Постанова Київський апеляційний суд № 369/16054/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 369/16054/19 Головуючий у І-й інстанції - Дубас Т.В. апеляційне провадження № 22-ц/824/13365/2020 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Белан Ігор Васильович, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про визнання дій неправомірними та зобов`язання винити дії,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даною скаргою, в якій просила суд, з урахуванням заяви з уточненням вимог від 26.05.2020 р., визнати протиправними дії державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Белана І.В., що полягають у відновленні виконавчого провадження шляхом винесення 26.11.2019 р. постанов про накладення арешту на майно й кошти боржника, та зобов`язати державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Белана І.В. скасувати постанови від 26.11.2019 р. про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 . Свої вимоги скаржник обґрунтувала тим, що постановою державного виконавця від 26.11.2019 року було повернуто виконавчий документ стягувачу, проте в подальшому, іншими постановами державного виконавця від 26.11.2019 р. було накладено арешт на кошти та майно боржника, хоча постанова про відновлення виконавчого провадження відсутня. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року у задоволенні скарги - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції завниця ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Інші учасники справи до суду не з`явились, про день та час розгляду повідомлені належним чином, правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 29.10.2015 р. Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/11400/15-ц було видано судовий наказ про стягнення зі скаржника на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» в особі Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства борг в сумі 23 263,91 грн. та судовий збір в сумі 609,00 грн. Встановлено, що у провадженні державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Белана І.В. перебувало виконавче провадження №0666086 з виконання вказаного судового наказу. Постановою державного виконавця від 30.03.2016 р. було відкрито виконавче провадження за заявою стягувача, поданою 25.03.2016 р. Судом також встановлено, що 26.11.2019 р. державним виконавцем було винесено постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника. У той же ж день, державним виконавцем було з`ясовано, що боржник не перебуває на обліку в Пенсійному фонді України, пенсію не отримує, інформація про джерела отримання доходів боржника відсутня, боржник на обліку ДФС не перебуває та відкритих рахунків не має, майна на яке можливо звернути стягнення не розшукано, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результативними, у зв`язку з чим державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання. Заявницею ОСОБА_1 не надано суду будь-яких належних та переконливих доказів, які б свідчили про те, що постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника були винесені державним виконавцем після прийняття ним постанови про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, тому посилання на дані обставини є неспроможними. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону, що був чинний на час видачі судового наказу від 29.10.2015 р., строк подачі судового наказу до виконання - 1 рік. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону, що був чинний на час відкриття виконавчого провадження 30.03.2016 р., державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Частинами 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», що був чинним на час прийняття державним виконавцем постанов про накладення арешту на майно та кошти боржника 26.11.2019 р., передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постановою державного виконавця від 26 листопада 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», було повернуто виконавчий документ, з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до вимоги ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Аналогічна правова норма закріплена в ч.1 ст. 81 ЦПК України. За правилом ч.1 ст. 13 ЦК цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Разом з тим, заявницею не надано належних та допустимих доказів порушення її прав винесеними державним виконавцем оскаржуваними постановами, в зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні скарги. Ухвала суду відповідає вимогам норм процесуального права й не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що судовий наказ №369/11400/15-ц від 02 грудня 2015 року був переданий до виконання 31 січня 2019 року, тобто з порушенням строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами виконавчого провадження, з яких слідує, що виконавчий документ був прийнятий до виконання державним виконавцем в строк, встановлений для його пред`явлення до виконання, постанови державного виконавця від 26.11.2019 про арешт майна та коштів боржника були прийняті раніше, ніж постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та відповідно до вимог законодавства. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє рішення про скасування постанови про повернення виконавчого документа, у зв`язку з чим державний виконавець не мав права відновлювати виконавче провадження шляхом винесення 26 листопада 2019 року постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, які наявні в даній справі. Державний виконавець не мав відновлювати виконавче провадження, оскільки воно не було закінчено, постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника були винесені до повернення виконавчого документа стягувачу. Та обставина, що постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника були постановлені державним виконавцем не одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, не може бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду. Є неспроможними й доводи апеляційної скарги про те, що після повернення виконавчого документа державним виконавцем не був знятий арешт з майна та коштів ОСОБА_1 , оскільки у разі закінчення виконавчого провадження з підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно та кошти боржника не знімається. В зв`язку з тим, що виконавчий лист було повернуто стягувачу за відсутністю майна у боржника, стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконане боржником. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Повний текст постанови виготовлений 21 грудня 2020 року. Головуючий Судді: