональної митниці проведено камеральну перевірка позивача. Згідно акту перевірки № 06811/17079/32000116 від 17.07.2019 позивачу нараховано додаткових платежів у розмірі 153 611, 07 білоруських рублів ввізного мита та 30 722, 24 білоруських рублів податку на додану вартість, у зв`язку з ввезенням товару на митну територію Республіки Білорусь без підтверджуючих документів походження товарів. 09.12.2019 рішенням Мінської регіональної митниці внесено зміни в рішення від 14.08.2019 № 12/30234 по акту виїзної перевірки від 17.07.2019 №06811/17079/32000116, яким розрахунок сум ввізного мита та пені було викладено в новій редакції, на виконання якого позивачем сплачено 55 220, 33 білоруських рублів ввізного мита, що підтверджується платіжним доручення № 2312 від 10.12.2019 та 11 044, 09 білоруських рублів податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням № 2313 від 10.12.2019. Звертаючи до суду, скаржник вказував, що необхідність сплати ним ввізного мита та ПДВ стала наслідком протиправної поведінки посадових осіб відповідача 2, який своїми діями щодо анулювання сертифікатів 1, 2, 3 завдав позивачу шкоди, у зв`язку із чим останній звернувся до господарського суду із позовом про солідарне стягнення з відповідачів збитків у розмірі 66 264,42 білоруських рублів. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Між сторонами склалися договірні правовідносини щодо поставки товару. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення збитків у зв`язку з недоліками, які виникли під час складання та надання пакету супровідних документів до товару. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Нормою ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу (ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України). Уряди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (за текстом - СНД), керуючись Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 та Угодою про єдину Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав від 03.11.1995, прагнучи встановити єдиний порядок визначення країни походження товарів, домовились, що для цілей застосування заходів тарифного й нетарифного регулювання Сторони приймають Правила визначення країни походження товарів, які є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у СНД, ратифікованої Законом від 06.07.2011 №3592-VI (далі - Правила). Порядок визначення країни походження товарів, що ввозяться на митні території держав-учасниць Угоди з третіх країн і вивозяться в треті країни із цих держав, у відповідності до змісту Правил, регламентується національним законодавством держав-учасниць Угоди та міжнародними договорами. Згідно з п. 2.1 Правил країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил. Для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи іншого товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти «а», «б», «в» п. 2.4 цих Правил). Відповідно до п. 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей набуття режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу, зокрема, сертифіката про походження товару форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід`ємною частиною Правил). Сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів, строк застосування цього сертифіката для цілей надання режиму вільної торгівлі обмежено 12 місяцями з дати його видачі (п. 6.4 Правил). Пунктом 6.3 Правил передбачено, що зазначений сертифікат видається органом (організацією), уповноваженим державою на видання відповідно до її національного законодавства. Порядок видачі сертифікатів про походження товару з України визначено статтею 46 Митного кодексу України, згідно з якою у разі вивезення товарів з митної території України, сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону. Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі. Статтею 47 Митного кодексу України передбачено процедуру верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України, відповідно до ч. 1 якої верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється митними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, органи та/або організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товару з України, зобов`язані за запитом органів доходів і зборів безоплатно надавати їм інформацію, пов`язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації (ч. 2 ст. 47 Митного кодексу України). З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товару з України, органи доходів і зборів можуть затребувати та отримувати у підприємств-виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов`язаної з таким виробництвом. Водночас, верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється органами доходів і зборів у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1029 (далі - Порядок). Відповідності до п. 3, 4 Порядку верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється органами доходів і зборів на підставі запиту митного органу країни ввезення товару; у разі коли в запиті митного органу країни ввезення товару недостатньо відомостей для здійснення верифікації (перевірки достовірності) ДФС надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації. Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється за дорученням ДФС митницею, у зоні діяльності якої перебуває уповноважений орган, що видав сертифікат, або підприємство - виробник та/або експортер товару, яке оформило декларацію. Якщо експортер не є виробником товару, до верифікації (перевірки достовірності) залучається митниця, у зоні діяльності якої розміщено виробництво товару (п. 5 Порядку). Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності (справжності) сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них, шляхом: отримання від уповноваженого органу підтвердження видачі сертифіката або від підприємства - виробника та/або експортера товару - підтвердження оформлення декларації; перевірки відповідності інформації, зазначеної у сертифікаті або декларації, інформації, наданій митниці уповноваженим органом або підприємством - виробником та/або експортером товару; проведення в разі потреби в установленому порядку експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи уповноваженого органу (п. 6 Порядку). Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті або в декларації, згідно із п. 7 Порядку, здійснюється шляхом: проведення перевірки товару, зазначеного у сертифікаті або декларації, на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами; визначення критерію достатньої переробки; порівняння інформації, яка міститься в сертифікаті або в декларації, з інформацією, зазначеною в зовнішньоекономічному договорі (контракті), комерційних та транспортних документах. У разі виявлення підробки (фальсифікації) сертифіката або декларації, недостовірності даних, внесених до сертифіката або декларації, порушення вимог, встановлених міжнародними договорами, митниця, керуючись пунктом 9 Порядку, повідомляє уповноваженому органу і підприємству-виробнику та/або експортеру товару про виявлені порушення. Про результати верифікації (перевірки достовірності) митниця інформує ДФС в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня надходження до неї запиту від ДФС. Зазначений строк може бути продовжено за рішенням керівника митниці, але не більше ніж на 15 календарних днів (п. 10 Порядку). В свою чергу, ДФС, на виконання п. 11 Порядку, повідомляє митному органу країни ввезення товару, від якого надійшов запит, про результати верифікації (перевірки достовірності) у найкоротший строк, але не більше шести місяців з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Згідно з п. 13, 14 Порядку уповноважений орган, підприємство-виробник та/або експортер товару зберігає копії сертифікатів або декларацій та інших документів, на підставі яких засвідчено походження товару з України, не менше трьох років з дати видачі сертифіката або оформлення декларації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; запити митних органів країни ввезення товару та інші матеріали щодо верифікації (перевірки достовірності) сертифіката і декларації зберігаються в справах митниці протягом трьох років з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Київської міської митниці ДФС № 7.8-1/15/11/14294 від 20.07.2020, у зв`язку із зверненням Державного митного комітету Республіки Білорусь та на виконання ПКМУ від 09.12.2015 №1029 «Про затвердження Порядку верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України» здійснено перевірку сертифікатів походження товару форми СТ-1, виданих Київською ТПП ТОВ «Алюпол» на товар «профілі алюмінієві», та вказаною перевіркою встановлено, що сертифікати форми CT-1 RUUA 5001005588 (4386376) від 17.08.2015, RUUA 5001003559 (4386366) від 06.04.2015, RUUA 5001006865 (4533567) від 26.11.2015 неправомірно видані ТПП Російської Федерації з порушенням п. 5.1 та 5.2 Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009, не можуть бути документами, які підтверджують походження сировини «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів», в зв`язку з чим зазначено, що з огляду на відсутність походження сировини «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів», для визначення українського походження товару «профіль алюмінієвий» неможливо застосувати кумулятивний принцип. У вказаному листі зазначено, що перевіркою встановлено таке. За умовами Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009 року, товар «профілі алюмінієві» набуває походження, якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). Інформацію про сировину та матеріали, з яких виготовлено товар, зазначено в сертифікатах, порядок виготовлення товару «профілі алюмінієві» міститься в довідках про порядок виготовлення товару № 1 від 12.01.2015 та № 1 від 20.01.2016, засвідчених виробником ТОВ «Алюпол». При виготовленні товару «профілі алюмінієві», на який видано вищезазначені сертифікати форми СТ-1, використано сировину російського походження «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів». Походження російської сировини «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів» підтверджено сертифікатами про походження товару форми СТ-1, виданих ТПП Російської Федерації: RUUA 5001005588 (4386376) від 17.08.2015, RUUA 5001003559 (4386366) від 06.04.2015, RUUA 5001006865 (4533567) від 26.11.2015. Сировину «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів» для виробництва товару «профілі алюмінієві» завезено з Російської Федерації згідно договору №RM-ALUPOL/15-2 від 16.03.2015 між ТОВ «Алюпол» (Україна) та RUSAL Marketing Gmbh (Швейцарія). Відправником вказаної сировини є ВАТ «СУАЛ» філія «ВrАЗ-СУАЛ» (Російська Федерація). Інформація про постачальника RUSAL Marketing Gmbh (Швейцарія) та відправника ВАТ «СУАЛ» філія «ВrАЗ-СУАЛ» (Російська Федерація) міститься в графі 1 сертифікатів форми СТ-1, які видані ТПП Російської Федерації на сировину російського походження «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів». Враховуючи наведене, ТПП Російської Федерації повинна була видати сертифікати загальної форми для підтвердження російського походження сировини «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів». Київська міська митниця ДФС України зазначила, що у зв`язку з використанням ТОВ «Алюпол» у виробництві готового продукту «профіль алюмінієвий» матеріалів невідомого походження «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів», неможливо підтвердити критерій походження «К» набуття товаром «профіль алюмінієвий» українського походження та правомірність видачі сертифікатів про походження товару форми №ВY63000F 2897/1 (1501156) від 29.07.2016, №ВY63000F 3652/8 (1574207) від 26.09.2016, №ВY63000F 3890/4 (1574251) від 07.10.2016, №ВY63000F 4358/18 (1525740) від 29.11.2016. Так, на підставі звернення Державного комітету Республіки Білорусь до Київської міської митниці ДФС та запитом останньої до Київської ТПП провести перевірку сертифікатів, відповідачем 2 було видано наказ № 9 від 02.05.2018 про анулювання сертифікатів 1, 2, 3,

4. Так, в наказі Київської ТПП № 9 від 02.05.2018 зазначено, що основною причиною, яка сприяла неправомірному оформленню і видачі сертифікатів походження форми СТ-1 уповноваженою особою Київської ТПП стали сертифікати форми СТ-1, незаконно оформлені і видані ТПП Російської Федерації (з порушенням п. 5.1 та 5.2 Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009) при експорті сировини «циліндричні заготовки з алюмінієвих сплавів» і для визначення українського походження товару «профіль алюмінієвий» неможливо застосувати кумулятивний принцип. Отже, звернення Київської міської митниці ДФС і стало підставою для ухвалення Наказу Київської ТПП № 9 від 02.05.2018 «Про анулювання сертифікатів про походження товарів». Таким чином, процедуру видачі та подальшої ануляції сертифікатів 1, 2, 3, 4 здійснено відповідачем 2 у відповідності до вимог Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» від 06.07.2011 року №3592-VI. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року у справі № 826/11396/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, встановлено, що у межах спірних правовідносин Київською міською митницею було дотримано порядок та процедуру проведення верифікації сертифікатів форми СТ-1, якій, як було встановлено раніше, передували доручення ДФС України. За результатами верифікації (перевірки) достовірності сертифікатів форми СТ-1 митний орган дійшов висновку, що останніми не виконуються умови, встановлені Правилами, для набуття українського походження товару «профіль алюмінієвий», про що відповідними листами було повідомлено уповноважений орган - Київську ТПП та експортера товару - ТОВ «Алюпол». Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). Тому в цій частині відхиляються доводи скаржника щодо відповідача 2, як безпідставні. Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Нормою ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини. Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України). Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України. Обов`язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань. Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань - причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність). Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає. Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Тобто правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що саме заявник повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, скаржник не довів належними та допустимими доказами, що позивачу в результаті неправомірних дій обох відповідачів було завдані збитки. При цьому посилання скаржника на вину відповідача 2 є необґрунтованими, оскільки видача та скасування сертифікатів 1, 2, 3, 4 відбулися відповідно до вимог п. 2.3. Правил визначення країни походження товарів та п. 7.18. Методики «Про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм», а також на підставі рішень та вказівок, викладених у листі Київської міської митниці ДФС. Протиправність у діях відповідача 1 також відсутня, оскільки останній вчиняв дії на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. А тому такі доводи скаржника відхиляються як безпідставні. Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання скаржника на те, що відповідач 2 за попередньою змовою з відповідачем 1, внаслідок недбальства прийняв сертифікати, видані ТПП Російської Федерації та на їх підставі видав сертифікати 1, 2, 3, 4, що надавали позивачу митну пільгу при імпорті ним товару, а в подальшому їх самостійно анулював, оскільки це лише власне припущення сторони, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначене не спростоване скаржником під час перегляду в суді апеляційної інстанції. Викладені вище обставини та факти свідчать про відсутність в діях ТОВ «Алюпол» та Київської ТПП протиправної поведінки та вини, тобто про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу) України), у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у позові. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд, враховуючи не доведення скаржником складу цивільного правопорушення (збитків, порушення договірних зобов`язань, причинно-наслідкового зв`язку між діями та понесеними збитками), погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення збитків з обох відповідачів, як правового наслідку порушення зобов`язання, відповідно до ст. 22, 611 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків з обох відповідачів через недоведеність відповідних обставин. Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білорусько-Литовського спільного підприємства «КТМ-2000» Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/6252/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/6252/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

5. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 23.12.2020 Головуючий суддя О.М. Коротун Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич