Постанова Волинський апеляційний суд № 161/15958/18

Справа № 161/15958/18 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/1306/20 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що 09 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вказаного договору позичальник отримав на платіжну картку кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000 грн. Позичальник погодився на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід`ємних частин договору. Позивач також зазначав, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 13 вересня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 63243,61грн, з яких: 1150,45 грн заборгованість за тілом кредиту, 41881,95 грн заборгованість за відсотками, нарахованими за користування кредитом; 16723,42 грн пеня; 500 грн штраф (фіксована частина), 2987,79 грн штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача в його користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року в цій справі позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1150,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі у розмірі 32,06 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі. Апеляційний суд відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 369 ЦПК України розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, тобто в цій справі 21 грудня 2020 року. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову з таких підстав. Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК). За матеріалами справи встановлено, що 09 листопада 2010 року представник банку та позичальник ОСОБА_1 підписали анкету - заяву, у якій зазначено, що позичальник ознайомлений і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, а також виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну картку «Універсальна». Крім того, позичальник підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», якою визначено процентну ставку, види пені, комісій та штрафи по договору про надання банківських послуг (а. с. 11, 12). Отже, позичальник ОСОБА_1 , підписавши довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», погодився з умовами надання кредиту, а саме з умовами щодо нарахування процентної ставки за користування кредитними коштами, пені, комісій та штрафів. Суд першої інстанції зазначених обставин справи не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з позичальника в користь кредитора заборгованості за процентами за користування кредитом та суми штрафів по договору банківських послуг. Зокрема, підписана позичальником довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» містить умови щодо розміру процентної ставки 2,5 % в місяць, щодо порядку нарахування та сплати процентів, щодо порядку погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування пені та штрафу (а. с. 12). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив суд стягнути з позичальника у свою користь, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, судом першої інстанції враховано, що при укладенні кредитного договору сторони не погодили базову відсоткову ставку. Разом з тим, судом не взято до уваги те, що позичальник особисто підписав як анкету - заяву так і довідку про умови кредитування, в якій зазначено, що відсоткова ставка за кредитом складає 2,5 % на місяць. Отже, позичальник, в тому числі погодився з умовами договору про надання банківських послуг щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Доказів того, що позичальник ОСОБА_1 сплатив кошти в рахунок погашення заборгованості за відсотками, матеріали справи не містять. У своїй позовній заяві банк просив стягнути з відповідача в свою користь 41881,95 грн заборгованості по процентах за користування кредитними коштами. Позивачем до позовної заяви додана довідка, із якої убачається, що позичальнику за кредитним договором останню кредитну картку видано на термін до серпня 2018 року (а. с. 168) . Водночас згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом банком при визначенні розміру заборгованості застосовувалась відсоткова ставка у різних розмірах, а саме: від 30% (яка обумовлена умовами договору) до 43,2 % річних, яка не була погоджена позичальником (а. с. 5-8). Із цього ж розрахунку убачається, що до 31 серпня 2018 року сума заборгованості за тілом кредиту змінювалась і станом на вказану дату становила 1150,45 грн. Після серпня 2018 року і до дня пред`явлення позову в суд банк не змінював суму заборгованості за тілом кредиту і саме таку суму заборгованості за тілом кредиту у позовній заяві просив стягнути банк з позичальника у свою користь. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом станом на 31 серпня 2018 року нараховано борг за процентами на поточну та прострочену заборгованість за кредитом на загальну суму 41881,95 грн. При цьому у період з вересня 2014 року по серпень 2018 року банком був збільшений розмір процентів за користування кредитом, а саме: за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року до 34,8 %, за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2018 року до 43,2 %, хоча згідно довідки про умови кредитування, яку підписав позичальник, розмір процентів за користування кредитом складає 30 % річних (а. с.12). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 17 008,09 грн з врахуванням процентної ставки 30 %, як було погоджено сторонами договору. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18. Крім того, у своїй позовній заяві банк просив стягнути з відповідача у свою користь штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн та штраф (процентна складова) в розмірі 2987,79 грн. Позичальник ОСОБА_1 , підписавши довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», погодився з умовами надання кредиту, в тому числі з умовами щодо нарахування штрафів. Проте місцевий суд зазначених обставин справи не врахував, в зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з позичальника в користь кредитора суми штрафів за договором про надання банківських послуг. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з врахуванням розміру стягнутої судом заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за користування кредитом, з відповідача в користь позивача слід стягнути штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн, а також штраф (процентна складова) в розмірі 907,93 грн (процентна складова 5 % від стягнутої суми боргу в розмірі 18 158, 54 грн). Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для стягнення пені, оскільки зазначені у підписаній відповідачем довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» умови щодо базової процентної ставки та умови щодо нарахування пені не відповідають розміру процентної ставки, зазначеному позивачем у розрахунку заборгованості. Крім цього, позивачем взагалі не надано суду розрахунків (формули розрахунків) розміру пені. При цьому апеляційний суд уважає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача по пені в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, суду не надав. У наданій позивачем виписці по рахунку пеня розрахована не на тих умовах, які були визначені в довідці, підписаній позичальником. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог слід скасувати з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку. За змістом частини 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року в цій справі в частині відмови у позові скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 17 008,09 грн (сімнадцять тисяч вісім гривень 09 копійок) Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» штраф (фіксована частина) в розмірі 500 (п`ятсот) грн та штраф (процентна складова) в розмірі 907,93 грн (дев`ятсот сім грн і 93 копійок). У решті рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді