Постанова 4818 № 644/218/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року м. Харків Справа № 644/218/20 Провадження № 22-ц/818/5687/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Хорошевського О.М. Суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року, постановлене суддею Шевченко С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служба України в особі Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державного органу, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни шляхом списання коштів зєдиногоказначейського рахунку на його користь на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. заподіяної внаслідок незаконних дій посадової особи Департаменту патрульної служби інспектора Управління патрульної поліції Харківської області лейтенанта поліції ОСОБА_2 . В обґрунтування позову зазначено, що 03.10.2019 року інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Семікрасом М.Г. була винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Вказана постанова була ним оскаржена та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року скасована. Вважає, що в результаті незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні його честі та гідності і яку він оцінює у 5000 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 рокупозовні вимоги залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга містить посилання на те, що позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а тому позовні вимоги є обгрунтованими. У відзив на апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Київа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідачів та шкодою, для виникнення зобов`язання відшкодування шкоди відповідно до вищеназваних вимог статей 23,1167,1176 ЦК України, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Проте з таким висновком суду погодитись не можна. Матеріалами справи встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1583067, складеної 03.10.2019 року інспектором 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Семикрас М.Г., відносно водія ОСОБА_1 , останній 03.10.2019 року о 12-41 год. у м.Харкові м.Конституції, 11/1, керуючи транспортним засобом KIA Magentis, державний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на дорожню розмітку 1.16. та перетнув одинарну суцільну лінію розмітки 1.1, чим порушив п. 8.5.1. ПДР України порушення вимог горизонтальнолї дорожньої розмітки. Чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. За адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року вказана вище постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасована. Таким чином, ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу). Оскільки підставою для відшкодування шкоди позивачу є встановлена преюдиційним судовим рішенням закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України. Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідачів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018 року, провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018 року, провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами. Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Беручі до уваги, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасована, а провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, судова колегія приходить до висновку, що незаконне притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 призвело до завдання позивачу моральної шкоди, яка на переконання суду виразилася у моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення та з метою захисту свого порушеного права. При цьому, судова колегія відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Отже, судова колегія звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждань є зокрема доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане постановленням незаконної постанови про притягнення до відповідальності, витрати зусиль спрямованих на захист своїх прав і свобод. Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача встановлених рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року не спростовано відповідачами. Зважаючи на доведеність факту, відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення,враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, а також встановлення розміру моральної шкоди, судова колегія вважає за можливе стягнути 1000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням останнього до адміністративної відповідальності. Судові витрати по сплаті судового збору підлягають вирішенню за правилами ст. 141 ЦПК України. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 рокскасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України ( шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ) на користь ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_2 ) грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 1000 ( одну тисячу ) грн. 00 коп. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 168,16 грн та подання апеляційної скарги в розмірі 252,24 грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.М. Хорошевський Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.