Постанова 4857 № 500/395/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 500/395/20 пров. № А/857/9698/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Василишина Костянтина Вікторовича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Дерех Н.В., час ухвалення судового рішення 09 год 49 хв у м. Тернополі, дата складення повного тексту судового рішення 22 липня 2020 року) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, в с т а н о в и в : У лютому 2020 Фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000843302 від 26.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб та застосовано штрафні санкції на суму 91905,16 грн, вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ) №Ф-0000803302 від 26.09.2019 в сумі 34848 грн та рішення №0000813302 від 26.09.2019 про застосування штрафних санкцій з несвоєчасно нарахованого ЄСВ в сумі 17424 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ФОП ОСОБА_1 Василишин К.В. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що надавши перевагу доводам відповідача про перевищення позивачем максимального доходу, як платника 2 групи за 2018 рік, не дослідив якими фінансово-господарськими документами це підтверджується, на підставі яких операцій та з якими контрагентами таке перевищення відбулося та з якого часу (місяця, кварталу). Висновки з приводу нарахування контролюючим органом ЄСВ вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки суб`єкт господарювання здійснював щомісячну оплату ЄСВ у період з березня по квітень 2018 року за найманих працівників в сумі 5016 грн, а не 4356 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на припущеннях та оціночних судженнях, які повністю відтворюють висновки акту перевірки. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що розбіжність між задекларованим підприємцем доходом і доходом згідно даних перевірки в сумі 1026639,85 грн встановлено на підставі даних банківських виписок та даних форми 1-ДФ. Стосовно порушення в частині заниження суми ЄСВ, то такі підтверджуються звітами контролюючого органу про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ до органів доходів і зборів ФОП ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач у графі 3 нараховував ЄСВ у сумі 5016 грн, а у графі 5 зменшував суму внеску в розмірі 4356 грн, що створювало переплату в ІКП та відхилення нарахування платником самостійно за період з березня по жовтень 2018 року в сумі 34848,00 грн. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Василишин К.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Чайківську М.Я., яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 згідно з реєстраційними даними основним видом діяльності є код КВЕД 10.71 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання». У період з 14.08.2019 по 20.08.2019 податковим органом проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2018 по 31.12.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами складено акт №1002/19-00-13-02/ НОМЕР_1 від 28.08.2019 Актом встановлено порушення вимог п.п.2 п.291.4 ст.291, п.п.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме : перевищення граничних обсягів доходу за 2018 рік, внаслідок чого донараховано єдиного податку за 2018 рік в сумі 73524,13 грн; п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296, п.44.1 ст.44 ПК України - встановлено відсутність книги обліку доходів; п.п.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.131.2 ст.131, п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п.168.1 ст.168, п.п.«а», «г» п.176.2 ст.176 ПК України - встановлено не сплачене до бюджету податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати в сумі 4 212,00 грн; п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, п.168.1 ст.168, п.п.«а», «г» п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, а саме : несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції в розмірі 1641,6 грн; п.63.3 ст.63 ПК України - платником не подано повідомлення за формою №20-ОПП «про об`єкти оподаткування, або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність»; п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.176.2 ст.176 ПК України - несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 351,00 грн; п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14, п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 та 168.1.6 п.168.1 ст.168 ПК України, внаслідок чого на підставі п.126.1 ст.126 ПК України застосовані штрафні санкції 10 та 20 відсотків на суми несвоєчасно перерахованого військового збору в розмірі 136,80 грн; ч.5, 6 ст.8, п.9.2, 9.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010 (далі Закон №2464), внаслідок чого донараховано єдиного соціального внеску в сумі 34848,0 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 17424 грн. На підставі Акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №00000843302 від 26.09.2019, яким позивачу встановлено порушення ч.2 п.291.4 ст.291, ч.1 п.293.4 ст.293 ПК України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 91905,16 грн. За результатами адміністративного оскарження оспорюваного рішення, рішенням ДПС України №1260716/99-00-08-05-04 від 11.12.2019, скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. ГУ ДПС було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000803302 від 26.06.2019. Крім того, ГУ ДПС було прийнято рішення №0000813302 від 26.09.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 17424,00 грн. Вказані рішення також були оскаржені позивачем до ДПС України. Рішенням №933/6/99-00-08-06-01 від 13.11.2019 скаргу ФОП ОСОБА_1 в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000803302 від 26.09.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000813302 від 26.09.2019 ГУ ДПС було залишено без розгляду. Не погодившись з оспорюваними рішенням та відмовою контролюючого органу у скасуванні їх в порядку досудового вирішення спору, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що актом перевірки було встановлено розбіжність між задекларованим підприємцем доходом і доходом, згідно даних перевірки. Погоджуючись з доводами відповідача про ненарахування позивачем ЄСВ на загальну суму 34848 грн, суд першої інстанції взяв до уваги суми доходу ФОП ОСОБА_1 . Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп.62,1.3 ст.62 ПК України). За змістом п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Відповідно до п.п.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію»; в якому визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (ст.83 ПК України). Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України). Пунктом 181.1 статті 181 ПК України передбачено, що особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість),. Згідно п.183.1 ст.183 ПК України, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Згідно п.183.10 ст.183 ПК України, будь - яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Відповідно до п.293.4 ст.293 ПК України, ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків : 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п.п.1, 2 і 3 п.291.4 ст.291 ПК України; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. 5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у п.п 1 або 2 п.291.4 ст.291 ПК України відповідно. Відповідно до п.п.2 п.293.8 ст.298 ПК України, платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 ст.291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити : назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. З матеріалів справи видно, що позивач у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 перебував на 2 групі платника єдиного податку та задекларував 963521,00 грн доходу. В акті перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено розбіжність між задекларованим підприємцем доходом і доходом згідно даних перевірки (1990160,85 грн) на загальну суму 1026639,85 грн, в тому числі за 2018 - 1026639,85 грн. Також, як вбачається з Акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 перевищив обсяг доходу, зокрема, за 2018 рік отримав виручку в розмірі 1990160,85 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні посадовими особами відповідача ФОП ОСОБА_1 сум перевищення обсягів доходів, передбачених ПК України, документи, які відповідають ознакам первинних документів, не використовувались, а використовувались лише дані банківських виписок, даних форми 1-ДФ. Проте, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке ґрунтується на аналізі банківських виписок ФОП ОСОБА_1 . Отже, висновок відповідача ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки відображені операції, щодо надходження коштів на картковий рахунок не пов`язані з підприємницькою діяльністю позивача. Встановлено, що на картковий рахунок позивача могли надходити кошти з призначенням платежу, зокрема, поповнення поточного рахунку, списання з депозиту, повернення ощадного вкладу, приватний переказ. За таких обставин, є необґрунтованими доводи ГУ ДПС щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині перевищення обсягів доходів визначених ПК України, які не можуть ґрунтуватись виключно на банківських виписках та даних форми 1-ДФ. Крім того, колегія суддів зазначає, що дані виписок банку про рух коштів на розрахункових рахунках позивача є єдиним доказом відповідача, який свідчить про походження готівкових коштів. Відтак, дані виписок банку про рух коштів тільки опосередковано можуть вказувати на факт отримання ФОП ОСОБА_1 торгової виручки протягом 2018 року, що потребує підтвердження іншими доказами для відповідності принципу достатності доказів, передбаченого ч.1 ст.76 КАС України. З приводу нарахування контролюючим органом єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, колегія суддів зазначає, що суб`єкт господарювання здійснював щомісячну оплату в період з березня по квітень 2018 року ЄСВ за найманих працівників в сумі 5016 грн, а не 4356 грн. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №190 від 02.01.2019, №176 від 10.12.2018, №166 від 11.11.2018, №158 від 15.10.2018, №147 від 08.09.2018, №138 від 08.08.2018, №132 від 14.07.2018, №118 від 11.06.2018, №108 від 16.05.2018, №98 від 17.04.2018, №86 від 13.03.2018. Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що судом першої інстанції протиправно надано перевагу одного доказу над іншим, зокрема, акту перевірки над оригіналами платіжних доручень, не обґрунтувавши при цьому мотиви не врахування поданого ним доказу, який спростовує дані акту перевірки. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Василишина Костянтина Вікторовича задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року по справі №500/395/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №00000843302 від 26 вересня 2019 року. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000803302 від 26 вересня 2019 року. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0000813302 від 26 вересня 2019 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 22.12.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС.