Постанова 4804 № 266/1377/14-ц

22-ц/804/3623/20 266/1377/14-ц Єдиний унікальний номер 266/1377/14-ц Номер провадження 22-ц/804/3623/20 Головуючий в 1 інстанції Д`яченко Д.О. Доповідач: Мальцева Є.Є. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 17 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі: головуючого судді - Мальцевої Є.Є. суддів - Баркова В.М., Принцевської В.П., секретар - Сікора М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Д`яконова Кристина Ігорівна, на ухвалу Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року у цивільній справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ, В С Т А Н О В И Л А: 17 серпня 2020 року представник заявника звернулася до Приморського районного суду м. Маріуполя з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ. Звертаючись до суду з даною заявою в порядку 432 ЦПК України, заявник вважає, що на сьогодні виконавчий лист, виданий 14.07.2014 року Приморським районним судом м. Маріуполя на підставі заочного рішення суду від 29.05.2014 року №266/1377/14-ц щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2006М-83 від 29.04.2006 року є таким, що не підлягає виконанню в розумінні ч. 1 ст. 432 ЦПК України, оскільки заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.11.2016 року у справі №263/11705/16-ц визнано поруку, що виникла з договору поруки № 2006М-83/2 від 29 квітня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» припиненою. Ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Д`яконова К.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Представник в апеляційній скарзі вказує, що відповідно до п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2,18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду. Саме на цю підставу посилається Приморський районний суд м.Маріуполя, обґрунтовуючи своє рішення про відмову у визнанні таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Приморського районного суду м.Маріуполя щодо солідарного стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 при цьому, судом першої інстанції взагалі проігноровано факт наявності іншого рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання сторонами заочного рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15 листопада 2016 року у справі 263/11705/16-ц. Отже, ігноруючи обставини, встановлені заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області № 263/11705/16-ц щодо припинення поруки ОСОБА_1 за договором, який став підставою для солідарної відповідальності ОСОБА_1 за основним зобов`язанням кредитним договором № 2006М-83, укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 , суд першої інстанції віддає перевагу іншому рішенню суду заочному рішенню Приморського районного суду м.Маріуполя від 14.07.2014 року у справі № 266/1377/14-ц, зовсім не мотивуючи таку правову позицію. Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що мотивувальною частиною заочного рішення суду м.Маріуполя від 15.11.2016 року у справі № 263/11705/16-ц встановлено, що внаслідок укладення додаткової угоди від 16.10.2008 року збільшується обсяг відповідальності поручителя, оскільки процентну ставку збільшено та змінено пеню за кожен день прострочки. З огляду на вказані обставини суд прийшов до висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 за договором поруки від 29.04.2006 року припинилось з 16.10.2008 року у зв`язку зі збільшенням обсягу відповідальності, що й послугувало підставою для задоволення позову ОСОБА_1 . Із наведених обставин вбачається, що порука ОСОБА_1 вважається припиненою з 16.10.2008 року тобто до того, як Приморським районним судом м.Маріуполя було видано виконавчий лист у справі № 266/1377/14-ц (який видано 14.07.2014 року), тобто до того як був виконаний виконавчий лист. При цьому висновки суду першої інстанції відносно того, що положення ст. 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не можуть застосовуватися до правовідносин, у яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки, про що вказано в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-172цс15 є безпідставними, оскільки висновки, викладені у вказаній постанові стосуються іншого предмету та виникли із інших правовідносин. У даній справі не вирішувалося питання припинення поруки, вже є рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено обставини припинення поруки, тобто припинено зобов`язання на примусове виконання якого видано виконавчий лист. ТОВ «Вердикт Капітал» надано відзив на апеляційну скаргу, підписаний Генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О.В., в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-172цс15. 16 грудня 2020 року від приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелік Є.Б. на електронну адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, однак він не відповідає вимогам часини 4 статті 360 ЦПК України, оскільки до відзиву не додано доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелік Є.Б. у відзиві просив розглянути справу за його відсутності. Апеляційний суд розглянув справу без участі заінтересованих осіб, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи поштовими відправленнями та телефонограмами, які про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не надавали. Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника ОСОБА_1 , його представника адвоката Д`яконову К.І., які просили задовольнити заяву, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки. З висновком суду колегія суддів не може не погодитись в повному обсязі, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно заочного рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької від 29.05.2014 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 2006М-83 від 29 квітня 2008 року у розмірі 1 796 доларів США 29 центів та 406 879 гривень 62 копійки та судовий збір в сумі 3654 гривні 00 копійок. Відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.11.2016 року у справі №263/11705/16-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано поруку, що виникла з договору поруки № 2006М-83/2 від 29 квітня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» припиненою. Вказане заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя набрало законної сили 27.02.2017 року. Відповідно до Постанови про відкриття провадження від 13.01.2020 року ВП №60961272 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №266/1377/14-ц, який виданий Приморським районним судом м.Маріуполя 14.07.2014, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1796,29 доларів США та 406879,62 грн. Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 11.08.2020 року виконавче провадження №60961272 відкрито на підставі заяви стягувача ТОВ "Вердикт Капітал". Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України). Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України). Разом з тим, наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час постановлення оскаржуваних ухвал (далі -Закон № 606-XIV), є закінчення виконавчого провадження. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення. У пункті 4 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, як самостійну підставу для закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі. Оскільки заочне рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької від 29.05.2014 року не скасоване в порядку, передбаченому ЦПК України, обставини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні. Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватися до правовідносин, в яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц (провадження № 61-16585св18), постанові Верховного Суду від 2 вересня 2020 року у справі № 195/465/15-ц (провадження № 61-778св17). Таким чином, суд правильно зазначив, що обставини, з якими заявник пов`язує наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є такими підставами у розумінні ст. 432 ЦПК України для задоволення його заяви. Підстави для цього зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Матеріали справи не містять даних про добровільне та в повному обсязі виконання боржником чи іншою особою судового рішення про стягнення аліментів. Таким чином, вбачається, що висновок суду першої інстанції цілком відповідає вищенаведеним роз`ясненням, наданим Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах». Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції наявності заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15.11.2016 року у справі №263/11705/16-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ "Родовід Банк" про визнання договору поруки припиненим, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання є безпідставними та зводяться до незгоди із висновками суду, оскільки судом першої інстанції враховано дане рішення, однак висновки зроблені із врахуванням наявності іншого судового рішення, яке також набрало законної сили, не оскаржувалося та є обов`язковим до виконання. В свою чергу, рішення суду є правильним, обґрунтованим, відповідає закону. Як вбачається зі справи, немає ніяких інших законних підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 . З доводами заявника в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду постановлена всупереч нормам процесуального права та із врахуванням позиції Верховного Суду, яка не стосується даних правовідносин, також неможливо погодитися, оскільки судом першої інстанції вірно визначено характер правовідносин та норми права, яким дані правовідносини врегульовано та вірно враховано позицію Верховного Суду України. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються обставинами справи. Колегія суддів вважає, що ухвала прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Д`яконова Кристина Ігорівна, залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 21 грудня 2020 року. Судді: Є.Є. Мальцева В.М. Барков В.П. Принцевська