Постанова Київський апеляційний суд № 366/230/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи 366/230/18 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/468/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді доповідача - Білич І.М. суддів - Коцюрби О.П., Іванченка М.М. при секретарі - Кемському В.В. за участю: відповідача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 представника позивача - Ковалевського Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Правекс Банк» - Тяжкороб Євгенії Віталіївни на рішення Іванківського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., у цивільній справі № 366/230/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и л а: У січні 2018 року ПАТ «Правекс Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 14 353,57 дол. США, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 9 008,52 дол. США, за відсотками - 3 287,43 дол. США та пені - 2 057,62 дол. США. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 15 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1256-001/06Р, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 15 000 дол. США зі строком повернення до 15.12.2026 року Зазначав, що банком зобов`язання з надання кредитних коштів виконані в повному обсязі, однак позичальник неналежним чином сплачує чергові платежі з погашення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. РішеннямІванківського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Зазначаючи при цьому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск банком строку на звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, оскільки строк дії договору визначений сторонами до 15.12.2026 року, а тому, на думку скаржника, 3-річний строк позовної давності має відраховуватися саме з указаної дати. Крім того, позивач послався на те, що звернення банку до суду з позовом в червні 2017 року не припинило дії договору та не змінило строку виконання основного зобов`язання. Також, скаржник послався на порушення судом норм процесуального права в частині безпідставного віднесення справи до категорії малозначних. У січні 2020 року представник відповідача подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просила залишити скаргу без задоволення як таку, що не ґрунтується на нормах права та встановлених судом першої інстанції обставин справи. У судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її в повному обсязі. Відповідач та представник відповідача не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача відносно пропуску банком строків на звернення до суду за захистом порушеного права. Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.12.2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1256-001/06Р, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 15000 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного договору. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредит надається позичальникові строком до 15.12.2006 року зі сплатою 12% річних. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси банку. Згідно з п.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 63 долари США щомісяця до 10-го числа наступного місяця. Відповідно до умов п.4.2 договору відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений в п.1.2 даного договору. Згідно з п.п. 6.1.2, 6.1,5 кредитного договору, позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пені у валюті кредиту; кошти для погашення заборгованості і першу чергу направляти на сплати витрат банку, пов`язаних х виконанням зобов`язань по даному договору, в другу чергу - на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу - на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім - на погашення іншої заборгованості (штраф, пеня та інша заборгованість по даному договору). Тобто, згідно з п.6.1.5 кредитного договору, позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пені у валюті кредиту. Відповідно до умов п.10.5 кредитного договору, даний договір набуває чинності з дня його підписання і до повного виконання зобов`язань за ним. Відповідно до умов п.9.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Не заперечуючи факт порушення виконання зобов`язання, ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПАТ «Правекс Банк» (а.с. 129). Так, загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 ч.2 ст. 258 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу ( правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12). За таких обставин, висновок суду про те, що оскільки останній платіж за тілом кредиту було внесено позичальником в листопаді 2014 року, то банк пропустив строк на звернення до суду з даним позовом, на думку колегії суддів є помилковим. У даному випадку стягненню підлягають несплачені чергові платежі ОСОБА_1 за кредитним договором №1256-001/06Р в межах 3 річного строку перед зверненням до суду та, за наявності, чергові платежі строк сплати (виконання) яких на момент звернення до суду не настав. Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що 19.06.2017 року ПАТ «Правекс Банк» в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України пред`явив вимогу до ОСОБА_1 про дострокове повернення повної вартості кредиту шляхом пред`явлення позову, який в подальшому був залишений без розгляду. Таким чином, кінцевий термін виконання основного зобов`язання був змінений банком на червень 2017 року. Враховуючи, що повторно банк звернувся до суду з позовом 28 січня 2018 року, строк позовної давності за несплаченими черговими платежами за період з червня 2017 року по грудень 2026 року не може вважатися таким, що сплив. Отже, до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс Банк» підлягає непогашена частина тіла кредиту за період з лютого 2015 року, та яка згідно розрахунку банку та графіку погашення кредиту становить 9009 доларів США (місячний платіж 63 долари США згідно п.4.1 кредитного договору х 143 місяці з лютого 2015 року по грудень 2026 року). Оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, а позивач вимагає стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9008,52 доларів США, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача саме вказану суму. Щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вбачається, що 19.06.2017 року ПАТ «Правекс Банк» в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України пред`явив вимогу до ОСОБА_1 про дострокове повернення повної вартості кредиту шляхом пред`явлення позову, який в подальшому був залишений без розгляду, нарахування банком відсотків та пені за кредитним договором №1256-001/06Р після червня 2017 року є таким, що не відповідає вимогам закону. Отже, з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з лютого 2015 року по червень 2017 року, що згідно розрахунку, наданого банком, становить 2645,57 доларів США. Пеня підлягає стягненню за період з лютого 2017 року по червень 2017 року та складає 261,88 доларів США. З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване судове рішення як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови, якою, позовні вимоги ПАТ «Правекс Банк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9008,52 доларів США, за відсотками - 2645,57 доларів США та пеню в сумі 261,88 доларів США. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-383, 384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Правекс Банк» - Тяжкороб Євгенії Віталіївни задовольнити частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 13 травня 2019 рокускасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором № 1256-001/06Рвід 15.12.2006 року в сумі 9 008,52 доларів США - тіло кредиту, 2645,57 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами та 261,88 доларів США пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 16 грудня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді: