Постанова 4855 № 640/16291/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16291/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Озерне» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Озерне» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, ВСТАНОВИВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Озерне» (далі - ТОВ «ТВП «Озерне») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №74 від 18.06.2020 року про накладення штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року відкрито провадження у справі. 05 листопада 2020 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив суд застосувати наступні заходи забезпечення позову: 1) зупинити дію постанови ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві від 18.06.2020 року №74; 2) заборонити ГУ Держпродспоживслужбі у м. Києві вчиняти дії щодо повторного подання постанови від 18.06.2020 року №74 до органів виконавчої служби для примусового виконання; 3) зупинити стягнення Подільським районним відділом Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) штрафу з ТОВ «ТВП «Озерне» на підставі постанови ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві від 18.06.2020 року №74 у виконавчому провадженні №63232606. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що обґрунтуванням необхідності забезпечення позову є те, що відповідач в порушення вимог статті 66 Закону №2042-VIII в оскаржуваній постанові №74 від 18.06.2020 року визначив невірну дату набрання нею чинності, оскільки на переконання позивача, правильною датою набрання чинності постанови є 20.07.2020 року і саме в цей день ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/16291/20 за позовом ТОВ «ТВП «Озерне» до відповідача про визнання протиправною та скасування вказаної постанови. В свою чергу, доказом на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди права та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі є постанова Подільського РВДВС від 07.10.2020 року №63232606. Наголошує, що у разі не застосування судом заходів забезпечення позову, захист прав та інтересів позивача стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі. За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову. При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Дослідивши зміст заяви та матеріали справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність доказів, які б об`єктивно свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття таких заходів. При цьому, колегія суддів наголошує, що суд не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. В даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Відповідно до абз. 3-5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтування вимог заявника зводяться до невідповідності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті. Наявність ознак протиправності дій відповідача в межах оскаржуваного рішення та їх наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. До того ж, наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення Товариством порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки в разі задоволення позову заявник не позбавлений можливості звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №200/3887/19-а. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Озерне» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова складена в повному обсязі 22 грудня 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко