Постанова Чернігівський апеляційний суд № 746/375/20

Справа № 746/375/20 Головуючий у 1 інстанції Коваленко А. В. Провадження № 33/4823/441/20 Категорія - ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2020 року місто Чернігів Чернігівської апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника Нечая В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130, ст.36 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, 09 вересня 2020 року, близько 21 год. 50 хв., по вул. Шкільна, в с. Побочіївка, Срібнянського району, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, Крім того, 09 вересня 2020 року, близько 21.50 год., по вул. Шкільна, в селі Побочіївка, ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження по справі, посилаючись на неправильне з`ясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначив, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та жодного належного доказу, що він керував автомобілем, суду не надано. Вказав на відсутність доказів отримання автомобілем механічних пошкоджень саме 09 вересня 2020 р. Крім того, у своєму рішенні місцевий суд не зазначив, що він порушив правила дорожнього руху, в результаті чого був пошкоджений транспортний засіб. Звернув увагу на те, що суд позбавив його можливості довести необ`єктивність показань свідка ОСОБА_3 , який є співмешканцем поліцейської ОСОБА_4 . Заслухавши пояснення захисника Нечая В.І., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, суд приходить до наступного висновку. Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом. Згідно ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Як слідує з матеріалів справи, 09.09.2020 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 001370 за ст.124 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 043663 за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно яких він, 09 вересня 2020 року, близько 21 год. 50 хв., по вул. Шкільна, в с. Побочіївка, Срібнянського району, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), керуючи транспортним засобом ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.5 та 12.1 Правил дорожнього руху ( а.с.5, 47). Отже, протоколи про адміністративні правопорушення є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одними із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 001370 від 09 вересня 2020 року за ст. 124 КУпАП підтверджується схемою наслідків ДТП без потерпілих, копією акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та фотознімками (а.с. 7, 48-55). З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису, отриманого під час виконання працівниками патрульної поліції службових обов`язків, вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 двигун автомобіля працював, проте останній наполягав на тому, що він нікуди не їхав, а спав в автомобілі. Водій мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, що й сам не заперечував, і працівники поліції цілком правомірно запропонували йому пройти огляд на виявлення такого стану, але ОСОБА_1 відмовився. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пунктом 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" передбачено, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Факт відмови ОСОБА_1 від огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, підтверджується поясненнями допитаних у місцевому суді свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , згідно яких 09.09.2020 року, в їх присутності, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.82-83). На переконання апеляційного суду, дані свідки не мали жодних підстав обмовляти ОСОБА_1 , а їх пояснення повністю узгоджуються з матеріалами справи. Посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів перебування його у стані алкогольного сп`яніння не ґрунтується на законі, оскільки, як вже було зазначено вище, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. У даному випадку мала місце саме відмова водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто в його діях наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. А тому апеляційний суд вважає, що доводи апелянта з приводу відсутності в його діях, зокрема, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути ним встановленої законом відповідальності за вчиненні адміністративні правопорушення. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст.36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яка є найбільш суворою. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний