Постанова 4855 № 580/2075/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2075/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.M. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: 15.06.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2020 №0021078-5533-2306 про сплату податку в сумі 457,57грн на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення не враховує вимоги закону про звільнення від вказаного податку позивача, як інваліда 2 групи, внаслідок війни. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) від 14.04.2020 №0021078-5533-2306 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 457,57грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не застосував положення підп.2.2.2. п.2.2. «Пільги зі сплати податку» вказаного рішення органу місцевого самоврядування, де підпунктом «к» звільнено від оподаткування житлові будинки, що перебувають у власності фізичних осіб, загальною площею до 220кв.м. включно. Оскільки, як встановлено вище, розрахунок до спірного ППР здійснений щодо будинку, площею 193,10кв.м., такий об`єкт не оподатковується на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке є чинним і не оспорене у вказаній частині. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надійшов. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, посвідченням від 29.01.2020 серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю. 14.04.2020 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0021078-5533-2306, яким зобов`язав позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 457,57грн. Згідно з даними розрахунку до ППР податкове зобов`язання нараховане за 2019рік за ставкою 0,15%щодо будинку, загальною площею 193,10кв.м., що перебуває у власності позивача (частка власності - 100%), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване з 05.04.2007. Зазначене спірне рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, за результатом чого відповідач листом (вих.№1743/23-00-55-33-012 від 02.06.2020) повідомив про відсутність підстав для скасування ППР із-за відсутності пільг для інвалідів 2групи. Тому позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України доповнено обов`язком сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як різновиду податку на майно. Згідно підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків. Приписами під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. На підставі підп.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно підп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Таблицею 1 до Рішення Канівської міської ради від 07.06.2018 №11-48 підтверджується встановлення на 2019рік місцевого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для будинків фізичних осіб, виходячи зі ставки 0,15%. Підпунктом 266.4.1. п.266.4 ст266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку. Зокрема, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Пункт 266.4.2 ст.266 ПК України передбачає повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо встановлення пільг зі сплати податку. Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Отже, орган місцевого самоврядування уповноважений встановити ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та пільги з його сплати. Згідно пункту 30.1 ст.30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України). Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним. Як вбачається з матеріалів справи, у власності позивача перебуває вказаний будинок. Щодо посилання позивача про наявність у нього посвідчення інваліда ІІ групи, яка, на його думку, звільняє його від сплати податку, колегія суддів враховує наступне. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ). Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Нормами п.23 ч.1 ст.13 Закону №3551-ХІІ визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Отже, п.23 ст.13 вказаного Закону в частині сплати податків і зборів відсилають до норм податкового законодавства. В даному випадеку, норми ПК України є спеціальними щодо визначення переліку податків та зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, підстав звільнення від оподаткування, та покладає на органи місцевого самоврядування повноваження щодо встановлення пільг зі сплати податку на нерухоме майно. Судом встановлено, що рішенням Канівської міської ради від 07.06.2018 №11-48 встановлено місцеві податки і збори на території м. Канева на 2019 рік та одночасно встановлено пільги у формі звільнення від їх сплати. Вказане рішення не передбачає звільнення від такої сплати осіб, що мають інвалідність та віднесені до ІІ групи. Крім того, що вищевказаний статус позивачу встановлений пізніше дати виникнення спірного зобов`язання: посвідчення від 29.01.2020 серії НОМЕР_1 , а ППР - з податку на нерухоме майно за 2019 рік. Тому, посилання позивача про наявність вказаної підстави для звільнення від сплати вказаного податку, є необґрунтованим. Разом з тим, відповідач безпідставно не застосував положення підп.2.2.2. п.2.2. «Пільги зі сплати податку» вказаного рішення органу місцевого самоврядування. Зокрема, у ньому підпунктом «к» звільнено від оподаткування житлові будинки, що перебувають у власності фізичних осіб, загальною площею до 220кв.м. включно. Оскільки, як встановлено вище, розрахунок до спірного ППР здійснений щодо будинку, площею 193,10кв.м., такий об`єкт не оподатковується на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке є чинним і не оспорене у вказаній частині. Докази перевищення зазначеної площі будинку відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне податкове повідомлення є протиправним і підлягає скасуванню. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків