Постанова 4824 № 759/4740/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/10747/2020 справа № 759/4740/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, постановленого суддею Петренко Н.О. 22 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М., третя особа: ОСОБА_2 , про зобо`язання вчинити дію, видати свідоцтво про право на спадщину за законом, У С Т А Н О В И Л А : У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить зобов`язати державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. видати свідоцтво про право на спадщину за законом (обов`язкова частка) на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала покійній ОСОБА_3 , обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Мати отримала після смерті батька (її чоловіка) 2/6 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В 2010 році матір позивача подарувала їй 1/12 частину вказаного будинку. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . До часу смерті матір позивача проживала у вказаному будинку. Позивачу відомо, що при житті мати заповіла ј частину будинку АДРЕСА_1 , своєму синові та її брату ОСОБА_2 . З огляду на положення ст. 1241 ЦК України її з братом частки при спадкуванні рівні і становлять половину від 1/4 тобто 1/8 кожному. 03.03.2020 року постановою державного нотаріуса позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину (обов`язкова частка), у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. На час смерті матері ОСОБА_3 , позивач досягла пенсійного віку і є непрацездатною як особа, яка досягла встановленого законом пенсійного віку. Також зазначає, що нею помилково була підписана заява про відмову від отримання свідоцтва про право на спадщину від 31.01.2020 року. Така заява не може бути прийнята нотаріусом як відмова від прийняття спадщини, оскільки цивільним законом не визначено відмови від отримання свідоцтва про право на спадщину та заява підписана 31.01.2020 року, тобто по закінченню шестимісячного строку, якщо її вважати такою, як заяву про відмову від спадщини, і з огляду на положення ст. 1273 ЦК України така відмова не може бути прийнята нотаріусом. У зв`язку з викладеним просить позов задовольнити. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М., третя особа: ОСОБА_2 , про зобо`язання вчинити дію, видати свідоцтво про право на спадщину за законом відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи тим, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Не взято до уваги, що позивач як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, в тому числі і на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України (6 місяців), не заявила про відмову від неї. Крім того, суд помилково ототожнив відмову від спадщини з відмовою від отримання свідоцтва про право на спадщину, заяву про яку було подано позивачем 31.01.2020 року. У суді апеляційної інстанції позивач підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив, що будинок АДРЕСА_1 є чотириквартирним. Позивач не проживала разом із спадкодавцем, так як вона мешкала в іншій квартирі , ніж мати. Мати , вчиняючи договір дарування на користь дочки та заповіт на його користь, розділила своє майно і виділила кожному із них відповідну частку, а тому вважає, що сестра не може претендувати на його частину спадщини. Нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 /а.с.7/. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.04.1999 року померла ОСОБА_3 отримала спадкове майно, що складається з 2/6 частин жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_4 (чоловіку померлої) на підставі свідоцтва про право на спадщину /а.с.11/. 24.10.2006 року на ім`я сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого належні їй на праві особистої власності 2/6 частини житлового будинку та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вона заповідала йому /а.с.23/. 13.03.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом /а.с.13/. Постановою державного нотаріуса Основенко Л.М. від 03.03.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку зі складу спадкового майна, що заповідане ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері - ОСОБА_3 , якою складено заповіт, посвідчений Дванадцятою київською нотаріальною конторою від 24.10.2006 року. Відкликати заяву згідно ст. 1269 ЦК України не є можливим, так як закінчився строк для прийняття спадщини та не подано іншу заяву, а саме заяву про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк відповідно до ст. 1270 ЦК України. За ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи. Частиною 1 ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У відповідності до ст. ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року N 1618-IV) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначено сттаею 16 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину визначено статтею 67 Закону України "Про нотаріат", а видача свідоцтва про право на спадщину за законом - статтею 68 Закону України "Про нотаріат". Стаття 67 Закону України "Про нотаріат" встановлює порядок видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців. У цьому випадку свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Колегія суддів вважає, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України "Про нотаріат". Судом встановлено, що нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зазначена постанова не оскаржена, не визнана незаконною та не скасована, а тому колегія суддів вважає, що суд за таких обставин позбавлений можливості зобов`язати нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, суд може лише зобов`язати нотаріуса вирішити питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, хоча в даному випадку це питання нотаріусом уже вирішено постановою, яка не оскаржувалася. Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Згідно ст. 49 Закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого цивільного права і тому колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції та вважає, що воно повинно бути викладене в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: